проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" серпня 2019 р. Справа № 917/751/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Стецишин О.М., адвокат Близнюк І.В., свідоцтво № 1408 від 25.06.18 року, ордер №117076 від 24.07.2019 року;
відповідача - Будкін С.В., довіреність №62/62-19 від 05.06.2019 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава (вх. № 2014 П/1-18)
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року у справі №917/751/19, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Погрібна С.В.) повний текст якої складено 29.05.2019 року.
за позовом Фізичної особи - підприємця Стецишина Олександра Михайловича, с. Кам'яні Потоки , Полтавська обл.
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава
про визнання протиправними скасування державної реєстрації земельної ділянки
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року у справі №917/751/19 заяву ФОП Стецишина Олександра Михайловича про забезпечення позову (вх. №5472/19 від 27.05.2019 року) по справі 917/751/19 задоволено.
Заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області вчиняти будь-які дії та приймати рішення в тому числі, але не виключно надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою, оголошення аукціонів, конкурсів або торгів щодо викупу або передачі в оренду, прийняття рішень щодо передачі в оренду емфітевзис, володіння або користування, укладення договорів купівлі-продажу та/або оренди чи емфітевзису щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , які сформовані на місці земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сількогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до набрання чинності рішенням у даній справі.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації, у тому числі особам, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної власності - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською та Севастопольською державною адміністрацією нотаріусам, акредитованим особам здійснювати дії щодо державної реєстрації права власності чи інших речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , які сформовані на місці земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сількогосподарського виробництва до набрання чинності рішенням у даній справі.
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року про забезпечення позову у справі та залишити без задоволення заяву ФОП Стецишина О.М..
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Задоволення заяви про забезпечення позову не узгоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як розпорядник спірної земельної ділянки, в силу приписів ст. 122 ЗК України, не позбавлений права та можливості незважаючи на наявність судового спору, приймати рішення та здійснювати дії спрямовані на передання у власність чи надання у користування спірної земельної ділянки.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку припинення існування спірної земельної ділянки, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав позивача на оренду спірної земельної ділянки; зазначений висновок місцевого суду не узгоджується з обставинами справи, адже скасована земельна ділянка, вже на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову (29.05.2019 року) перестала існувати про що зазначає сам позивач у заяві про забезпечення позову, та з чим погоджується суд.
Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.06.2018 року у справі № 911/3871/17, від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18.
Господарський суд першої інстанції порушив норми процесуального права так як справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; заявник неправильно визначив предметну юрисдикцію, подаючи позов до суду господарської юрисдикції.
Апелянт є неналежним відповідачем так як належним відповідачем у позові про визнання протиправним скасування державної реєстрації земельної ділянки має бути державний кадастровий реєстратор, як службова особа органу державної влади, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, який безпосередньо здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей.
Державна реєстрація земельної ділянки- внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, здійснюється за місцем розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок.
Основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування; Державний кадастровий реєстратор, а не апелянт, як суб'єкт владних повноважень, здійснює надані йому функції, зокрема щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок, та відповідно, враховуючи положення законодавства, має бути відповідачем у справі, а справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Посилається на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №823/378/16, окрему думку у справі №823/378/16; від 11.09.2018 року у справі №817/2398/15, окрему думку у справі №817/2398/15; ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року у справі №К/800/31279/15.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року у справі; позивачу встановлено строк до 22.07.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу №917/751/19 до розгляду на 29.07.2019 року.
26.07.2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив (вх.№6994), в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, який долучено до матеріалів справи; також, звертається до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та просить доручити її проведення Кременчуцькому районному суду Полтавської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року оголошено перерву у розгляді справи до 07.08.2019 року; задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Стецишина Олександра Михайловича про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи , яке відбудеться 07.08.2019 року в режимі відеоконференції; доручено Кременчуцькому районному суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі .
30.07.2019 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх.№7099), в якому останній просить відкласти судове засідання на іншу дату з метою забезпечення права особи на професійну правничу допомогу та представництва інтересів ФОП Стецишин О .М. у суді та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Кременчуцькому районному суду Полтавської області (або Крюківському районному суду міста Кременчука чи Автозаводському районному суду міста Кременчука), яке долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 07.08.2019 року представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову; позивач та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Фізична особа - підприємець Стецишин Олександр Михайлович звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38,00 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сількогосподарського виробництва.
13.05.2019 року разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. №959/19), яку ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 року було повернуто заявнику, у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому розмірі та порядку.
27.05.2019 року Фізичною особою - підприємцем Стецишиним Олександром Михайловичем повторно подано заяву про забезпечення позову (вх.№5472/19).
В обґрунтування заяви заявник зазначав таке:
Господарським судом Полтавської області розглядається справа №917/130/19 за позовом Фізичної особи - підприємця Стецишина Олександра Михайловича до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38 га, в ході розгляду якої заявнику стало відомо, що з державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38 га зникла і відомості про неї більше не містяться в ДЗК, натомість на її місці утворені 19 новостворених земельних ділянок з наступними кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , що підтверджується роздруківками з Публічної кадастрової карти за підписом землевпорядника та сільського голови Кам'янопотоківської сільської ради.
08.04.2019 року господарським судом Полтавської області по справі №917/130/19 винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом: заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами:
НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 та знаходяться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 19.04.2019 року №258/6-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянам - учасникам антитерористичної операції за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 .
Заявник зазначає, що на земельній ділянці НОМЕР_20 , державну реєстрацію якої скасовано, ФОП Стецишин О.М. проведено оранку та весняне закриття вологи, внесено міндобрива та посіяно кукурудзу, що підтверджується актом Кам'янопотоківської сільської ради від 09.04.2019 року та довідкою Кам'янопотоківської сільської ради від 27.05.2019 року. ФОП Стецишин О.М. продовжує сплачувати плату за землю, що підтверджується відповідними деклараціями.
Заявник посилається на те, що , невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії по розпорядженню вказаними земельними ділянками не забезпечить реального захисту його прав, оскільки земельні ділянки можуть бути передані у власність фізичним особам для ведення особисто селянського господарства, що в подальшому стане підставою для додаткового звернення позивача до суду та унеможливить ефективний захист прав позивача.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідною заявою до господарського суду Полтавської області.
29.05.2019 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38 га, що є предметом спору у справі 917/130/19 про поновлення права оренди, якої просить ФОП Стецишин О.М. , фактично було поділено на 19 нових земельних ділянок площею по 2 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 (2 га), НОМЕР_2 (2га), НОМЕР_3 (2га), НОМЕР_4 (2га), НОМЕР_5 (2га), НОМЕР_6 (2га), НОМЕР_7 (2га), НОМЕР_8 (2га), НОМЕР_9 (2га), НОМЕР_10 (2га), НОМЕР_11 (2га), НОМЕР_12 (2га), НОМЕР_13 (2га), НОМЕР_14 (2га), НОМЕР_15 (2га), НОМЕР_16 (2га), НОМЕР_17 (2га), НОМЕР_18 (2га), НОМЕР_19 (2 га) загальною площею 38,00 га. та задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив зокрема, з того, що у випадку припинення існування спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, або у випадку передачі земельної ділянки у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав позивача на оренду спірної земельної ділянки.
Колегія суддів з висновками господарського суду першої інстанції, викладеними в ухвалі від 29.05.2019 року не погоджується та зазначає про таке.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2011 року між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Стецишиним Олександром Михайловичем був укладений договір оренди земельної ділянки, про передачу у строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, з кадастровим номером НОМЕР_20 загальною площею 38,00 га; договір укладено терміном на 7 років; строк його дії закінчився 16 січня 2019 року.
Так, за змістом Листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.04.2019 року №258/6-19, на момент прийняття рішень про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земельних ділянок, в тому числі за кадастровим номером НОМЕР_20 , право користування попередніх користувачів закінчилося, у зв'язку із закінченням терміну дії договорів оренди землі, а право власності на них в жодних осіб не виникло; за результатами формування земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства відомості про них було внесено до Державного земельного кадастру та за результатами чого зазначений в запиті кадастровий номер земельних ділянок отримали статус архівних; рішення (накази) про поділ земельних ділянок, в тому числі за кадастровим номером НОМЕР_20 та про затвердження технічних документацій землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки не приймалися та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» громадянам - учасникам антитерористичної операції за рахунок земельних ділянок в тому числі з кадастровим номером НОМЕР_20 (а.с. 13, том 1).
В Листі Виконавчого комітету Кременчуцького району Полтавської області, Кам'янопотоківської сільської ради від 27.05.2019 року №424/02-09 зазначено на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_20 перебувала в оренді ФОП Стецишин О.М. на підставі договору від 01.12.2011 року, укладеного між Кременчуцькою РДА та ФОП Стецишин О.М. , строк дії якого закінчився 16.01.2019 року; згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38,00 га яка перебувала в оренді у ФОП Стецишин О.М. була поділена в її існуючих межах на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 . (а.с. 14, том. 1).
Як зазначено вище, первісну заяву про забезпечення позову (вх. №959/19), яку ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 року було повернуто заявнику, у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому розмірі та порядку, заявником було подано 13.05.2019 року разом з позовною заявою.
В обґрунтування заяви заявник посилався на розгляд господарським судом Полтавської області справи №917/130/19 за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06: 000 :0243 площею 38 га, в ході розгляду якої йому стало відомо, що з державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38 га зникла, відомості про неї не містяться в ДЗК, а на її місці утворені 19 новостворених земельних ділянок та, що 08.04.2019 року господарським судом Полтавської області в межах розгляду цієї справи винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом: заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами:
НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 та знаходяться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
22.05.2019 року рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/130/19, на яку посилається заявник та яке не набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Стецишина Олександра Михайловича до Головного управління державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.04.2019 року.
