проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" серпня 2019 р. Справа № 905/1310/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№614Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 (суддя Зекунов Е.В., повний текст складено 10.10.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м.Донецьк,
про стягнення 472345958,32 грн,-
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 472345958,32 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №486/14-ТЕ-7 від 25.11.2013 у частині проведення своєчасної та у повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства міської рад "Донецькміськтепломережа" про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 472345958,32 грн задоволено частково. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у загальному розмірі 442163480,30 грн (чотириста сорок два мільйона сто шістдесят три тисячі чотириста вісімдесят), з яких: основний борг за договором 212865458,23 грн; пеня у розмірі 14378956,79 грн; інфляційні втрати у розмір 193680217,79 грн; 3% річних у розмірі 21238847,49 грн. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 577293,43 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення у частині відмови у стягненні 28755345,22 грн пені та інфляційних втрат у сумі 1427130,39 грн, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору, суд встановив, що заборгованість за переданий позивачем відповідачу природний газ за спірний період становить 212865458,23 грн. Заявлена до стягнення сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 43134302,01 грн, разом з тим, Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015 встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Суд дійшов висновку про часткове задоволення суми пені, оскільки нарахування неустойки за простроченими зобов'язаннями покупця у частині заявленого позивачем періоду, починаючи з 07.02.2015, суперечить приписам частини 2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Щодо інфляційних нарахувань господарський суд виходив з того, що базою для нарахування є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція. Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, а саме: на суму 193680217,79 грн.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 у частині відмови ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з відповідача 1427130,39 грн інфляційних втрат та 28755345,22 грн пені скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1427130,39 грн інфляційних втрат та 28755345,22 грн пені. Відшкодувати судові витрати позивача за рахунок відповідача.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункт 27 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», ст.1 Закону України «Про електроенергетику» та здійснив неправомірну підміну юридичних понять "енергопостачання" та "газопостачання". Також судом першої інстанції неправильно здійснено перерахунок інфляційних втрат.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 відкрито апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 11.12.2018 о 10:45 год. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду апеляційної скарги визначено такий склад колегії суддів: Пуль О.А. - головуючий суддя, суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 15.01.2019 о 12:15 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 апеляційне провадження у справі №905/1310/18 зупинено до закінчення касаційного перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №913/66/18. Зобов'язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №913/66/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. та судді Шевель О.В. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №905/1310/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Тарасової І.В.
Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.04.2019 о 10:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №905/1310/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у подібних правовідносинах у справі №905/600/18, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2019 о 12:00 год.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №905/1310/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р у Східного апеляційного господарського суду відсутня можливість відправлення судової кореспонденції до м.Донецьк (місцезнаходження відповідача), на офіційному сайті суду було розміщене повідомлення про розгляд даної справи (а.с.190-191).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
25.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецьктепломережа» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №486/14-ТЕ-7, згідно з умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
За правилами пункту 2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 333500 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень 64000; лютий 61000; березень 4600; квітень 17000; травень8500; червень 6000; липень 5500; серпень 5500; вересень 7000; жовтень 20000; листопад 38000; грудень 55000.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1118,974 грн, крім того, ПДВ 20% 190,226 грн, усього, з ПДВ - 1309,20 грн.
Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє у частині поставки природного газу до 31.12.2014, а у частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.
