Справа № 11-414/10 Головуючий Чорнобук В.І.
Категорія КК: ч.3 ст.185 Доповідач Косенко Л.М.
Іменем України
19 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Легуєнка О.В., Стуковенкової Т.Г.
за участю прокурора Харів Н.А.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року, яким засуджено
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Димитров Донецької області
раніш судимого: 10 червня 2002 року за ч.3 ст.185 КК на три роки і три місяці позбавлення волі; 18 травня 2009 року за ч.3 ст.185 КК на три роки позбавлення волі, -
за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні такого злочину.
25 червня 2009 року приблизно у нічний час у смт. Чаплино Васильківського району Дніпропетровської області з метою крадіжки чужого майна ОСОБА_1 проник у будинок АДРЕСА_1, де таємно викрав майно подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на загальну суму 1204 грн.
28 червня 2009 року біля першої години ночі у смт. Чаплино Васильківського району ОСОБА_1 з метою крадіжки проник у житловий будинок АДРЕСА_2, де таємно викрав належні потерпілої ОСОБА_4 гроші в сумі 2450 грн. й інше майно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК, враховуючи дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, і те, що на його утриманні є малолітня дитина та мати, яка є інвалідом другої групи. В доповненнях до апеляції засуджений посилається на те, що злочинів, за які він засуджений, не вчиняв. Вважає, що на досудовому слідстві його обмовив ОСОБА_5 із-за того, що до нього працівники міліції застосовували психологічний тиск. Вказує ОСОБА_1 і на те, що при розгляді справи в судовому засіданні порушувалося його право на захист. Посилається ОСОБА_1, крім того, на порушення кримінально-процесуального закону, які, на його думку, допустили слідчі та суд при розслідуванні справи та її розгляді в судовому засіданні. Скаржиться він також на необ'єктивність слідства та суду по його справі, а також на однобічність і неповноту досудового та судового слідства.
Виходячи з цього просить, як це видно з доповнення до апеляційної скарги, про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свої апеляційні вимоги, думку прокурора Харів Н.А., яка вважала скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція на вирок суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в крадіжках чужого майна 25 і 28 червня 2009 року відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Так, згідно з показаннями ОСОБА_1 на допитах, а також на очних ставках, проведених між ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_2, свідком ОСОБА_5 на стадії досудового слідства, ОСОБА_1 вчиняв крадіжки чужого майна, зазначеного у вироку.
У подальшому підсудний відмовився від цих показань і заявив, що він непричетний до викрадення майна ОСОБА_2.
Після ретельної перевірки суд обґрунтовано визнав достовірними показання ОСОБА_1 щодо обставин вчинення ним крадіжок у потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на досудовому слідстві він давав показання, в яких обмовив себе під впливом недозволенних методів слідства, як і те, що свідок ОСОБА_5 обмовив його під впливом працівників міліції, є безпідставними.
Такі посилання підсудного перевірялись в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку. Жодних доказів про недозволені методи слідства щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в скаргах засудженого не наведено.
Про достовірність зазначених зізнань ОСОБА_1, а, отже, і про доведеність його вини у крадіжках свідчать такі наведені у вироку докази: показання потерпілих і свідків; дані протоколів огляду місця подій про те, за яких обставин і де було вчинено крадіжки; дані вилучення викраденого у потерпілих частки майна у засудженого і особи, якій ОСОБА_1 передав його для реалізації.
За таких обставин такими, що не відповідають матеріалам справи, є твердження засудженого про відсутність у справі об'єктивних доказів його вини у вчиненні даних злочинів, і що вирок побудований ніби-то на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Не можна погодитися з тим, що по справі була допущена фальсифікація матеріалів, яка вплинула на правильність вирішення справи. Як видно зі скарг ОСОБА_1, останній не наводить конкретні факти посилання на такі докази, а також того, чому ті чи інші докази, на які посилався суд у вироку, викликали у нього сумніви з точки зору їх отримання у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Доводи засудженого про те, що деякі обставини справи не досліджені, а також про суттєву неповноту та однобічність досудового і судового слідства з матеріалів справи не випливають.
Суд у вироку навів докази по кожному епізоду обвинувачення засудженого і дав аналіз цим доказам після їх дослідження, тому не має підстав вважати, що по справі допущена суттєва неповнота досудового або судового слідства, яка викликає необхідність направлення справи на додаткове розслідування або ж на новий судовий розгляд. З цих підстав такі посилання засудженого у скаргах є необґрунтованими.
Не можна погодитися з твердженнями ОСОБА_1 стосовно того, що розгляд справи і досудове слідство відносно його велися упереджено, з обвинувальним ухилом. Так, з матеріалів справи видно, що як органами досудового слідства, так і судом були досліджені всі докази і кожному з цих доказів дана належна оцінка.
Посилання в доповненнях до скарги засудженого на те, що під час слідства і в судовому засіданні було порушене його право на захист є безпідставними.
Як це вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_1 було роз'яснено його право мати захисника, однак він відмовився від послуг адвоката, що не суперечить вимогам ст.ст.44-47 КПК України. Тому твердження засудженого про те, що він не мав можливості скористатися послугами захисника і що цим були порушені права на його захист, є необґрунтованими.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, оскільки суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані, що характеризують його особу. Це покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.
Порушень кримінально-процесуального закону, які тягли б скасування вироку щодо ОСОБА_1, у справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді