ун. № 759/10086/19
пр. № 2/759/4981/19
02 серпня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
при секретарі Дрозі Т.О.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про зняття арешту з майна, -
Позивач ОСОБА_1 31.05.2019 р. звернувся до суду з позовом до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про зняття арешту з майна, та просив суд постановити рішення, яким зняти арешт з будинку по АДРЕСА_1 накладений постановою №235/31 від 17.02.2009 р. державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва Гончаренко Т.О. по виконавчому листу №2-3890 від 02.02.2009 р.
В обгрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що в провадженні Святошинського районного суду м.Києва знаходилась цивільна справа за позовом ВАТ «Український банк розвитку та партнерства» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до рішення суду від 28.11.2007 р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь банку 5860 грн. 74 коп. На даний час рішення суду виконано в повному обсязі, однак, в зв'язку з тим, що виконавче провадження закінчено і знищено зняття арешту в позасудовому порядку не є можливим.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що накладення арешту на вказане нерухоме майно порушує його законні права, як власника, щодо права вільного володіння, користування та розпорядження майном, позивач просить задовольнити його вимоги та зняти арешт з належного йому майна.
Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 04.06.2019 р. відкрито провадження по справі.
Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 02.07.2019 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, суду надано заяву з проханням розгляду справи в його відсутності, що суд з урахуванням обставин справи вважає за можливе.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно дост.130 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк не подав: відзив на позов, тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Святошинського районного суду м.Києва знаходилась цивільна справа за позовом ВАТ «Український банк розвитку та партнерства» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до рішення суду від 28.11.2007 р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь банку 5860 грн. 74 коп.
На виконання даного рішення суду судом видано виконавчий лист, а державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва прийнято до виконання виконавчий лист та винесено постанову про накладення арешту на будинк по АДРЕСА_1 постановою №235/31 від 17.02.2009 р. державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва Гончаренко Т.О. по виконавчому листу №2-3890 від 02.02.2009 р.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Аналогічне визначене статтею 321 ЦК України щодо непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.2 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», у незавершеному виконавчому провадженні арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, з огляду на те, що обставини, на які посилався позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем, вони підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 211, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст. 50, 57, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Зняти арешт з будинку по АДРЕСА_1 накладений постановою №235/31 від 17.02.2009 р. державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м.Києва Гончаренко Т.О. по виконавчому листу №2-3890 від 02.02.2009 р.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В.П'ятничук