11 березня 2010 р. № 47/79-09
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Жаботиної Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий місток" (далі -Товариство)
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від12.01.10
у справі№ 47/79-09
господарського судуХарківської області
за позовомпрокуратури міста Харкова (далі -Прокуратура)
в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі -Міськрада)
доТовариства
простягнення 1 027 849,52 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- Прокуратури:Орленко А.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 126 від 29.10.09);
- Міськради:Гайдаренко Л.О. (за дов. № 08-11/2875/2-09 від 30.12.09);
- Товариства:не з'явились.
Ухвалою від 22.02.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства б/н від 28.01.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.03.10.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 11.03.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 11.03.10 представники Товариства не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 11.03.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Міськради та Прокуратури.
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 10.03.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 11.03.10 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Жаботина Г.В., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини учасників судового процесу повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.
За згодою представників Прокуратури та Міськради, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.03.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 15.09.09 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено.
З Товариства на користь Міськради стягнуто 1 027 849,52 грн. збитків, а на користь Державного бюджету України -10 278,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 12.01.10 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Фоміної В.О., суддів -Кравець Т.В., Гончар Т.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 15.09.09 господарського суду Харківської області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що після винесення Міськрадою рішення (16.04.08) про надання Товариству земельної ділянки в оренду, в установлений таким рішенням термін Товариство відповідний договір оренди не уклало, однак користувалось земельною ділянкою без отримання правовстановлюючого документу, у зв'язку з чим суди прийшли до висновку про обґрунтованість вимог Міськради про відшкодування Товариством орендної плати, яку б Міськрада отримала за умови укладення вказаного договору.
При цьому, при винесенні оскаржених рішень суди переважно керувались положеннями рішення Міськради від 24.06.09 № 130/09 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю".
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 15.09.09 господарського суду Харківської області та постанову від 12.01.10 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 8, 19, 92 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 614, ч. 4 ст. 623, ч. 4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 120, 156, ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України, ст. 15, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 4, 42, 43, 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Присутній у судовому засіданні 11.03.10 представник Прокуратури підтримав позицію Міськради щодо відсутності правових підстав для скасування рішень попередніх судових інстанцій.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Міськради та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням 21-Ї сесії Міськради 5-го скликання від 16.04.08 № 77/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" Товариству надано в оренду земельну ділянку площею 8,6361 га, розташовану по пр.Московському, 183 в м.Харкові, для реконструкції нежитлових будівель під торгівельно-розважально-виставковий центр, офісний комплекс з приміщеннями соціального призначення, елементами обслуговування та паркінгом, строком до 01.06.10.
Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що відповідно до п. 4.2 вказаного Рішення Товариству необхідно було в трьохмісячний термін оформити у встановленому порядку акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості та договір оренди землі.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що Товариство Рішення Міськради від 16.04.08 № 77/08 не виконало, та у встановлений термін договір оренди земельної ділянки з Міськрадою не уклало.
На підставі наданих сторонами доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими посадовими особами управління земельних відносин Міськради було здійснено обстеження, визначення меж та площі конфігурації земельної ділянки по пр.Московському, 183 у м.Харкові, про що складено акт № 1783/09 (далі -Акт), який 22.06.09 затверджено начальником управління земельних відносин. Зазначеним Актом зафіксовано, що земельна ділянка площею 8,6361 га по пр.Московському, 183 в порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовується Товариством без оформлення документа, що посвідчує його право на таку ділянку.
Судами встановлено, що зазначеним Актом визначено, що на вказаній земельній ділянці розташовані: частково зруйнована нежитлова будівля, двохповерхова нежитлова будівля, металеві конструкції та каркаси розібраних будівель цехів. Також, вказаним Актом встановлено, що Товариство без відповідного дозволу здійснює підготовчі роботи для будівництва, проводить знесення існуючих будівель та споруд, та розмістило на зазначеній земельній ділянці будівельні матеріали. Крім того, зафіксовано, що обстежена земельна ділянка огороджена цегляним та самовільно встановленим металевим парканами.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться майно, що належить Товариству на праві власності, а саме: нежитлові будівлі літ: "Б-1-2-3", загальною площею 21 172,4 м2; "НН-2",загальною площею 9 015,2 м2 (витяг про реєстрацію права власності від 03.09.07); нежитлова будівля літ. "ГЄ-1", загальною площею 76,5 м2 (витяг про реєстрацію права власності від 03.09.07); нежитлова будівля літ. "ДД-1", загальною площею 8 544,7 м2 (витяг про реєстрацію права власності від 03.09.07); нежитлова будівля літ. "Е-2", загальною площею 4 508,9 м2 (витяг про реєстрацію права власності від 03.09.07); нежитлова будівля, літ. "С-1", загальною площею 122,3 м2 (витяг про реєстрацію права власності від 03.09.07).
