10 березня 2010 р. № 37/49-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів:Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 08.09.2009р.
господарського суду Харківської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля", м. Харків
простягнення 223293, 16 грн.
за участю представників:
позивача: Зучек Є.Н. (представник за дов. від 11.01.2010р. №01),
відповідача: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля", в якому просив стягнути з ТОВ "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля" збитки, заподіяні державному майну за час володіння ним, у розмірі 223293,16 грн. на користь держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30 березня 2009 року у справі № 37/49-09 позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2009р. рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2009р. з даної справи скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача та його вини.
Не погоджуючись з вказаною постановою, РВ ФДМ України по Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу тим, що судом неправильно застосовано норми процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2000 року між РВ ФДМ України по Харківській області (орендодавець) та позашкільним навчально-виховним закладом "Культурно - освітній та оздоровчий центр "Дозвілля" (орендар), було укладено договір оренди № 434 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві у тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс державного закладу "Станція юних техніків Південної залізниці", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 24-А.
На виконання вказаного договору сторонами 30 березня 2000 року було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
Згідно з листом № 09 від 27 грудня 2006 року відповідач повідомив РВ ФДМ України по Харківській області про те, що позашкільний навчально-виховний заклад "Культурно - освітній та оздоровчий центр "Дозвілля" перетворено в товариство з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля", який є правонаступником усіх прав та обов'язків перетворюваної установи.
Термін дії договору оренди було продовжено до 30.03.2010 року відповідно до п. 10.6 у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця.
Згідно з п. 8.1 договору оренди, орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання державного майна, переданого в оренду.
Згідно з п. 5.1 договору оренди у випадку загибелі або пошкодження майна орендар відшкодовує матеріальні збитки у розмірі, визначеному орендодавцем, крім випадків, коли загибель майна викликана форс-мажорними обставинами.
Відповідно до п. 5.5.1 договору оренди сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань, якщо це невиконання є наслідком таких обставин, як повінь, пожежа, землетрус та інші явищ природи, а також військових дій, блокади, актів або дій державних органів влади або яких інших обставин та дій, непідвладні контролю сторін, які виникли після укладання цього договору. Наявність та тривалість дій форс-мажорних обставин повинно бути підтверджене компетентними органами.
Пунктом 5.5.2 договору оренди було передбачено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана у найкоротшій термін повідомити іншу сторону про ці обставини з наступним підтвердженням форс-мажору. У разі неповідомлення або повідомлення компетентними органами форс-мажору, дані обставини при подальшому розгляді не будуть розглядатися, як форс-мажор.
Фахівцями РВ ФДМ України по Харківській області було проведено перевірку виконання орендарем умов договору оренди № 434 від 30.03.2000 року, за результатами якої був складений акт від 30.12.2008 р., відповідно до якого на території цілісного майнового комплексу в ніч з 06 на 07 травня 2006 року виникла пожежа, внаслідок якої постраждала частина орендованого майна цілісного комплексу у кількості 35 інвентарних об'єктів.
Листом від 10.05.2005 р. № 11 ТОВ "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля" повідомив РВ ФДМ України по Харківській області про факт пожежі в орендованому майновому комплексі.
На дату, коли сталася пожежа все майно, яке було передано в оренду було застраховано орендарем згідно договору страхування № 172/05 від 16.06.2005 р. з Харківською обласною дирекцією ВАТ НАСК "ОРАНТА".
За фактом пожежі на орендованому за договором оренди комплесі ГУ МВС України в Харківській області було порушено кримінальну справу №57060101, в рамках якої були проведено ряд слідчих дій та судових експертиз, в ході яких встановити осіб, винних у пожежі, не виявилося можливим. А з листа керівництва СУ ГУ МВС України в Харківській області від 13.04.2009 року вбачається, що слідство по справі №57060101 не закінчено.
Таким чином, як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції, позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача та його вини, оскільки відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини, в зв'язку з чим висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в позові колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.
Таким чином, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судове рішення таким, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2009р. у справі № 37/49-09 залишити без змін.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко