Справа № 467/453/18
2/467/6/19
13.08.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла» про визнання недійсними договору оренди землі та додаткового договору до нього
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» (далі - ТОВ «Агрофірма «Вісла») про визнання недійсними договору оренди землі та додаткового договору до нього, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 8.0559 га з кадастровим № НОМЕР_1 , розташованої на землях Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого 09 лютого 2005 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області. У 2006 році вона за усною домовленістю з директором ТОВ «Агрофірма «Вісла» надала згоду на користування належною їй земельною ділянкою та отримувала за це плату, однак жодного договору оренди землі чи будь-яких додаткових угод до нього вона не підписувала. Після збору врожаю у грудні 2016 року вона вирішила обробляти земельну ділянку самостійно та звернулася до відповідача в усній формі з приводу повернення їй земельної ділянки, однак отримала відмову від керівника ТОВ «Агрофірма «Вісла», який зазначив про існування начебто укладеного між нею та відповідачем письмового договору оренди землі. У січні 2018 року на її запит відповідач направив їй один екземпляр договору оренди землі між нею та відповідачем, додатковий договір до нього та акт прийому-передачі. Посилаючись на те, що вона не підписувала договір оренди землі і додатковий договір оренди земельної ділянки, позивач прохала визнати недійсними оренди землі, укладений 29 травня 2006 року за № 129 і зареєстрований 29 травня 2006 року за № 040600500744 та додатковий договір № 129 до договору оренди землі № 129 від 29 травня 2006 року, укладений 20 серпня 2007 року і зареєстрований 22 серпня 2007 року за № 040700500331.
Ухвалою суду від 21 травня 2018 року відкрито провадження по справі.
Відповідачем ТОВ «Агрофірма Вісла» суду надано відзив по справі, у якому зазначено, що між ТОВ «Агрофірма Вісла» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, належної позивачу на строк 10 років, який розпочав дію з дня його реєстрації, тобто з 29 травня 2006 року. Також між сторонами було укладено додатковий договір оренди землі до вказаного договору оренди землі, яким було збільшено строк дії договору з 10 років до 15 років та збільшено розмір орендної плати з 1.7% до 2.5% він нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Додатковий договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 22 серпня 2007 року за № 040700500331. 08 липня 2008 року між сторонами було укладено ще один додатковий договір, яким збільшено строк дії договору з 15 років до 25 років та збільшено розмір орендної плати до 4% він нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Додатковий договір зареєстрований у встановленому законом порядку. На протязі багатьох років договірні умови виконувалися обома сторонами, факт одержання орендної плати позивачем не оспорюється. Вказує, що сплата коштів позивачу відповідачем за користування земельною ділянку свідчить про те, що позивач мала можливість довідатись про існування письмового правочину між сторонами з 2006 року. Також у період дії спірного договору оренди на підприємстві ТОВ «Агрофірма «Вісла» працювали близькі родичі позивача - син і чоловік. Підтвердженням того факту, що позивачу було відомо про існування договору оренди є її особистий підпис у акті підтвердження особи орендодавця від 04 грудня 2013 року. Прохала застосувати до заявлених вимог строк позовної давності. Вважає, що строк позовної давності для ОСОБА_1 розпочався з 2006 року, однак з позовом вона звернувся до суду тільки у травні 2018 році, пропустивши 3-річний строк позовної давності.
Позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила, що факт отримання нею орендної плати з 2006 року не оспорюється. Робота її близьких родичів у ТОВ «Агрофірма «Вісла» не може вплинути на її обізнаність про існування між сторонами договірних відносин. Акт підтвердження особи орендодавця від 04 грудня 2013 року вона не підписувала, крім того, у самому акті зазначено, що цей акт підписано іншою особою - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 10 серпня 2018 року за клопотаннями представників сторін витребувано докази, необхідні для проведення почеркознавчої експертизи.
27 серпня 2018 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача по справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі.
Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року провадження по справі було поновлено.
22 грудня 2018 року ухвалою суду за клопотанням представника відповідача по справі призначено повторну судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі.
Ухвалою суду від 22 травня 2019 року провадження по справі було поновлено.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та про підтримання заявлених позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій прохала проводити розгляд справи у відсутність представника ТОВ «Агрофірма «Вісла» та відмовити у задоволенні позову, вказала про підтримання позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого 09 лютого 2005 року Арбузинською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8.05 га, розташованої на землях Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.
ОСОБА_1 29 травня 2006 року було укладено договір оренди цієї земельної ділянки з ТОВ «Агрофірма «Вісла» на строк 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії 29 травня 2006 року за № 040600500744.
20 серпня 2007 року між цими сторонами було укладено додатковий договір № 129 до договору від 29 травня 2006 року терміном на 15 років, який був зареєстрований 22 серпня 2007 року за № 040700500331 у Арбузинському реєстраційному секторі № 5.
Також 8 липня 2008 року між цими сторонами було укладено додатковий договір № 79 до договору № 129 від 29 травня 2006 року терміном на 25 років, який був зареєстрований 11 серпня 2008 року у Арбузинському реєстраційному секторі № 5 за № 040800500172.
Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі»).
Доводи позивача про те, що вона не підписувала договір оренди землі та додатковий договір до нього від 20 серпня 2007 року між нею та ТОВ «Агрофірмою «Вісла» підтверджуються висновками судової почеркознавчої експертизи від 09 листопада 2018 року №18-869/870/871/872 та № 7 від 19 квітня 2019 року, а також висновком експерта № 18-427 від 20 квітня 2018 року, виконаним на замовленням позивача, згідно яких текстові записи « ОСОБА_1 » та підпис від імені її у розділі «Реквізити сторін. Орендодавець» в договорі оренди землі № 129, зареєстрованому 29 травня 2006 року та у додатковому договорі оренди землі від 20 серпня 2007 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма'Вісла» виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених названою статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 зазначеного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме: обов'язкову наявність в договорі певних істотних умов та обов'язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.
Оскільки спірні договір оренди землі, укладений 29 травня 2006 року та додатковий договір до нього, укладений 20 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма'Вісла», підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність її волевиявлення на їх укладення, суд приходить до висновку про визнання їх недійсними.
Представником ТОВ «Агрофірма «Вісла» у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строку позовної давності як підставу для відмови у позові.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Твердження представника позивача про те, що обставиною, яка підтверджує те, що позивачу було відомо про існування спірного договору оренди землі та додаткових договорів до нього зв'язку з відсутністю претензій з її боку щодо виплати орендної плати та умов договору, а також праця у ТОВ «Агрофірма «Вісла» членів її сім'ї не заслуговують уваги, оскільки такі обставини цього факту не доводять.
Акт підтвердження особи орендодавця від 04 грудня 2013 року містить твердження про те, що ОСОБА_1 зміст спірного договору оренди землі, укладеного строком на 25 років відомий, вказаний договір нею підписаний власноручно, один оригінальний примірник договору переданий їй як орендодавцеві земельної ділянки. Оскільки висновками судової почеркознавчої експертизи від 9.11.2018 року та від 19.04.2019 року по справі встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у вказаному акті виконаний не нею, а іншою особою, суд не може прийняти до уваги цей документ як допустимий доказ зі сторони відповідача.
Таким чином, суд вважає, що ТОВ «Агрофірма «Вісла» не надало суду доказів, які б свідчили про проіформованість позивача про наявність спірного договору оренди та додаткового договору до нього до моменту звернення з позовом до суду у 2018 році.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги за позовом підлягають задоволенню.
Згідно частини статті 141 ЦПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 к., понесені нею витрати за проведення судової експертизи склали 8065 грн. 20 к.
Таким чином, з ТОВ «Агрофірма «Вісла» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені нею судові витрати по оплаті судового збору та витрати на проведення судових експертиз.
Вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач заявила про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн., на підтвердження яких надала договір про надання юридичних послуг адвоката від 04 квітня 2018 року, додаткову угоду до нього від 02 травня 2018 року, однак не надала документів, які б підтверджували фактичну сплату цих коштів своєму представнику (касовий ордер, чек і т.д.). Отже, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню у зв'язку з ненаданням позивачем доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла» про визнання недійсними договору оренди землі та додаткового договору до нього задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 29 травня 2006 року між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла», зареєстрований 29 травня 2006 року у Миколаївській регіональній філії за № 040600500744.
Визнати недійсним додатковий договір оренди землі № 129, укладений 20 серпня 2007 року до договору оренди землі № 129 від 29.05.2006 року, між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла», зареєстрований 22 серпня 2007 року у Арбузинському реєстраційному секторі № 5 за № 040700500331.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла» (код 33434835, місцезнаходження - 55010, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Новоселівка, вул. Центральна, 35) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1409 грн. 60 к., витрати на проведення експертизи у розмірі 8065 грн. 20 к., а всього 9474 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 80 к.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива