2010 року березня першого дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:
Головуючим -
у відсутність особи, яка подала скаргу і про час та місце судового розгляду належно повідомлена,
Москальцем П. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою він, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, мешкає на АДРЕСА_1, раніше не однократно підданий адміністративному стягненню, -
підданий відповідно до ст. 36 КУпАП стягненню за ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на сім років з оплатним вилученням автомобіля «Форд фієста», д/н НОМЕР_1, -
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що, будучи підданим 14.10.2009 і 07.12.2009 адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, 06.01.2010 о 06 год. 00 хв. біля автостоянки магазину «АТБ» на вулиці Донецьке шосе, 107, у м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем «Форд фієста», д/н НОМЕР_1, відволікся від керування ним і не зреагував на зміну дорожньої обстановки, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, спричинивши наїзд на трос огорожі з пошкодженням її та транспортного засобу, після чого від проходження медичного огляду на вимогу працівника міліції ухилився, чим в порушення п. 2.5 цих Правил відмовився від проходження такого огляду.
Апелюючи, ОСОБА_2 виразив незгоду з постановою судді, не вказуючи на те, в чому полягає її незаконність чи необґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та перевіривши в межах апеляційної скарги законність і обґрунтованість постанови судді, дійшов висновку про необхідність її перегляду, виходячи з наступного.
Суддею на засіданні, проведеному з суворим дотриманням ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а обставини вчиненого під час розгляду справи з'ясовані на підставі зібраних вірогідних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Жодних нових допустимих доказів, що давали б підстави для обґрунтованих сумнівів у вірогідності зібраних у справі доказів, апеляційному суду не надано.
Всі обставини, що мають значення для її вирішення, суддя з наведенням відповідних мотивів встановив, згідно з істиною, правильно кваліфікувавши вчинене особою проступками за ст. 124 і ч. 3 ст. 130 КУпАП
Суспільні відносини з приводу дорожнього руху і його безпеки врегульовані нормами права відповідно до Закону України «Про дорожній рух» з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху, досягнення якої, безсумнівно, становить загальний інтерес суспільства. Відповідно, належить визнати, що досягнення цієї мети стає неможливим на стільки, на скільки безпечне пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів ставиться під загрозу безконтрольною експлуатацією механічних транспортних засобів, яка відноситься до джерел підвищеної небезпеки, що визначає співвідношення пропорційності адміністративних заходів, що застосовуються, з метою забезпечення загального інтересу суспільства.
З огляду на вільний доступ правопорушника до використання автомобіля, суддя, встановивши деградацію особистості правопорушника, схильність останнього до девіантної поведінки через стійку антисоціальну спрямованість його особистості і зневажливе ставлення до правил співжиття, що у нього склалися, у сукупності з безконтрольним використанням транспортного засобу, обґрунтовано дійшов висновку, що охорона встановленого правопорядку і запобігання новим адміністративним проступкам (загальна і приватна превенція) неможливі без застосування відповідно до ст. 25 КУпАП додаткового передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення механічного транспортного засобу шляхом його вилучення з фактичного володіння правопорушника з виплатою вирученої суми реалізації на користь власника за вирахуванням витрат на здійснення реалізації.
Обираючи вид і міру основного стягнення, суддя врахував систематичні грубі порушення правил користування спеціальним правом, позбавлення якого за повторне порушення не мало дієвого виховного впливу, що є підставою для призначення визначеного ст. 30 КУпАП виду стягнення.
Проте, враховуючи суспільну небезпечність адміністративного проступку, який посягає на безпеку дорожнього руху, необхідний виховний вплив та всі інші зазначені ст. 33 КУпАП обставини, суддя визначив строк позбавлення спеціального права з порушенням загальноприйнятих норм міжнародного і національного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої у м. Римі 04.11.1950 і обов'язкової для України відповідно до ст. 9 Конституції України з 17.07.1997 згідно з Законом про ратифікацію, не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення, яке становила будь-яка дія чи бездіяльність на час її вчинення згідно з національним законом або міжнародним правом. Разом з цим за практикою Європейського Суду з прав людини кримінальне правопорушення визначається, серед іншого, або за ступенем серйозності санкції, що може бути застосована проти заінтересованої особи, або за природою правопорушення, яке характеризується найвищою суспільною небезпечністю, визнаною державою.
Згідно з ч. 2 ст. 1 КК України для здійснення завдання охорони прав і свобод людини і громадянина та громадського порядку і громадської безпеки цим КК України визначаються, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Позбавлення права займатися певною діяльністю за ст. 55 КК України може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років, і за нормами глави ХІ Особливої частини КК України включає позбавлення права керувати транспортними засобами за злочини проти безпеки руху, що збігається з адміністративним стягненням, що застосовується за проступки згідно з ст.ст. 24, 30 КУпАП. До внесення Законом № 586-VI від 24.09.2008 змін до КУпАП строк позбавлення права керування транспортними засобами, яке призначається лише як основне стягнення, міг складати до трьох років.
Звідси, призначення основного адміністративного стягнення за санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП суворішого за можливе основне покарання цього ж виду, передбачене національним кримінальним законом, слідуючи тлумаченню Конституційного Суду України за абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення № 9-рп/99 від 27.10.1999 у справі про депутатську недоторканність, належить визнати притягненням до кримінальної відповідальності в обхід національного кримінального Кодексу без визнання за законом діяння злочином і порушенням Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань перед своїми громадянами, що неприпустимо. Питання встановлення видів і розмірів адміністративних стягнень, відносячись до питань законодавчої доцільності, не підпадає під юрисдикцію судової влади, через що на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» підлягає вирішенню колізія між ч. 3 ст. 130 КУпАП і ч. 1 ст. 7 зазначеної Конвенції від 04.11.1950 на користь останньої з призначенням стягнення за загальними правилами ст. 33 КУпАП, у всякому випадку, в розмірі, який би не перевищував верхню межу покарання, визначену Загальною частиною КК України.
Таким чином, основне стягнення призначено з істотним порушенням ст.ст. 2, 8 КУпАП, на підставі чого апеляційний суд згідно з п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП постановляє змінити постанову судді з призначенням стягнення, що відповідатиме вимогам законності та справедливості, будучи відповідно до ст. 23 КУпАП достатнім і необхідним для виховання особи, а так само співмірною карою за вчинене.
Керуючись ст.ст. 7, 33, 294 КУпАП, судова палата, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2010 про накладення на ОСОБА_2 відповідно до ст. 36 КУпАП стягнення за ч. 3 ст. 130 КУпАП змінити, скоротивши строк позбавлення його права керування транспортним засобом з семи років до п'яти років, а в іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.
Суддя апеляційного суду