16 лютого 2010 р. № 41/101-09 (6/293-08)
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
концерну "СоюзЕнерго"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2009
у справігосподарського суду Дніпропетровської області № 41/101-09 (6/293-08)
за позовомдержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
доконцерну "СоюзЕнерго"
простягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: Силенок В.А.,
від відповідача: Максименко С.В.,
Позивач -державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у серпні 2008 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача -концерну "СоюзЕнерго" про стягнення 13596,83 грн. збитків.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2009 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не досліджена правова природа відносин, які виникли між сторонами і не встановлено початок перебігу строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2009, дата підписання -11.09.2009 (суддя Орєшкіна Е.В.), відмовлено в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 (судді: Бахмат Р.М. -головуючий, Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) апеляційна скарга державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволена, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2009 скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з концерну "СоюзЕнерго" на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 13596,83 грн. збитків з підстав правомірності та обґрунтованості позову, 203 грн. витрат по оплаті державного мита, в тому числі і за подання апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального права - статті 22, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України та норми процесуального права - стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, і неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 у зв'язку з неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність її доводів.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що концерном "СоюзЕнерго" (продавець) з державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) 28.04.2006 укладено договір № 44/9-29, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцеві на умовах EXW товар згідно специфікації (додаток № 1 до договору), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у строки, передбачені договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору товар, який поставляється повинен бути новим, виготовленим не раніше 2005 року, відповідати вимогам експлуатації в умовах вологого клімату.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що товар повинен супроводжувати документ про якість -сертифікат якості, оформлений виготовлювачем та/або паспорт з відміткою про якість товару.
Згідно пункту 4.1.3 договору у випадку неукомплектації, дефектів або пошкодження товару з вини продавця, останній зобов'язаний доукомплектувати, усунути дефекти або пошкодження товару та відшкодувати пов'язані з цим збитки покупця за власний рахунок.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем на складі продавця відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції та товарів по кількості та якості №№ П-6, П-7.
Товар, який був предметом поставки за договором № 44/9-29 належало поставити позивачу по зовнішньоекономічному контракту № 44/2/12 від 21.01.2005 до Соціалістичної Республіки В'єтнам.
Іноземним контрагентом за контрактом № 44/2-12 складено акт рекламації № 1 від 24.06.2007 про неналежну якість продукції, отриманої від позивача за договором № 44/9-29. Згідно акту рекламації під час приймання продукції виділена частина дефектного обладнання, яка повернута позивачу.
Позивач повідомив відповідача про виявлені дефекти та проінформував про підготовку акту рекламації (додаток № 5) листом від 17.11.2006 № 44/10-3419. Відповідач звернувся до позивача з вимогою про усунення виявлених дефектів товару і заміну дефектного товару (додаток № 6) листом від 15.01.2007 № 7/б та про усунення дефектів товару і повернення його на склад (додаток № 7) листом від 10.09.2007 № 1393.
Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Самскіп Україна" (експедитор) укладено додаток № 10 від 17.09.2007 до доповнення № 2 від 31.05.2005 до договору від 01.02.2005 № 44/2-17 з транспортного експедиціювання (додаток № 8), предметом якого є надання послуг з експортно-імпортних перевезень вантажів по партії вантажу № 10/1 (обладнання, що постачається по актах рекламації для гідроагрегата № 1 гідроенергетичної компанії Тках Ба) за наступним маршрутом: партія Вантажу № 10/1: від складу аеропорту м. Ханой, Соціалістична Республіка В'єтнам до аеропорту Бориспіль, Україна -авіатранспортом; від аеропорту Бориспіль до митного посту ТГО -5 (вул. Велика Окружна, 4) -автотранспортом; партія вантажу № 10/2 від аеропорту Бориспіль, Україна, до аеропорту м. Ханой, Соціалістична Республіка В'єтнам -авіатранспортом.
Згідно актів здачі-приймання №№ 1, 2 від 15.10.2007, 18.10.2007 відповідач замінив дефектний товар за договором № 44/9-29.
Замінене обладнання в повному обсязі поставлено (експортовано) позивачем у Соціалістичну Республіку В'єтнам на умовах пункту 14.4 контракту та акту рекламації від 24.06.2007 № 1 по контракту № 44/2-12 EVN-UKRINTERENERGO від 21.01.2005, про що свідчить вантажно-митна декларація від 29.10.2007 № 100000009/7/566983 (додаток № 12), акт-звіту від 21.11.2007 про виконання послуги з перевезення партії вантажу по додатку № 10 від 17.09.2007 до доповнення № 2 від 31.05.2005 до договору № 44/2-17 від 01.02.2005 (додаток № 31).
Відповідно до умов контракту від 21.01.2005 № 44/2-12 EVN-UKRINTERENERGO у зв'язку із заміною дефектного обладнання, поставкою рекламаційного обладнання в Україну та поставкою заміненого обладнання до Соціалістичної Республіки В'єтнам, позивач поніс витрати з транспортно-експедиційного обслуговування повернення дефектних та поставки нових вентилів (імпорт та експорт), а також сплатив вартість послуг з карантинного догляду товару, послуги за митне оформлення, митний збір, послуги радіаційного контролю.
Загальна сума витрат становить 13596,83 грн., тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків.
Суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції при новому розгляді справи не дослідив правову природу відносин, які виникли між сторонами, не прийняв до уваги вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України.
А також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що до спорів про відшкодування збитків слід застосовувати загальний строк позовної давності у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем понесені витрати з транспортно-експедиційного обслуговування повернення дефектних та поставки нових вентилів (імпорт та експорт), а також позивач сплатив вартість послуг з карантинного догляду товару, послуги за митне оформлення, митний збір, послуги радіаційного контролю.
Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Строки позовної давності у спорах про відшкодування збитків починають свій перебіг з моменту встановлення особою розміру понесених нею збитків, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовна давність тривалістю в три роки має обчислюватися від кожної сплаченої позивачем суми, пов'язаної з поверненням дефектного товару в Україну та транспортуванням заміненого товару до В'єтнаму.
Перебіг строку позовної давності слід відраховувати від 18.10.2007, тобто з моменту імпортування позивачем дефектного товару з Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україну та від 29.10.2007 з моменту заміни обладнання в повному обсязі, поставленого (експортовано) позивачем у Соціалістичну Республіку В'єтнам на умовах пункту 14.4 контракту та акту рекламації від 24.06.2007 № 1 по контракту № 44/2-12 EVN-UKRINTERENERGO від 21.01.2005, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 29.10.2007 № 100000009/7/566983.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не пропущено строк позовної даності, а витрати у сумі 13596,83 грн. є обґрунтованими, і правильно стягнуті судом апеляційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу концерну "СоюзЕнерго" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 41/101-09 (6/293-08) залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
І. Плюшко