Згідно частин 9 та10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Повторно заяву про забезпечення позову у даній справі (вх.№5472/19) було подано Фізичною особою - підприємцем Стецишиним Олександром Михайловичем 27.05.2019 року, тобто фактично після розгляду справи № 917/130/19 господарським судом Полтавської області та скасування заходів забезпечення позову у цій справі, які зберігають свою дію до набрання вказаним рішенням законної сили.
Отже, станом на 27.05.2019 року, тобто на час звернення заявником з заявою про забезпечення позову у даній справі до господарського суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не могло, та на даний час не може: приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами:
НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 та знаходяться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 917/130/19 через наявність прямої заборони ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.04.2019 року у цій справі.
У пункті 4) ч.3 ст. 277 ГПК України зазначено на те, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» громадянам - учасникам антитерористичної операції за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 , яка перебувала в оренді заявника з 01.12.2011 року відповідно до договору, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Стецишиним Олександром Михайловичем , строк його дії якого закінчився 16 січня 2019 року, про що вказано у Листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.04.2019 року №258/6-19, на який є посилання вище.
Вказані обставини стверджують той факт, що на момент подання заяви про забезпечення позову та винесення оскаржуваної ухвали Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області вже було прийнято накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» громадянам - учасникам антитерористичної операції за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 , а тому прийнята у даній справі ухвала впливає на права, інтереси та (або) обов'язки громадян - учасників антитерористичної операції, яким було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за рахунок земельної ділянки в з кадастровим номером НОМЕР_20 , а отже місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу дійшов передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
А тому, колегія суддів зазначає про порушення прав, інтересів та (або) обов'язків громадян - учасників антитерористичної операції, яким було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 , місцевим господарським судом, що є процесуальним порушенням, яке полягає в тому, що господарський суд першої інстанції прийняв судове рішення про права і обов'язки громадян - учасників антитерористичної операції, яким було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 , яких не було залучено до участі у розгляді даної справи.
А отже, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не з'ясовано чи може стосуватися судове рішення господарського суду першої інстанції безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків громадян - учасників антитерористичної операції, яким було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за рахунок земельної ділянки в з кадастровим номером НОМЕР_20 і, як наслідок, не вчинено відповідних процесуальних дій згідно з чинним законодавством України.
Відтак, ухвалу господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п.4) ч.3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Також, виходячи з наявності порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю.
Разом з тим, місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу не здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яка заявлена та не зазначив, яка саме ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
А за таких обставин, позивачем при зверненні до господарського суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову не було доведено належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України(змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, яка узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.06.2018 року у справі № 911/3871/17, від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18, на які посилається апелянт.
Крім того, на підставі вимог ст.ст.74,76,77 ГПК України заява позивача про забезпечення позову не містить в собі підстав необхідних для її задоволення, оскільки позивач не аргументував та не надав переконливих доказів необхідності прийняття забезпечувальних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Втім, позивачем не надано жодного переконливого доказу, який би свідчив про неможливість виконання судового рішення, а відтак, у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що неприйняття заявленого забезпечувального заходу може потягнути за собою можливість невиконання судового рішення.
А таким чином, за відсутності встановлення вказаних обставин, вжиті господарським судом першої інстанції заходи забезпечення позову не можна визнати обґрунтованими і адекватними, здійсненими з дотриманням збалансованості інтересів сторін.
Між тим, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 440/1551/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Стецишина Олександра Михайловича до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області про визнання протиправним скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 площею 38 га, та зобов'язання поновити у Державному земельному кадастрі запис про вказану земельну ділянку, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області шляхом поновлення запису в Поземельній книзі.
Так, Полтавський окружний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, зазначив зокрема на те, що спір у справі є похідним від спору про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 38,00 га кадастровий номер 5322481700:06:000 :0243 та Додаткової угоди до цього договору; позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а отже, позов подано на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин; спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Полтавській області, оскільки в його основі лежить спір щодо права оренди на земельну ділянку, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону; розгляд справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.
Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі № 440/1551/19 не оскаржувалась на набрала законної сили.
А за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта щодо порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права так як справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; заявник неправильно визначив предметну юрисдикцію, подаючи позов до суду господарської юрисдикції; апелянт є неналежним відповідачем так як належним відповідачем у позові про визнання протиправним скасування державної реєстрації земельної ділянки має бути державний кадастровий реєстратор, як службова особа органу державної влади, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, який безпосередньо здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та посилання на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №823/378/16, окрему думку у справі №823/378/16; від 11.09.2018 року у справі №817/2398/15, окрему думку у справі №817/2398/15; ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року у справі №К/800/31279/15.
Так, згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Частиною 2 статті 20 ГПК Україн передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
А тому, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)
Таким чином, аргументи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області слід задовольнити, ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року у справі №917/751/19 скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 року у справі №917/751/19 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця Стецишин Олександра Михайловича відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.08.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя В.С. Хачатрян