Сторонами договору протягом січня - грудня 2014 року підписано акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуг на транспортування), а саме:-акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у січні 2014 року на суму 75261383,42 грн (57486,544 тис.куб.м); -акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у січні 2014 на суму 15782,41 грн (12,055 тис.куб.м); -акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у січні 2014 року на суму 3089,71 грн (2,360 тис.куб.м); -акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у лютому 2014 року на суму 3897,49 грн (2,977 тис.куб.м); -акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у лютому 2014 на суму 15743,14 грн (12,025 тис.куб.м); -акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у лютому 2014 року на суму 57401118,59 грн (43844,423 тис.куб.м); -акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у березні 2014 року на суму 2597,46 грн (1,984 тис.куб.м); -акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у березні 2014 на суму 9893,63 грн (7,557 тис.куб.м); -акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у березні 2014 року на суму 46227964,59 грн (35310,086 тис.куб.м); -акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками з 1по 2 квітня 2014 на суму 853,59 грн (0,652 тис.куб.м); -акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями з 1 по 2 квітня 2014 року на суму 975,36 грн. (0,745 тис.куб.м); -акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у квітні 2014 року на суму 21921912,49 грн (16744,510 тис.куб.м); -акт від 31.05.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у травні 2014 року на суму 9326878,28 грн (7124,105 тис.куб.м); -акт від 30.06.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у червні 2014 року на суму 6869114,48 грн (5246,803 тис.куб.м); -акт від 31.07.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у липні 2014 року на суму 3295010,27 грн (2516,812 тис.куб.м); -акт від 31.08.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у серпні 2014 року на суму 905882,61 грн (691,936 тис.куб.м); -акт від 30.09.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у вересні 2014 року на суму 2225223,67 грн (1699,682 тис. куб.м); -акт від 31.10.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у жовтні 2014 року на суму 22432924,68 грн (17134,834 тис.куб.м); -акт від 30.11.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у листопаді 2014 року на суму 52472375,97 грн (40079,725 тис.куб.м); -акт від 31.12.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у грудні 2014 року на суму 60509090,01 грн (46218,370 тис.куб.м).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення основного боргу, а також пені у сумі 43134302,01 грн, 3% річних у сумі 21238849,90 грн та інфляційних втрат у сумі 195107348,18 грн.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 43134302,01 грн.
Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Вказаний Закон набрав чинності 07.02.2015.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У пункті 5 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
Пунктом 6 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
З урахуванням наведеного, у силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією у розумінні статті 2 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).
Тобто відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у м.Донецьк, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р.
Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася у спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.
Посилання заявника апеляційної скарги на помилкове застосування місцевим господарським судом норм Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", внаслідок безпідставного наділення позивача статусом "енергопостачальної компанії" є необґрунтованими, оскільки останній на власний розсуд тлумачить та визначає коло господарюючих суб'єктів, на яких розповсюджується дія ст.2 вищевказаного Закону.
Так, віднесення суб'єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного у ст.275 Господарського кодексу України.
Спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону є: - здійснення поставок енергоресурсів; -споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; - надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.
Встановлений законодавцем мораторій на вимоги позивача до відповідача у період з 07.02.2015 щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст.8 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені зі споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).
Тією мірою, якою виконавці/виробники житлово-комунальних послуг обмежені законодавчо у нарахуванні пені по відношенню до споживачів таких послуг, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, держава пропорційно та з урахуванням забезпечення суспільного інтересу відносно обставин, які у силу ст.2, 17 Конституції України відносяться до виключної сфери компетенції/відповідальності держави (проведення АТО), позивач, який перебуває під державним управлінням, також обмежений у цьому праві відносно виробників/виконавців житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (зокрема відповідача), що у повній мірі відповідає критеріям правомірного втручання у право мирного володіння у розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені 28755345,22 грн, оскільки позивачем всупереч ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", починаючи з 07.02.2015, безпідставно нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 28755345,22 грн.
Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції необґрунтовано здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат, колегія суддів виходить з такого.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1427130,39 грн інфляційних втрат, виходив з того, що розрахунок інфляційних збитків, який зроблений відповідачем, не відповідає правилам розрахунку індексу інфляції відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якій роз'яснено, що базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні інфляційних втрат на суму 1427130,39 грн, з огляду на таке.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно зв ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Ураховуючи положення частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Відмовляючи ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у позові у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1427130,39 грн, судом першої інстанції помилково не враховано зазначені вище вимоги Закону, та те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахуванню підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Оскільки рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2019 у справі №905/1310/18 позивачем оскаржується частково, а саме: у частині відмови у стягненні пені у розмірі 28755345,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 1427130,39 грн, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в іншій частині.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 скасувати у частині відмови у стягненні 1427130,39 грн інфляційних втрат.
Прийняти у скасованій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Постишева,68, код ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 1427130,39 грн інфляційних втрат.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Постишева,68, код ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 32110,44 грн судовий збір за подання апеляційної скарги.
У частині відмови у стягненні пені рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 залишити без змін.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.08.2019.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов