2010 року березня першого дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:
Головуючим -
з участю особи, яка подала скаргу,
Москальцем П. П.,
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою він, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює з щомісячним доходом 650 гривень, мешкає на АДРЕСА_1, у м. Дніпропетровську, -
підданий стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком у два роки, -
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 10.01.2010 о 20 год. 30 хв. на вулиці Іжевська у м. Дніпропетровську, керуючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння автомобілем НОМЕР_1, ухилився від проходження медичного огляду на вимогу працівника міліції, чим в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження такого огляду.
Апелюючи, ОСОБА_2 посилається на незаконність дій інспекторів ДПС ДАІ, які вивезли його автомобіль, що стояв з заглушеним мотором, з території авто-гаражного кооперативу «Планер» без його згоди на вулицю Іжевську біля кооперативу, а він автомобілем вже не керував, через що докази про відмову від проходження медичного огляду оформлені неправдиві.
В судовому засіданні, слідуючи mutatis mutandis роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови № 8 від 24.10.2003 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» відхилено клопотання про допуск в якості захисника фахівця в галузі права, який не має права займатися адвокатською діяльністю, з мотивів відсутності спеціального закону, який би регулював його діяльність щодо надання професійної правової допомоги, і ОСОБА_2 апеляційному суду пояснив, що він заїхав до кооперативу, але зупинився, пригадавши, що забув вдома ключі, і стояв в очікуванні свого друга, який приніс ключі, після чого вона сиділи в автомобілі, і до них підійшли інспектори ДПС ДАІ, які свавільно вивезли автомобіль за територію кооперативу, але за фактами зловживання інспектором ДПС ДАІ владою та фальсифікації доказів у справі про адміністративне правопорушення він до прокуратури не звертався. Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, ОСОБА_3 свідчив перед апеляційним судом, що автомобіль мав рухатися у гараж, а співробітники ДАІ підійшли, коли вони сиділи в автомобілі, який стояв. В свою чергу ОСОБА_4 після попередження про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України засвідчив апеляційному суду, що має дружні сусідські відносини по гаражу з ОСОБА_2 і дійсно бачив, як інспектор ДАІ вивозив автомобіль за огорожу кооперативу.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, дослідивши нові докази та перевіривши в межах апеляційної скарги законність і обґрунтованість постанови судді, дійшов висновку про необхідність її перегляду, виходячи з наступного.
Суддею на засіданні, проведеному з суворим дотриманням ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а обставини справи з'ясовані повно на підставі зібраних вірогідних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч.
Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ( а.с. 3-4 ) у сукупності з власними письмовими поясненнями ОСОБА_2 ( а.с. 2 ), в останнього з рота чувся різкий запах алкоголю, і він не заперечував проти вживання пива перед керуванням автомобілем і відмовився від проходження медичного огляду. Показання свідків захисту апеляційний суд відхиляє, оскільки ними не спростовується рух автомобіля до стоянки в кооперативі під керуванням водія у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, а підтверджуються лише події вже після появи інспекторів ДПС ДАІ.
Жодних допустимих згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 266 КУпАП засобів доказування фактів, що б ставили під сумнів вірогідність свідчень ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про час події проступку до залишення автомобіля на стоянку та висновку про наявність ознак сп'яніння, не добуто.
Відтак, зібраними фактичними даними свідчень сукупно з протоколом про адміністративне правопорушення, підроблення яких не встановлено в установленому законом порядку, повністю безспірно спростовуються заперечення ОСОБА_2 і доводи його апеляції щодо обґрунтованості притягнення до відповідальності, які розцінюються апеляційним судом як зміна своїх показань з наміром уникнути справедливої відплати за скоєне.
Оскільки наявність ознак сп'яніння є підставою для обов'язкового проведення медичного огляду в установленому порядку, відмова від якого за альтернативно визначеною диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП самостійно утворює склад цього проступку, то за розгляду справи суддя правильно кваліфікував вчинене особою діяння проступком за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановивши з наведенням відповідних мотивів, згідно з істиною, всі обставини, що мають значення.
Проте, призначаючи адміністративне стягнення, суддя не врахував суспільну небезпечність вчиненого з огляду на місце адміністративного затримання та його обстановку, вік особи та її спосіб життя, установки її особистості з огляду на освітньо-кваліфікаційний рівень особи правопорушника та рід трудової діяльності, сімейний стан, які вимагають дієвого виховного впливу, який за допомогою позбавлення спеціального права не буде досягнутий, з огляду на що накладене стягнення не відповідає його законній меті за ст. 23 КУпАП.
Враховуючи, що правопорушник виявив готовність понести суворі обмеження його прав у зв'язку з відбуванням стягнення задля спокутування своєї вини, на виконання вимог ст. 33 КУпАП, апеляційний суд знаходить можливим у такому випадку не зважати на застереження ч. 9 ст. 294 КУпАП та належним згідно з п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП постановити про скасування постанови судді з винесенням нової постанови, призначивши громадські роботи, що відповідатиме вимогам законності та справедливості, будучи відповідно до ст. 23 КУпАП достатнім і необхідним для виховання особи, а так само співмірною карою за вчинене.
Керуючись ст.ст. 7, 33, 294 КУпАП, судова палата, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2010 про накладення адміністративного стягнення скасувати, а на ОСОБА_2 накласти стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді сорока годин громадських робіт.
Посвідчення водія повернути за належністю.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.
Суддя апеляційного суду