Справа № 2-а-925/09
16 червня 2009 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити, провести перерахунок та виплачувати пенсію,
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працює суддею Голосіївського районного суду м. Києва. 10 січня 2008 року їй виповнилось 55 років і у неї виникло право на отримання пенсії за віком. 08 квітня 2008 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії як державному службовцю, проте листом № 2596/06 від 20 червня 2008 року їй було відмовлено. У листі зазначено, що вона не має права на пенсію, як державний службовець, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія судді може бути призначена у разі виходу у відставку або досягнення 65-річного віку.
Вважає, що позбавлення пенсії державного службовця є безпідставним, а дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про відмову в призначенні їй пенсії, як державному службовцю; зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва призначити їй пенсію державного службовця з 10 січня 2008 року, провести перерахунок призначеної пенсії за віком і здійснювати виплату пенсії як державному службовцю довічно з 10 січня 2008 року.
У судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 26). Направила заяву, в якій зазначила, що позов підтримує та просить справу розглядати без її участі (а.с. 27).
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує. Надала письмові заперечення (а.с. 29-30) та пояснила суду, що Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва протиправних дій не вчиняло, відмовило позивачу в призначенні пенсії правомірно.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено і не оспорювалось представником відповідача, що позивач працює суддею Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 15-17).
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 6), тобто 10 січня 2008 року їй виповнилось 55 років.
08 квітня 2008 року позивач звернулась до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з заявою про призначення їй пенсії як державному службовцю.
Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва № 2596/06 від 20 червня 2008 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та ст. 37 Закону України «Про державну службу» (а.с. 4-5).
У судовому засіданні представник відповідача на підтвердження своїх вимог також посилалась на зазначені норми права. Вказувала, що законом передбачено можливість призначення пенсії на умовах визначених Законом України «Про державну службу» лише суддям, які пішли у відставку.
Суд вважає, що такі посилання не грунтуються на законі.
Статтею 43 Закону України «Про статус суддів» регулюється питання призначення пенсії лише суддям, які вийшли у відставку.
Частина 8 цієї статті передбачає виплату пенсії на загальних підставах, але лише у випадку припинення відставки. Підстави такого припинення визначені ч. 5 ст. 43 Закону України «Про статус суддів». У позивача такі підстави відсутні.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1 не вийшла у відставку, а досягла віку, з якого має право на пенсію як державний службовець. Закон України «Про державну службу» та Закон України «Про статус суддів» не містять заборони щодо призначення пенсії державного службовця працюючим суддям, які досягли встановленого законом віку.
Суд вважає, що стаття 22 Конституції України не допускає будь-яких обмежень у правах громадян за ознаками майнового стану, зокрема в залежності від отримання працюючими пенсіонерами заробітної плати.
Зазначене ґрунтується і на положеннях Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, у пункті 3.4 якого вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача не надала суду будь-яких доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 03 гривні 40 копійок судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. 43 ЗУ «Про статус суддів», ст. 37 ЗУ «Про державну службу», Рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 10 січня 2008 року, провести перерахунок призначеної пенсії за віком і здійснювати виплату пенсії як державному службовцю довічно з 10 січня 2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.