09 березня 2010 р. № 49/30
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В.,
Цвігун В.Л.
за участю представників:
ФОП ОСОБА_4
ДП"Адміністрація річкових портів"ОСОБА_5 за дор. від 24.05.2009
Рябчинський Олег Юрійович за дор. від 24.05.2009
Полікарпов Антон Олексійович за дор. від 01.12.2009
розглянувши касаційну скаргу Фізична особа -підприємець
ОСОБА_4
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 23 листопада 2009
у справі№ 49/30 господарського суду м. Києва
за позовомДержавне підприємство "Адміністрація річкових портів"
доФізична особа -підприємець
ОСОБА_4
простягнення заборгованості, зобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2009 (суддя А.Митрохіна) позов про стягнення заборгованості за договором № 01/04-12 від 01.04.2008 задоволений частково.
Суд дійшов висновку, що в частині вимог про стягнення заборгованості та пені за неналежне виконання договірних зобов'язань позов ґрунтується на умовах договору та нормах ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, акти приймання-передачі робіт, рахунки свідчать про порушення відповідачем умов договору та вимог закону, тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог про звільнення частини берегоукріплення в позові відмовлено, оскільки позивач всупереч вимог ст. 33 ГПК України не надав належних доказів на підтвердження того, що плавзасіб відповідача перебуває саме в тій частині берегоукріплення, що належать позивачу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 (судді: Л.Рєпіна, Є.Євграфова, С.Дикунська) рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2009 скасовано частково. Позов задоволено повністю. В решті рішення залишено без зміни.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд залишив поза увагою відсутність у відповідача правових підстав користування об'єктом державної власності, не надав належної оцінки доказам позивача в обґрунтування вимог про звільнення об'єкту берегоукріплення, тому вимоги позову про звільнення частини берегоукріплення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач в касаційній скарзі просить судові рішення у справі скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в позові відмовити.
Скаржник зазначає, що позивачем не доведено наявності правових підстав для захисту права, оскільки доказів правомірного використання земельної ділянки, перебування спірного об'єкту на балансі, знаходження плавзасобу на об'єкті не надано. Скаржник посилається на відсутність правовстановлюючих підстав для знаходження гідротехнічної споруди на балансі відповідача, про що свідчать судові рішення адміністративного суду м. Києва та Вищого господарського суду України. Об'єкт, до якого швартувався плавзасіб відповідача згідно рішення Київської міської ради є власністю територіальної громади м. Києва. Функції по утриманню водних об'єктів прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та технічними спорудами здійснює комунальне підприємство "Плесо". Скаржник стверджує, що перебуває у договірних відносинах з КП "Плесо" та в межах цих відносин використовує об'єкт для стоянки свого плавзасобу.
Скаржник доводить відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів, оскільки сторонами договору від 01.04.2008 не було виконано п. 1.1 договору щодо складення схеми та підписання додатку. Жодних послуг в межах умов договору від 01.04.2008 позивачем не надано, відповідних актів здавання-приймання послуг не підписувалися, надані позивачем довідки відношення до договору від 01.04.2008 не мають, об'єкт, вказаний у договорі від 01.04.2008 скаржник не використовував.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між ДП «Адміністрація річкових портів»(виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовником) 01.04.2008 укладено договір № 01/04-12 (далі - договір), відповідно до умов якого, виконавець надає спеціалізовані послуги на платній основі плавзасобам, які належать замовнику, біля пасажирської набережної (район східців 14 причалу, 40,0 погонних метрів (схема № 1), за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, яка належить виконавцю (додаток № 1).
Відповідно до п. 2.1 договору він укладений на навігаційний період, а саме з 01.04.2008 по 01.10.2008. Строк дії договору може бути пролонгований за письмовою заявкою Замовника.
Відповідно до п. 3.2.3 договору стоянка плавзасобу у причалу в міжнавігаційний період має обов'язково погоджуватися з Державною річковою інспекцією з безпеки судноплавства.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями п. 3.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний відповідно до розділу 4 Договору та виставлених рахунків здійснювати своєчасну оплату послуг Виконавця.
Відповідно до п. 4.1 договору плата за надані послуги сплачується відповідно до виставлених рахунків.
Як встановлено судом, зокрема згідно довідок про надання послуг, складеними відповідно до п. 4.1 договору, рахунків на оплату за червень - вересень 2008 року, позивачем надані послуги на загальну суму 10522,37 грн.
Судом встановлено, що зобов'язання з оплати спожитих послуг відповідачем належним чином не виконані. Заборгованість становить 5150,60 грн., зокрема за серпень 2008 року - 127,88 грн., та за вересень 2008 року - 5022,72 грн. Відповідачем обставини не сплати рахунків не спростовано.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку прострочення замовником строку оплати платежу у встановлений цим Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення договору, норми чинного законодавства та встановлені обставини справи дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача боргу та пені у заявленому до стягнення розмірі.
Згідно ст. 396 ЦК України права позивача, як особи у віданні якої перебуває об'єкт державної власності підлягають захисту відповідно до положень глави 29 ЦК України.
Власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
З огляду на наведені положення законодавства, встановлені обставини, щодо належності майна позивачу та безпідставності його використання відповідачем, позовні вимоги в частині звільнення берегоукріплення є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та задоволено судом правомірно.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника щодо обставини ненадання послуг, неналежного оформлення виконання позивачем умов договору, відсутності правових підстав у позивача користування об'єктом та їх наявності в іншої особи по суті є намаганням встановити інші обставини, ніж ті, що встановлені судом, довести неправильне застосування норм матеріального права на підставі інших обставин та їх оцінки, що суперечить визначеним ст.1117 Господарського процесуального кодексу України межам перегляду справи касаційною інстанцією.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 у справі № 49/30 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун