15 березня 2010 р. № 13/24
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Шевчук С.Р.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Демидової А.М.,
розглянув
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Агрошляхбуд"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р.
у справі№13/24 господарського суду Чернівецької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" в особі Хотинського району електричних мереж
доЗакритого акціонерного товариства "Агрошляхбуд"
простягнення 10308,07грн.,
За участю представників:
- позивача: не з'явилися;
- відповідача: не з'явилися.
У лютому 2009р. Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" в особі Хотинського району електричних мереж звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Агрошляхбуд" про стягнення боргу на суму 10398,97грн., в тому числі: за електроенергію на суму 7327,98грн., нарахування 3% річних на суму 266,41грн., пеню на суму 1335,39грн., інфляційні нарахування на суму 1379,19грн.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.06.2009р. у справі №13/24 (суддя Миронюк С.О.) в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. у справі №13/24 (колегія суддів у складі головуючого судді Бойко С.М., суддів Марко Р.І., Якімець Г.Г) рішення господарського суду Чернівецької області від 18.06.2009р. у справі №13/24 скасовано, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна організація "Чернівціобленерго" в особі Хотинського району електричних мереж задоволено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Агрошляхбуд" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна організація "Чернівціобленерго" в особі Хотинського району електричних мереж 7327,98грн. боргу, 1335,39грн. пені, інфляційних збитків в розмірі 1379,19грн., трьох відсотків річних в розмірі 266,41грн., 155,09грн. державного мита та 118грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. у справі №13/24 та залишити в силі рішення господарського суду Чернівецької області від 18.06.2009р. у справі №13/24.
Позивач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та надіслав до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином. Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 29.04.2004р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на постачання електричної енергії №156, за умовами якого постачальник електричної енергії здійснює постачання електричної енергії споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Поряд з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що за умовами п.п.2.2.2 договору споживач зобов'язаний щомісячно 20 дня направляти представника у відділ збуту районного підрозділу Електропостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію (Додаток №9), складеного на основі знятих в той самий день показань розрахункових електролічильників (Додаток №4) за розрахунковий місяць та одержання відповідних рахунків на оплату, та проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами. В разі наявності субспоживачів, що мають прямі договірні відносини з Електропостачальною організацією, Споживач в звіті визначає обсяг використаної електроенергії як різницю величини загального обліку електроенергії та обліку субспоживачів. При невчасній подачі звіту він вважається неподаним. В даному випадку, а також при повній відсутності звіту, Електропостачальна організація проводить нарахування: за перший місяць за середньодобовим обсягом споживання, надалі - виходячи з добутку величини встановленої потужності та кількості годин роботи підприємства без наступного перерахунку. Режим роботи підприємства однозмінний. Наступне прийняття Електропостачальною організацією звітів Споживача здійснюється тільки на підставі двостороннього акту про показання приладів обліку, за якими здійснюється подальше нарахування.
Місцевим та апеляційним господарським судом також зазначено, що пунктом 7.1.5 договору сторони визначили, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж постачальника та споживача, обсяг спожитої електричної енергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів і ліній електропередач) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що за умовами п.9.7 договору він вважається чинним з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2005р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
З додатку №8 договору -акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін суди попередніх інстанцій встановили, що трансформаторна підстанція знаходиться на балансі відповідача, потужність трансформаторної підстанції становить 250 кВа.
Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що звіт про використану електричну енергію за травень 2008р. відповідачем позивачу не подавався, складений та підписаний всупереч Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., зареєстрованою в Мінюсті України 02.08.1996р. за №417/1442 та укладеному договору, представником позивача, тому не може слугувати належним доказом у справі.
При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий позивачем листок відвідування абонентів, в якому зафіксовані показники лічильника №0060012, підписаний зі сторони відповідача сторожем Косташ Н.І., із зазначенням, що ця особа за своїми службовими повноваженнями не наділена таким правом.
Врахував вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову за безпідставністю.
Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи прийняте у даній справі рішення суду, підставно не погодився з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.
Врахував приписи п.6.11, п.п.3 п.11.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910), суд апеляційної інстанції вірно з'ясував, що представником енергопостачальної компанії у травні 2008р. в присутності представника відповідача було знято показники лічильника, складено листок відвідування абонентів із зазначенням усіх необхідних реквізитів: дата, назва абонента, номер електролічильника, тип електролічильника, покази лічильника, підпис представника енергопостачальної компанії та підпис представника споживача, який підтвердив зняті показники лічильника, а також зроблено фотографії показників лічильника. На підставі знятих показників лічильника відповідачу направлено рекомендованою кореспонденцією рахунок-фактуру на оплату.
Водночас апеляційний господарський суд, врахував викладене, вірно встановив відповідність складеного позивачем листка відвідування абонентів, яким зафіксовано покази лічильника відповідача, приписам Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. зареєстрованою в Мінюсті України 02.08.1996р. за №417/1442 та укладеному між сторонами договору, дійшов вірного висновку про підтвердження споживання відповідачем електричної енергії, додатково зазначив, що приписами Правил користування електричною енергією не передбачено, що представник споживача повинен діяти на підставі довіреності чи займати посаду керівника чи іншу керівну посаду. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції підставно спростував висновок місцевого господарського суду про неналежність листка відвідування абонентів як доказу у справі.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції з акту контрольного зняття показників приладу обліку (використаної електричної енергії) від 18.05.2009р. вірно встановлено наявність у відповідача заборгованості по спожитій електроенергії за травень 2008р. на суму 7327,98грн., доказів погашення якої суду не надано, внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу на суму 7327,98грн. При цьому, апеляційним господарським судом з пояснень Бенчарського С.В. з'ясовано, що показники лічильників станом на 28.05.2008р. та на 18.05.2009р. є незмінними.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що за умовами п.4.2.1 договору за здійснення платежів, передбачених п.п.2.3.4, 2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
Врахував зазначені договірні умови, приписи, запроваджені ст.ст.610, 611, ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені на суму 1335,39грн., інфляційних збитків на суму 1379,19грн. та трьох відсотків річних на суму 266,41грн.
Отже, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, правильно оцінив обставини справи, застосував належні норми матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, внаслідок чого вірно скасував прийняте у даній справі з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника зводяться в касаційній скарзі до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Агрошляхбуд" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. у справі №13/24 залишити без змін.
Головуючий суддя:С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
А. Демидова