10 березня 2010 р. № 05-6-45/722
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:Губенко Н.М.,
Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_1"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.2009
у справі№ 05-6-45/722 господарського суду м. Києва
за позовомТОВ "Бізнес-Центр "Перехрестя"
доПриватного підприємства "ОСОБА_1"
провизнання актів виконаних робіт недійсними
за участю представників сторін:
позивача не з'явилися,
відповідача ОСОБА_2.,
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. (суддя: Балац С.В.) у прийнятті позову відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) вказану ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Не погоджуючись з постановою у даній справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм права та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив апеляційний господарський суд, ТОВ „Бізнес-Центр „Перехрестя” звернувся з позовом до ПП „ОСОБА_1” про визнання недійсними актів виконаних робіт.
Суд першої інстанції, відмовляючи у прийняті позову до провадження, обґрунтував це тим, що даний позов не підвідомчий розгляду господарським судам, в розумінні ст. 12 ГПК України, оскільки оскаржувані позивачем акти не є такими, що породжують самостійні права та обов'язки для сторін, а є лише технічною фіксацією виконання відповідного договору.
Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як вбачається з позовної заяви, між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 72/П 17.-7.2007 року, предметом якого було проведення ремонтних робіт в приміщенні.
Відповідно до п. 5.1 договору факт прийняття робіт за договором посвідчується складанням акту приймання-передачі відповідної форми.
Тобто в даному випадку складання та підписання таких актів є невід'ємною частиною належного виконання умов договору сторонами та є підставою для подальшого розрахунку з виконавцем за виконану роботу.
Згідно ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Тобто укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Згідно з ч.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Тобто в даному випадку безпосередньо нормами чинного законодавства, а саме Цивільним кодексом України передбачена можливість та право однієї з сторін договору звертатися до суду за захистом свого порушеного права у формі оскарження акту передачі-прийняття виконаних робіт.
Оскільки спори між юридичними особами (в нашому випадку і позивач, і відповідач є юридичними особами) щодо, зокрема, виконання господарських договорів, підвідомчі господарським судам, то й оскарження актів приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною в даному випадку до господарського договору, також підвідомче господарському суду.
За таких обставин, апеляційний господарський прийшов до вірного висновку, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону. Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_1" залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. у справі № 05-6-45/722 залишити без змін.
Головуючий Н. Губенко
СуддіТ. Барицька
С. Мирошниченко