16 березня 2010 р. № 40/191
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Амік", м. Київ (далі -ПП "Амік")
на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2009
зі справи № 40/191
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", м. Київ (далі -КП "Київреклама")
до ПП "Амік"
про стягнення 1287544,81 грн.,
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Клочай Н.І.,
відповідача -Нос Л.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2009 (суддя Пукшин Л.Г.) затверджено мирову угоду від 15.07.2009, укладену КП "Київреклама" та ПП "Амік", та припинено провадження у справі.
В апеляційному порядку зазначена ухвала не переглядалась.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати зазначену судову ухвалу, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті ухвали порушено норми процесуального та матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи і правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Даного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як вбачається з наявних у справі документів, заявник обґрунтовуючи свою скаргу, посилається на те, що позивач не має наміру виконувати свої зобов'язання за мировою угодою, а умови мирової угоди не відповідають вимогам закону.
На думку Вищого господарського суду, така позиція скаржника є помилковою.
Як встановлено господарським судом, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а також відповідні суми інфляційних, річних та пені.
Однак, під час розгляду справи, сторони надали суду підписану ними мирову угоду по справі та заяву про її затвердження судом. Згідно з умовами вказаної угоди відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами за період з 15.11.2007 по 07.04.2009 в розмірі 1068809,44 грн. та зобов'язався щомісячно протягом десяти місяців сплачувати вказану заборгованість до 16 числа місяця, наступного за розрахунковим. Перший платіж за цією угодою відповідач зобов'язався здійснити до 30.08.2009 у розмірі 100000,00 грн.
Згідно з пунктом 7 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
У цьому ж зв'язку, суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду, виходив з того, що умови цієї угоди не суперечать вимогам діючого законодавства і не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Зазначені висновки господарського суду повністю ґрунтуються на наявних матеріалах справи та не суперечать процесуальному законодавству.
Враховуючи зазначене, посилання відповідача на те, що позивач не має наміру виконувати свої зобов'язання за мировою угодою спростовуються наявними матеріалами справи та не відповідають дійсності. Крім того, як вбачається з умов затвердженої судом мирової угоди, саме відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати відповідні грошові суми позивачу. Відповідно до цього касаційна скарга, з огляду на наведені у ній мотиви, ним подана безпідставно і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1117 -11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2009 зі справи № 40/191 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Амік" - без задоволення.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов
Суддя В. Харченко