Справа № 2-а-307/2009
11 червня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого - судді Калініченко О.Б.
при секретарі Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати до виплати державну соціальну допомогу як дитині війни, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача щодо відмови в нарахуванні несплаченої державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року протиправними та зобов'язати його нарахувати до виплати у повному обсязі недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2733, 30 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону України має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач в порушення ст. 124 Конституції України не здійснив нарахування та виплату підвищення пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.
Посилається на те, що така бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у їх відсутність. Крім того, посилаючись на ст. ст. 99 та 100 КАС України, просив застосувати строк позовної давності щодо звернення позивача з адміністративним позовом до суду.
В письмовій відповіді на заяву позивача про нарахування недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року пояснював наступне.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті на рівні прожиткового мінімуму, застосовується для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не є розрахунковою величиною для підвищення пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла до 01.01.2008 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому фінансування виплат по даному Закону має проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з Пенсійного фонду України.
Щодо виплати зазначеної надбавки дітям війни, то вказує на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року до ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги, дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак Кабінетом Міністрів України не було встановлено та погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету порядок виплати підвищення до пенсії дітям війни, у відповідності до якого та в силу положень Закону України від 19.01.2006 року було б зобов'язане діяти Управління, тому підвищення дітям війни було поставлене в залежність від встановлення Кабінетом Міністрів України зазначеного вище відповідного порядку.
Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Протягом 2008 року виплата вказаної надбавки проводилась відповідно до змін до ст. 6 Закону, внесених п.42 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Тому за вказаних обставин вважає, що підстав для підвищення пенсії позивачу у відповідності із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на державну соціальну підтримку - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як визначено ст. 6 Закону.
На момент звернення позивача до суду вимоги Закону не виконані і нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем в належному розмірі не здійснено: у 2006-2007 роках такі виплати не проводились, а в 2008 році - виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Однак відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року до ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України не було встановлено та погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету порядок виплати підвищення до пенсії дітям війни, у відповідності до якого та в силу положень Закону України від 19.01.2006 року було б зобов'язане діяти Управління, тому підвищення дітям війни було поставлене в залежність від встановлення Кабінетом Міністрів України зазначеного вище відповідного порядку. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог за 2007 рік, то слід зазначити наступне.
Дійсно, відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 визнано не конституційними (в тому числі) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також суд звернув увагу парламенту, Президенту України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.
Відповідно до п. 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № б-рп/2007, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена дія положень чинного законодавства України (щодо 2007 року), на підставі якого позивачу не була нарахована доплата до пенсії, відповідач зобов'язаний здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачу доплати до пенсії.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто з набранням чинності вказаними рішеннями відповідно - з 09.07.2007 року у позивача з'явилось право на підвищення пенсії у встановленому Законом розмірі.
Разом з тим, нормою ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 16.02.2009 року.
За таких обставин позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, визначеного КАС України, щодо вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, на чому наполягав представник відповідача, і поважність причин його пропуску позивачем не була суду доведена.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню з врахуванням строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 121, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати до виплати державну соціальну допомогу як дитині війни відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.