13 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 340/663/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Малиш Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою
Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року в адміністративній справі №340/663/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Кармазина Т.М., повний текст рішення складено 15.04.2019 року)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-99625-53 від 12.11.2018 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки професійна діяльність позивача як адвоката зупинена, а тому у останньої відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №Ф-99625-53 від 12 листопада 2018 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що вимога про сплату боргу є законною, оскільки зупинення здійснення адвокатської діяльності адвокатом шляхом подання відповідної заяви до Ради адвокатів регіону не звільняє особу від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки останньому необхідно знятися з обліку у контролюючих органах та виключити дані з Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування як самозайнятої особи.
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 зареєстрована адвокатом згідно рішення Ради адвокатів Кіровоградської області №8 від 13.08.2014 року, право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом Серія КР №50 від 08.08.2017 року.
З 25.04.2018 року адвокатську діяльність ОСОБА_1 зупинено на підставі заяви адвоката у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 року, становить 4100,60 грн.
На підставі цих даних, 12.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-99625-53 щодо сплати позивачем єдиного соціального внеску в сумі 4100,58 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Статтею 9 Закону №2464-VІ визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Згідно зі ст.13 Закону №5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону №5076-VI).
Положеннями ст.32 Закону №5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту ч.ч.5, 6 ст. 31 Закону №5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч.1 ст.17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування.
Таким чином, дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17.
Так, з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю позивачем зупинено за п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI з 25.04.2018 на підставі відповідної заяви.
Отже з 25.04.2018 року позивач не здійснював адвокатську діяльність та не отримував дохід від такої діяльності, доказів протилежного відповідачем не надано, а тому у позивача відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок як самозайнятої особи.
При цьому, з копії свідоцтва про народження дитини та наказу ТОВ "Олександрійська Зернова Компанія" №95/4-к від 09 липня 2018 року слідує, що юрисконсульту ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2018 по 14.04.2021 року .
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року в адміністративній справі №340/663/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року в адміністративній справі №340/663/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 13.08.2019 року.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя Н.І. Малиш