Справа № 22ц-2372/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 51 суддя Черновський Г.М.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
18 березня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Худолій Н.А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відпові-дальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» про стягнення грошової винагороди та відшкодування моральної шкоди, -
В вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» про стягнення грошової винагороди та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з 02 жовтня 2006 року перебував з відповідачем в трудових правовідносинах, працюючи на посаді керівника підрозділу продажу будівельної техніки та 05 жовтня 2007 року його звільнено за власним бажанням. Вважає, що всупереч вимогам КЗпП України та договору від 05 лютого 2007 року про винагороду на 2007 року, згідно якого відповідач зобов'язувався при досягненні позивачем відповідних фінансових та особистих цілей виплатити йому винагороду в сумі 12000,0 доларів США, відповідна винагорода після звільненні не сплачена. Тому ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» грошову винагороду, що за курсом НБУ 5,05 грн. за один долар, становить 60600,00 грн., 9383,00 грн. інфляції та 100000,00 грн. моральної шкоди (а.с.3-4).
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну розміру позовних вимог до ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» та, посилаючись на те, що на протязі лютого-жовтня 2007 року відповідач сплатив йому винагороду в розмірі 22725,00 грн., а залишок винагороди складав 37875,00 грн. або 7500,00 доларів США по курсу НБУ 5,05 грн. за один долар, що станом на день розгляду справи на 26 лютого 2009 року по курсу НБУ 7,7 грн. за один долар становить 57750,00 грн., просив суд стягнути на його користь з ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» залишок винагороди в розмірі 57750,00 грн., 100000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати (а.с.92).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2010 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.140-142).
В апеляційній скарзі (а.с.145-146) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки:
- згідно змісту договору про винагороду залишок преміальної винагороди повинен складати 37875,00 грн., а не 12000,0 доларів США, як помилково зазначає суд в рішенні та повинен був сплачений по закінченню 2007 року, а не в жовтні 2007 року, про що наголошує суд;
- згідно ч.3 ст.2 ЗУ «Про оплату праці» бонусна угода про виплату позивачу премії за фінансовими підсумками 2007 року відноситься до інших заохочуваних та компенсаційних виплат, а тому суд надав невірну оцінку доказам;
- суд без достатніх правових підстав та всупереч вимогам ст.ст.57,58,64 ЦПК України не взяв до уваги у якості письмового доказу розпорядження керівника ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» від 05 жовтня 2007 року, що призвело до невірного вирішення справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановив, що на протязі лютого-вересня 2007 року позивачу було виплачено премії на загальну суму 22725,00 грн., а при звільненні виплачено премії в розмірі 40410,00 грн., тобто виплачено премії на загальну суму 63135,00 грн., що на час проведення розрахунку за курсом НБУ 5,05 грн. за один долар еквівалентно 12501,98 доларам США.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було зроблено позивачу пропозицію про умови праці щодо розміру щомісячнї заробітної плати, що є еквівалентом 2000,0 доларів США, з подальшим щорічним переглядом її розміру, та щодо річної преміальної програми, що базується на досягненнях (а.с.6).
Згідно договору про винагороду від 05 лютого 2007 року відповідач зобов'язався виплатити позивачу у випадку 100-відсоткового виконання цілей винагороду у розмірі 12000,0 доларів США, 50 % якої виплачується щомісячно у вигляді авансової оплати (а.с.8).
Відповідно до наданої відвідачем довідки, за час роботи у відповідача позивач отримав премію в розмірі 63135,00 грн., в тому числі 22725,00 грн. на протязі лютого-вересня 2007 року та 40410,00 грн. при звільненні (а.с.22), що позивачем не заперечується.
Доводи відповідача про те, що оплата позивачу при звільненні премії в сумі 40410,00 грн. є виплатою залишку винагороди відповідно до умов договору про винагороду, позивачем не спростовані.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Тому порушення відповідачем умов договору про винагороду щодо строку виплати залишку винагороди та дострокова виплата залишку винагороди позивачу при звільненні до отримання висновку аудиту по результатам роботи підприємства за 2007 рік не порушує трудові права позивача на оплату праці.
Доводи позивача про необхідність розрахунку на підставі висновку аудиту по результатам роботи підприємства за 2007 рік, як це зазначено в договорі про винагороду від 05 лютого 2007 року та в листі керівника відповідача від 05 жовтня 2007 року, та про сплату йому ще додаткової винагороди в розмірі еквівалентному 7500,0 доларам США по курсу долара на час висновку аудиту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно договору розмір його винагороди становить тверду суму, а позивачу сплачена винагорода незалежно від результатів діяльності відповідача в загальній сумі еквівалентній 12501,98 доларам США, яка більше суми встановленої договором.
В договорі про винагороду також зазначено, що винагорода може мінятись в діапазоні від 75 % до 150 % залежно від обсягу виконання поставленої мети, розмір якої залежитиме від позитивного аудиту.
Позивачу сплачена винагорода більше суми, зазначеної в договорі.
З позовом про оспорювання цієї суми з тих підстав, що ця сума менше 150 % встановленого договором розміру винагороди, позивач до суду не звертався.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2010 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: