31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1949/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Новошицька О.О., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Подоляк Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі
апеляційну скаргу
Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року в адміністративній справі №160/1949/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Лозицька І.О., повний текст рішення складено 05.04.2019 року)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 у вигляді письмової відповіді № 545/02.38/21 від 04.12.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 28.10.2008 року до даного часу із застосуванням обчислення періоду роботи на Крайній Півночі в пільговому розмірі, а саме: кожний рік роботи ОСОБА_1 з 29.03.1973 року по 01.04.1982 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нирунган" (РФ РС Якутія, м. Нюренгрі) зараховувати за один рік шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що пенсія йому призначена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки її розмір обчислено виходячи з загального стажу, зарахованого з відпрацьованих років із застосуванням кратності 1,0. Разом з тим, у період з 29.03.1973 року по 01.04.1982 року позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нирунган" (РФ РС Якутія, м. Нюренгрі), яке розташоване в районах Крайньої Півночі, а тому стаж за цей період повинен був зараховується за один рік і шість місяців, тобто, кратність повинна бути 1,5 відповідно до Указу Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 28.10.2008 року по даний час, із застосуванням обчислення періоду роботи на Крайній Півночі в пільговому розмірі, а саме: кожний рік роботи ОСОБА_1 з 29.03.1973 року по 01.04.1982 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нирунган" (РФ РС Якутія, м. Нюренгрі) зараховувати за один рік шість місяців.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 122 КАС України. Також для зарахування в пільговому обчислені періодів роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, обов'язковою умовою є підтвердження факту укладення письмових строкових трудових договорів, проте з документів в пенсійній справі позивача відсутня інформація про укладення строкових трудових угод та про користування пільгами в період роботи в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, а тому період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нирунган" з 1973-1982 роках правомірно зараховано в одинарному розміру до загального стажу.
Позивач у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, якому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно даних пенсійної справи ОСОБА_1 за період страхового стажу з 28.02.1972 року по 01.04.1982 року встановлено кратність (коефіцієнт) страхового стажу - 1,0.
21.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про здійснення перерахунку розміру пенсії за період з січня 2009 року до даного часу, де зазначав, що відповідачем безпідставно період роботи з 29.03.1973 року по 01.04.1982 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нирунган" (РФ РС Якутія, м. Нюренгрі) в умовах Крайньої Півночі безпідставно розраховано за коефіцієнтом 1,0 що привело до невірного розрахунку трудового стажу та індивідуального коефіцієнту заробітної плати.
Листом №545/02.38/21 від 04.12.2018 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю трудового договору на роботу в районах Крайньої Півночі та зазначив, що надана довідка № 562 від 28.02.2011 року не містить даних щодо того, що заявник працював по трудовому договору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також, на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно з пункту 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" було постановлено "скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років".
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Так, з матеріалів справи слідує, що факт роботи позивача на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нирунган" (РФ РС Якутія, м. Нюренгрі) в період з 29.03.1973 року по 01.04.1982 року підтверджується наступними документами: трудовою книжкою; довідками № 94, № 95 від 11.04.2011 року, з яких слідує, що позивач дійсно працював в районі Крайньої Півночі та отримував заробітну плату з урахуванням районного коефіцієнта 1,7 і північних надбавок; розрахунком №3 заробітку для обчислення пенсії.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що стаж роботи позивача на підприємстві в районі Крайньої Півночі підтверджується матеріалами справи та становить більше 3 років, а тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку стажу та розміру пенсії, з урахуванням кратності страхового стажу в районах Крайньої Півночі з підстав відсутності письмових трудових договорів є безпідставною, оскільки, факт укладення трудових договорів з роботодавцем підтверджується вищевказаними документами.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 122 КАС України, оскільки останній просить здійснити перерахунок пенсії з 2008 року, звертаючись до суду з позовом лише в 2019 році, колегія суддів зазначає, що позивач з 2008 року та до часу звернення до суду неодноразово звертався до Пенсійного фонду з заявами про здійснення перерахунку розміру пенсії, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами пенсійної справи. Таким чином, позивач намагався урегулювати спір в досудовому порядку та після отримання відмови у 2018 році у здійсненні перерахунку звернувся з позовом до суду.
Отже позивачем фактично не пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року в адміністративній справі №160/1949/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року в адміністративній справі №160/1949/19 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 31 липня 2019 року, в повному обсязі постанова складена 12 серпня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш
суддя В.А. Шальєва