Справа № 11-368/2010 Головуючий Олійник А.В.
Категорія КК: ч.1 ст.121 Доповідач Косенко Л.М.
Іменем України
19 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Легуєнка О.В., Стуковенкової Т.Г.
за участю прокурора Харів Н.А.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Перещепіно Дніпропетровської області,
не судимого,-
за ч.1 ст.121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ст..ст.104,75 КК Казаніна звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на два роки. На ОСОБА_2 покладено обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні такого злочину.
13 січня 2007 року приблизно о 01 годині 20 хвилині в приміщенні кафе «Штрафбат», що знаходиться на вулиці Калініна, 13-а у м. Перещепіно Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень умисно наніс ОСОБА_3 численні удари ногою в область голови, причинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у виді саден на обличчі, забиття головного мозку, перелому піраміди кості лівої скроні.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушив питання про скасування вироку за м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання і постановлення свого вироку з призначенням засудженому покарання за ч.1 ст.121 КК з застосуванням ст.69 КК у вигляді позбавлення волі строком на один рік.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Харів Н.А. про залишення апеляції без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які просили залишити апеляцію без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція на вирок суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом, обґрунтовано покладені ним в основу вироку, і в апеляції прокурора не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК також є правильною і прокурором не оспорюється.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність винності засудженого, не встановлено.
Посилання прокурора на неправильне застосування ст.75 КК не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ст.75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про пом'якшення покарання ОСОБА_2, суд послався на те, що підсудний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є інвалідом, працює, характеризується тільки з позитивного боку. Крім того, суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання, добровільне відшкодування завданої засудженим шкоди та вчинення злочину неповнолітнім.
Ці обставини в апеляції прокурора не тільки не спростовані, а й зазначені ним як такі, що пом'якшують покарання засудженого і є підставою для призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, згідно зі ст.69 КК.
Дані про особу ОСОБА_2, наявність ряду обставин, які пом'якшують покарання, дали суду підстави дійти висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Підставами для скасування вироку за вимогами ст.372 КПК мають бути доводи про те, що призначене особі покарання за своїм видом та розміром є явно несправедливим унаслідок саме м'якості призначеного покарання. Проте в апеляції прокурора є лише посилання на те, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, тоді як доводів про явну неповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості в апеляції не наведено. Тому підстав для скасування вироку внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання, про що порушено питання в апеляції, колегія суддів не знайшла.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді