Справа № 2-а-2029/2009
11 червня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого - судді Калініченко О.Б.
при секретарі Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати до виплати державну соціальну допомогу як дитині війни, -
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав за період з 01.01.2006 року, зазначаючи причиною пропуску строку звернення до суду її необізнаність щодо належного розміру доплати та порядку поновлення її прав, про що вона довідалась тільки з публікацій в пресі, а також просила визнати дії відповідача щодо відмови в нарахуванні несплаченої державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року протиправними та зобов'язати його протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати до виплати у повному обсязі недоплачену позивачці як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891, 90 грн., врахувавши індекс інфляції за цей період.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону України має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач в порушення ст. 124 Конституції України не здійснив нарахування та виплату підвищення пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.
Посилається на те, що така бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
В судове засідання позивачка не з'явилася, просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у їх відсутність. Крім того, посилаючись на ст. ст. 99 та 100 КАС України, просив застосувати строк позовної давності щодо звернення позивачки з адміністративним позовом до суду.
В письмовій відповіді на заяву позивачки про нарахування їй недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року пояснював наступне.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті на рівні прожиткового мінімуму, застосовується для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не є розрахунковою величиною для підвищення пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла до 01.01.2008 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому фінансування виплат по даному Закону має проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з Пенсійного фонду України.
Щодо виплати зазначеної надбавки дітям війни, то вказує на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року до ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги, дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак Кабінетом Міністрів України не було встановлено та погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету порядок виплати підвищення до пенсії дітям війни, у відповідності до якого та в силу положень Закону України від 19.01.2006 року було б зобов'язане діяти Управління, тому підвищення дітям війни було поставлене в залежність від встановлення Кабінетом Міністрів України зазначеного вище відповідного порядку.
Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Протягом 2008 року виплата вказаної надбавки проводилась відповідно до змін до ст. 6 Закону, внесених п.42 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Тому за вказаних обставин вважає, що підстав для підвищення пенсії позивачці у відповідності із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на державну соціальну підтримку - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як визначено ст. 6 Закону.
На момент звернення позивачки до суду вимоги Закону не виконані і нарахування їй доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем в належному розмірі не здійснено: у 2006-2007 роках такі виплати не провадились, а в 2008 році - виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Однак відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року до ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України не було встановлено та погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету порядок виплати підвищення до пенсії дітям війни, у відповідності до якого та в силу положень Закону України від 19.01.2006 року було б зобов'язане діяти Управління, тому підвищення дітям війни було поставлене в залежність від встановлення Кабінетом Міністрів України зазначеного вище відповідного порядку. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог за 2007-2008 рік, то слід зазначити наступне.
Дійсно, відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 визнано не конституційними (в тому числі) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також суд звернув увагу парламенту, Президенту України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008 року.
За таких обставин, Закон України №107 від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (п. 41 розділ II) з 01.01.2008 року встановлював надбавку до пенсії дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI (текст ст. 6 в редакції Закону N 107-VI (107-17) від 28.12.2007), також визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до п. 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № б-рп/2007, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України (щодо 2007 року), чи вони змінені в сторону обмеження прав громадянина (щодо 2008 року), на підставі якого позивачці не було нараховане доплати до пенсії, відповідач зобов'язаний здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачці доплати до пенсії.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Також в резолютивній частині Рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто з набранням чинності вказаними рішеннями відповідно - з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року у позивачки з'явилось право на підвищення пенсії у встановленому Законом розмірі.
Суд не може взяти до уваги і визначенні Постановою Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року розміри підвищення до пенсії дітям війни, оскільки питання розміру підвищення пенсій дітям війни вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, нормою ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду 22.05.2009 року.
За таких обставин позивачкою пропущений строк звернення до адміністративного суду, визначеного КАС України та на застосування якого наполягав представник відповідача, щодо вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, і поважність причин його пропуску позивачкою не була суду доведена.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 року) та за вирахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат підвищення до пенсії.
За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІV від 15.07.1999 року). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 вказаного закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч.3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007 року) та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470, 00 грн., з 1 квітня - 481, 00 грн., з 1 липня - 482, 00 грн., з 1 жовтня - 498, 00 грн.
Разом з тим, суд вважає що не підлягають задоволенню позовні вимоги про виплату відповідачем невиплаченої надбавки з урахуванням індексації внаслідок інфляції.
Відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за 1282-ХІІ від 03.07.1991 року та п.2 Постанови КМ України від 17 липня 2003 року N 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», на які посилається позивачка, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищення до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.
Згідно п. 3 Порядку до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Як встановлено вище, розмір соціальної надбавки до пенсії дітям війни визначається саме з прожиткового мінімуму (30% його розміру), а тому дана надбавка до пенсії не є об'єктом індексації в розумінні вказаних вище нормативних актів, у зв'язку з чим вимога про індексацію не ґрунтується на законі.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Виходячи з правил ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка нею суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого сома врядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 121, 158-163 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати до виплати державну соціальну допомогу як дитині війни задовольнити.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за виключенням здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва за цей період таких виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі - 8, 50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.