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що рішенням 34-ї сесії 5-го скликання від 24.06.09 з метою контролю за використанням земель, створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення розмірів збитків, завданих внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, удосконалення порядку відшкодування збитків, на підставі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про плату за землю", Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284, Міськрада затвердила Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю (далі -Порядок).
Згідно з п. 5.4 цього Порядку відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі міг би отримати при належному виконанні землекористувачем вимог земельного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, 25.06.09 комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діяла на підставі рішення виконавчого комітету Міськради від 05.11.08 № 717 (зі змінами згідно рішень виконкому Міськради від 17.12.08 № 818, від 01.04.09 № 152 та від 17.06.09 № 275), було складено акт № 25 про визначення збитків, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Міськради від 22.07.09 № 306. Таким актом було визначено, що розмір збитків, заподіяних Товариством Міськраді складає 1 027 849,52 грн.
Судами встановлено, що зміст Акту № 25 від 25.06.09 свідчить про те, що Товариство всупереч рішення 21-ї сесії Міськради 5-го скликання № 77/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 16.04.08 договір оренди земельної ділянки не уклало. Наслідком таких дій Товариства стала несплата відповідних орендних платежів, що призвело до неотримання Міськрадою доходу, про стягнення якого фактично ставиться питання в межах даної справи. При цьому, місцевим та апеляційним судами враховано, що протягом 2008-2009 року земельний податок по спірній ділянці Товариством також не сплачувався.
Разом з тим, судами наголошено, що прийняті Міськрадою рішення 21-ї сесії 5-го скликання № 77/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 16.04.08, рішення 34-ї сесії 5-го скликання "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Міськраді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", та рішення виконавчого комітету Міськради від 22.07.09 № 306, яким затверджено акт № 25 від 25.06.09 про визначення збитків, заподіяних власнику землі, на час вирішення даного спору є чинними.
З огляду на наведені обставини попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що оскільки Товариство всупереч рішення 21-ї сесії Міськради 5-го скликання № 77/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 16.04.08 договір оренди не уклало, та відповідні орендні платежі, на отримання яких розраховувала Міськрада при винесені вказаного рішення, не здійснювало, то такі обставини призвели до недоотримання Міськрадою відповідних грошових коштів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку визначено ст. 126 Земельного кодексу України, а момент виникнення права на земельну ділянку - ст. 125 цього Кодексу, за змістом якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що Товариство фактично не заперечує факт користування спірною земельною ділянкою. Наведене підтверджується також тим, що на такій ділянці розташоване нерухоме майно, належне Товариству. Разом з тим, Товариством під час розгляду справи не було подано будь-яких правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку.
Суд касаційної інстанції наголошує, що ст. 2 Закону України "Про плату за землю" регламентовано, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що хоча Товариством не заперечується факт користування спірною земельною ділянкою, проте не доводиться обставин здійснення оплати земельного податку або орендної плати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що фактично, скаржник в касаційній скарзі доводить невідповідність положень рішення Міськради № 130/09 від 24.06.09 приписам чинного законодавства, проте згідно постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.12.09 у адміністративній справі № 2-А-5392/09 особі (яка не є учасникам спірних у межах даної справи правовідносин, проте яка також вважала незаконним рішення Міськради № 130/09) відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування зазначеного рішення Міськради, а отже таке рішення має застосовуватись до спірних правовідносин, як чинний нормативний акт локальної дії.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на його пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу відповідного органу.
Разом з тим, ч. 1 ст. 73 вказаного Закону передбачено, що акти органу місцевого самоврядування, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення ради), прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що на акт, що суперечить закону, прокурором, його заступником приноситься протест до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Водночас, відомостей про внесення прокурором протесту на рішення Міськради № 130/09 від 24.06.09 матеріали справи не містять, офіційних відомостей про такі обставини Вищий господарський суд України на день винесення даної постанови не має.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий місток" б/н від 28.01.10 залишити без задоволення.
Постанову від 12.01.10 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 47/79-09 господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Г.Жаботина
І.Ходаківська