16 березня 2010 р. № 11/179-09
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Охтирка Сумської області, м. Охтирка (далі -відділення Фонду)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2009
зі справи № 11/179-09
за позовом відділення Фонду
до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Суми (далі -ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України")
про стягнення 66413,28 грн.,
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Бутка О.В.,
відповідача - Варухи Ю.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У червні 2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Охтирка Сумської області звернулося з позовом до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення суми 66413,28 грн. на відшкодування шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2009 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено. Стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь відділення Фонду 66413,28 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 (колегія суддів у складі: суддя Погребняк В.Я. -головуючий, судді Афанасьєв В.В. і Шевель О.В.) зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.12.2009, а рішення господарського суду першої інстанції від 20.10.2009 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1172, 1188, 1191,1193 ЦК України, ст.ст. 21, 28, 34-36, 40, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суду України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами попередніх інстанції, 17.04.2004 на автодорозі Суми-Полтава-Олександрія, при виїзді на головну дорогу автомобіля ГАЗ САЗ 3507, державний номер 62-81 СУН, який належить відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_5, сталося зіткнення з автомобілем DAEWOO Leganza, державний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився водій Тростянецької районної державної адміністрації ОСОБА_6 Внаслідок зіткнення, останній помер від отримання значних тілесних ушкоджень.
У зв'язку з тим, що ДТП сталося під час виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своїх службових обов'язків, наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Сумській області від 20.04.2005 № 34-НВ було призначено комісію із спеціального розслідування вказаного нещасного випадку, за висновками якої було складено акт про нещасний випадок на виробництві від 17.08.2004, в якому зазначено про те, що ДТП сталася внаслідок порушення як водієм ОСОБА_5 так і водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України. Особами, які мали причетність до ДТП було визнано також працівників ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Крім того, по факту ДТП, Тростянцьким РВ УМВС було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 КК України, яку в подальшому було закрито постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 06.08.2007 у зв'язку з застосуванням амністії.
Судами також встановлено, що на підставі вказаних актів, за зверненням дружини потерпілого ОСОБА_6 до відділення Фонду, позивачем, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", було винесено постанову від 10.09.2004 № 300/04 "Про призначення страхової виплати у разі смерті потерпілого ОСОБА_6" в розмірі 32416,20 грн., постанову від 31.03.2005 № 265/05 "Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати у разі смерті потерпілого станом на 1 березня" в розмірі 334,43 грн. У березні 2007 року після перерахунку сума страхових виплат склала 475,94 грн., з березня 2008 року 535,43 грн., а з березня 2009 року -569,17 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за період з 17.04.2004 по 01.07.2009 сім'ї потерпілого було проведено виплат на загальну суму 66413,28 грн., які він просить стягнути з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу), посилаючись на те, що шкода була заподіяна з вини вищезазначених осіб, що перебували у трудових відносинах з відповідачем, під час виконання ними трудових обов'язків.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що відшкодовані відділенням Фонду виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення таких виплат застрахованій особі не є заподіяною відділенню Фонду шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, і відповідно позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та не набуває права зворотної вимоги згідно із ст. 1191 ЦК України.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями осіб (працівників відповідача), правовідносини з якими не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є по суті відшкодуванням шкоди, яка була завдана постраждалому іншими особами.
Відповідно ж до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 1187 названого Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, за наслідками розгляду даної справи суд першої інстанції правильно застосував норми ЦК України і прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідача грошову суму у розмірі 66413,28 грн., правильність розрахунку якої відповідач, як це вбачається з наявних матеріалів справи, не оспорює.
Сукупність зазначеного дає підстави дійти висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції -залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Охтирка Сумської області задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 зі справи № 11/179-09 скасувати.
3. Рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 зі справи № 11/179-09 залишити в силі.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суддя В. Харченко