Справа № 22 -1160/ 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Озерянська Ж.М.
Категорія 45 Доповідач - Осіян О.М.
”09” лютого 2010 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайловської С.Ю.,
суддів - Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Кононенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та визнання права власності на частину земельної ділянки, -
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та визнання права власності на частину земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права. Крім того, суд не врахував, що оформлена на відповідача земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачка із 28.12.1978 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2
У період шлюбу відповідач звернувся із заявою до виконкому Ювілейної селищної Ради про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, яка рішенням № 11 від 15 березня 1995 року відповідачу була виділена площею 1116 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. 15.12.2000 року на ім'я відповідача був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН № 043802.
20 травня 2005 року відповідач уклав договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_3
Врахувавши, що земельна ділянка хоча і виділялася відповідачу у період шлюбу з позивачкою, але виділялась йому особисто, була приватизована ним, ніяких побудов на ній не зведено, а тому суд правильно вважав її особистою приватною власністю ОСОБА_2 Оскільки земельна ділянка не була спільною сумісною власністю подружжя, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що укладений договір купівлі-продажу слід визнати недійсним та визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину земельної ділянки є не обґрунтованими із наступних підстав.
Із архівного витягу рішення 20 сесії 23 скликання Ювілейної селищної ради від 14 грудня 2000 року № 179 вбачається, що ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1116 га одноособово. Дані про те, що вказана земельна ділянка надавалась подружжю чи була придбана ними за спільні кошти в матеріалах справи відсутні.
Оскільки норми глав 26 та 27 ЦК України, глави 8 СК України та ст. 118 ЗК України не передбачають виникнення права спільної сумісної власності подружжя внаслідок приватизації земельної ділянки, а будь-які угоди між подружжям щодо цієї земельної ділянки не укладались, в зв'язку із чим не має підстав для визначення спірного майна як спільного сумісного.
Такою підставою не є і сумісний обробіток земельної ділянки подружжям, оскільки будь-які споруди на момент укладення угоди на ній були відсутні, про що зазначають і сторони у справі.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді: