Справа № 2-312\2009р.
25 червня 2009 року, Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: ОСОБА_1,
секретаря: Лазорик Л.В.,
адвоката: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся із позовом до відповідача про приниження честі та гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що шлюб між ним та відповідачкою розірвано в 2004 році, після чого між ним існує спір з приводу спільно придбаного майна подружжя. На даний час справа з приводу визначення порядку користування спільно придбаним майном знаходиться на розгляді в суді. Однак, відповідачка постійно вчиняє із ним скандали та сварки.
Так, 18.07.2006 року відповідачка зайшла на подвір»я їхнього спільно придбаного кафе - магазину який знаходиться в м. Косів по вул. Незалежності та затіяла скандал в процесі якого почала виражатись в його адресу нецензурною лайкою в присутності робочих які проводили ремонтні роботи в будинку та в присутності дочки. З приводу даних обставин він звертався до Косівського РВ УМВС для вжиття відповідних заходів. Проте відповідачка і по даний час продовжує скандалити та нецензурно ображати. Даними діями йому заподіяно маральну шкоду яку оцінює в 5 тис. грн. та просить стягнути із відповідачки.
Представник відповідачки позов не визнав та пояснив, що сторони перебували в шлюбі до 2004 року. По даний час спір з приводу спільно придбаного майна судом не вирішено та не визначено порядок його користування. А тому, відповідачка має право знаходитись біля даного будинку, користуватись ним та вирішувати всі питання щодо його ремонту та реконструкції. 18.07.2006 року між сторонами виник спір, оскільки позивач проводив облаштування приміщення магазину без відома відповідачки та її погодження, тобто відповідачка перебуваючи у своєму власному приміщенні має повне право на вирішення всіх побутових питань. Що стосується твердження позивача, що остання затіявши скандал принизила його честь та гідність, то даний факт нічим не підтверджений, оскільки сторони знаходились у себе вдома, а не в громадському місці і публічно жодних дій щодо приниження честі та гідності позивача не поширювала.
Просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що позивач із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі до 2004 року. Після розірвання шлюбу звернулись до суду про вирішення питання щодо розподілу спільно придбаного майна та усунення перешкод в користування приміщенням торговельного комплексу. Про що свідчить копія позовної заяви та ухвала суду про відкриття провадження в справі, по даний час рішення з цього приводу не прийнято та не визначено порядок користування спільно придбаним майном.
А згідно ст.ст. 368, 369 ЦК України спільна сумісна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них є спільною сумісною власністю, де вони спільно володіють та користуються вказаним майном якщо інше не встановлено домовленістю між ними чи законом.
Із матеріалів справи вбачається, що приміщення торгівельного комплексу та території якого між сторонами виник конфлікт належить сторонам як майно набуте подружжям за час шлюбу та відповідно до ст. 60 СК України мають право на користування та розпорядження на праві спільної сумісної власності.
Позивач посилається на той факт, що відповідачка прийшла 18.07. 2006 року на територію кафе магазину яке належить йому на праві власності із дочкою та затіяла скандал в процесі якого обзивала його нецензурно, чим принизила його честь та гідність в громадському місці при робітниках які у нього працювали. Також зазначає, що даними діями йому заподіяно моральну шкоду яку просить стягнути із відповідачки.
Однак, даний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, зокрема, приміщення та його територія не належить позивачу на праві приватної власності, оскільки він не представив суду жодного документу з цього приводу, та не заперечив, що вказане приміщення придбано ними спільно за час шлюбу і спір з цього приводу знаходиться в суді.
Крім цього, не представив суду документи, що територія приміщення магазину є громадське місце, а сам магазин діючий та проводить обслуговування громадян. Даний факт стверджується і показами представника відповідачки який зазначив, що приміщення на яке посилається позивач являється незавершеним будівництвом і не знаходиться в громадському місці, а відповідачка як співвласник вказаного будинковолодіяння, має право в любий час перебувати на його території та користуватись ним.
Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили, що вони проводили будівельні роботи в позивача по найму, і чули скандал який виник між сторонами з приводу користування будинком. Однак, їхні покази не можуть бути доказом для підтвердження позовних вимог, оскільки яка саме розмова відбулась між сторонами та її суть їм не було відомо.
Крім цього даний факт підтверджений і постановою Косівського РВ УМВС від 16.08.2006 року якою зазначено, що вказаного числа між сторонами виникли непорозуміння з приводу розпорядження майном, проте громадського порядку не було порушено.
Більше того ні в судовому засіданні, ні матеріалами справи не визначено які саме дії вчинила відповідачка чим принизила честь та гідність позивача чи його ділову репутацію, хоча ним також не доведено якими діловими критеріями визначається ділова репутація.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі гідності і ділової репутації громадян та організацій «, встановлено, що при розгляді вказаної справи по суті суд зобов'язаний встановити які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь та гідність позивача. Вказати на спосіб спростування та визначити строк. А на позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення даних відомостей, які його порочать особою до якої пред'явлений позов.
Однак, ні в позовних вимогах, ні в судовому засіданні позивачем не доведено факту поширення відомостей які порочать його честь та гідність і не зазначено про їх спростування.
Крім того, вище вказаною постановою передбачено, що до вимог про спростування відомостей які порочать честь, гідність чи ділову репутацію встановлено строк позовної давності в один рік, який в разі його пропуску з поважних причин може бути поновлено судом.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що подія між сторонами відбулася 18.07.2006р. Однак, позивачем в судовому засіданні не зазначено чому за вирішенням свого права він звернувся тільки в даний час, тобто з пропущенням визначеного строку і не просить про його поновлення.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, в судовому засіданні позивачем нічим не підтверджено, що відповідачкою порушено його право яке визначено ст. 16 ЦК України.
Що стосується моральної шкоди, то дані вимоги також не доведені в судовому засіданні, оскільки ст. 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у фізичному болю, стражданнях чи приниження честі та гідності.
А так як факт приниження честі, гідності та ділової репутації у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, тому з цих підстав не може бути і визначена моральна шкода.
На підставі наведеного ст.ст. 15, 16, 23, 368, 369 ЦК України, ст. 60 СК України, Постанови Пленуму Верховного суду № 7 « Про застосування судами законодавства що регулює захист честі гідності і ділової репутації громадян та організацій» керуючись ст.ст. 213-215ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після десяти днів з дня проголошення, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.