09 березня 2010 р. № 32/425
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Волковицької Н.О. -головуючого,
Кравчука Г.А.,
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаМихайлець О.В. дов. від 30.11.2009 року
відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Інструментальник"
на постановувід 03.11.2009 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 32/425 господарського суду міста Києва
за позовомДержавного комітету України з державного матеріального резерву
доЗакритого акціонерного товариства "Інструментальник"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне господарство"
про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення 85298,24 грн. штрафних санкцій
Доповідач: Волковицька Н.О.
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Інструментальник" про повернення до державного резерву матеріальних цінностей на суму 69445,62 грн. та стягнення 85298,24 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Інструментальник" негайно повернути до державного мобілізаційного резерву Державного комітету України з державного матеріального резерву матеріальні цінності мобілізаційного резерву на загальну суму 69445,62 грн., а саме: сталь крупносортна - 2,26 тони, сталь сортова конструкційна - 6,296 тони, сталь сортова інструментальна -0,742 тони.
Стягнуто з Закритого акціонерною товариства "Інструментальник" в доход Державного бюджету на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву штрафні санкції у сумі 85298,24 грн. та відповідні судові витрати.
За апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Інструментальник" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року залишене без змін.
Закрите акціонерне товариство "Інструментальник" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року і прийняти нове рішення про відмову у позові.
Скаржник посилається на те, що судові рішення прийняті при неповному, не об'єктивному дослідженні фактичних обставин справи і неправильному застосуванні вимог норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник зазначає, що відповідно до акта від 02.11.2009 року залишок матеріальних цінностей складає: сталь сортова конструкційна в кількості 3,254 тон; сталь сортова інструментальна в кількості 0,742 тон, що, на думку скаржника, свідчить про часткове повернення матеріальних цінностей позивачу.
Вказаний акт було подано у судовому засіданні для долучення до матеріалів справи, а відтак висновок суду про відсутність у матеріалах справи доказів повернення матеріальних цінностей не відповідають фактичним обставинам справи і є наслідком порушення принципу всебічності розгляду справи.
Також скаржник не погоджується з висновком суду щодо порушення ним приписів статті 12 Закону України "Про державний мобілізаційний резерв", статей 610, 611 Цивільного кодексу України , оскільки зі сторони позивача не вчинялись дії, направлені на вирішення питання по матеріальних цінностях, які перебувають на відповідальному зберіганні відповідача, водночас на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №743-рт "Про скасування мобілізаційних завдань та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, створеного на підприємствах місцевої промисловості", яким було скасовано завдання і розброньовано матеріальний резерв, що перебуває на відповідальному зберіганні у відповідача, 29.10.2003 року відповідач листом повідомив позивача про необхідність вирішення питання по розброньованих матеріальних цінностях, проте позивач відповіді не надав.
Судами також не враховано, що позивач не надав відповіді на пропозиції відповідача про реалізацію розброньованих матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву (листи від 29.09.2006 року №114-ВК, від 11.06.2007 року №10М).
З метою виконання вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв" та забезпечення відповідального зберігання матеріальних цінностей відповідач був змушений передати матеріальні цінності на відповідальне зберігання та укласти договір відповідального зберігання, оскільки позивач не проявляв жодного інтересу до матеріальних цінностей.
Крім того, скаржник не погоджується із висновками судів щодо вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які були нараховані станом на 04.08.2008 року, оскільки суди дійшли його без урахування частини 21 Постанови КМУ від 08.10.1997 року №1129 "Про затвердження порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", пункту 8 "Порядку визначення цін при закупівлі та відпустку матеріальних цінностей державного резерву", затв. наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 26.05.2004 року №134.
Заслухавши суддю -доповідача та присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальних цінностей на суму 69445,62 грн. та стягнення 85298,24 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що за результатами перевірки наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, виявлена недостача вищезазначених матеріальних цінностей (акт від 04.08.2008), в зв'язку з чим позивачем були нараховані штрафні санкції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" та "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року №1129, відповідач зберігає матеріальні цінності мобілізаційного резерву, управління яким здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву.
Пунктом 3 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" було встановлено перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами (п.4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №743-рт, мобілізаційне завдання скасоване, на відповідальному зберіганні залишилася частина не реалізованих матеріальних цінностей мобрезерву. Розбронювання матеріальних цінностей не змінює правового статусу спірного майна як матеріальних цінностей державного резерву.
В подальшому, на підставі службового завдання Державного комітету України з державного матеріального резерву спеціалістами Контрольно-ревізійного відділу Східного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України була проведена планова перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ЗАТ "Інструментальник" за період з 29.01.2004 року по 04.08.2008 року, за результатами якої складено відповідний акт від 04.08.2008 року.
В акті було зафіксовано, що перевіркою фактичної наявності матеріальних цінностей, проведеною шляхом звірки облікових даних Держкомрезерву України (довідка станом на 09.04.2008) з даними бухгалтерського та оперативного обліку підприємства та перевіркою за місцем зберігання було виявлено незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву, а саме: сталі крупносортної - 2.26 т, сталі сортово конструкційної - 6,296 т, сталі сортово інструментальної - 0,742 т.
Також було виявлено, що облік та звітність матеріальних цінностей мобрезерву згідно з Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129, не ведеться.
В зв'язку з чим, відповідачу було запропоновано до 30.08.2008 року, у зв'язку із скасуванням мобілізаційного завдання та недоцільністю закладання і зберігання самовільно відчужених розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву, юридично узгодити з Держкомрезервом України питання щодо відшкодування вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей мобрезерву.
На час розгляду спору відповідач матеріальні цінності мобрезерву зі зберігання не повернув. Доказів, які б свідчили про фактичну наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Позивач пояснив неможливість проведення на вимогу суду позапланової перевірки наявності матеріальних цінностей мобрезерву ухиленням від її проведення керівництвом відповідача.
Приписами статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення.
Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього обсягу за кожен день до повного їх повернення.
Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди дійшли його без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 6 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при задоволенні вимог.
В порушення цих вимог суди застосували до спірних правовідносин пункт 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", в редакції, що діяла до 30.06.2004 року.
Крім того, судами не надано оцінку акту від 04.08.2008 року (а.с.14) та необґрунтовано висновок про наявність у відповідача обов'язку про повернення матеріальних цінностей мобрезерву зі зберігання, оскільки, як вбачається з акта від 04.08.2008 року (а.с. 14) відповідачу було запропоновано до 30.08.2008 року, у зв'язку із скасуванням мобілізаційного завдання та недоцільністю закладання і зберігання самовільно відчужених розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву, юридично узгодити з Держкомрезервом України питання щодо відшкодування вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей мобрезерву.
Для розгляду даного спору по суті також слід мати на увазі, що статтю 2 Закону України Про державний матеріальний резерв доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 1713-IV (1713-15 ) від 12.05.2004 року такого змісту: "самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом".
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року у справі № 32/425 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Інструментальник" задовольнити частково.
Головуючий суддя Н. Волковицька
С у д д і Г. Кравчук
Л. Рогач