ун. № 759/2897/19
пр. № 2/759/3611/19
31 липня 2019 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - П'ятничук І.В.,
при секретарях - Медвідчук В.В., Винарчук М.А., Дрозі Т.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката - Сичова О.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката - Поливоди В.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 13.02.2019 р. звернулась до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та просила суд постановити рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 26418 грн. 00 коп.
В обгрнтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що 10 жовтня 2018 р. ОСОБА_1 уклала усну домовленість з ФОП ОСОБА_2 яка здійснює турагенську діяльність, щодо придбання в майбутньому туру до Фінляндії на двох осіб.
12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 сплатила відповідачу грошові кошти в сумі 26418 грн., що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордеру № 121018/1, будь-яких договорів щодо надання туристичних послуг між сторонами укладено не було, таким чином умови щодо застосування штрафних санкцій між сторонами обумовлені не були.
15 грудня 2018 р. позивач повідомила відповідача про те, що її дитина з якою вона мала намір здійснити поїздку захворіла та з 12.12.2018 р. по 18.12.2018 р. перебуває на стаціонарному лікуванні, по завершенню лікування потребує реабілітації та постійного стороннього догляду, а також за рекомендацією лікарів їй заборонено змінювати кліматичну зону, що унеможливлює їх поїздку до Фінляндії.
28.12.2018 р. представник позивача - адвокат Сичов С.О. звернувся до відповідача з листом вимогою про повернення сплачених коштів.
Однак, 14.01.2019 р. на даний лист - вимогу відповідач надала відповідь в якій відмовила в поверненні коштів.
Враховуючи наведене, просила повернути сплачені за поїздку кошти.
14 лютого 2019 р. суддею Святошинського районного суду м.Києва відкрито провадження по даній справі.
01.04.2019 р. відповідачем подано відзив з запереченнями щодо заявлених позовних вимог.
17.04.2019 р. судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, вказувала на те, що дійсно нею було сплачено на користь відповідача 26418 грн. як перший внесок за тур до Фінляндії, в який вона з донькою не могли поїхати оскільки її донька захворіла та з 12.12.2018 р. по 18.12.2018 р. перебувала на стаціонарному лікуванні, по завершенню лікування потребувала реабілітації та постійного стороннього догляду, а також за рекомендацією лікарів їй заборонено змінювати кліматичну зону, що унеможливило їх поїздку до Фінляндії. Однак, оскільки жодних договорів між нею та відповідачем укладено не було, вважає, що до неї може бути застосовано штрафних санкцій, крім того від туру вона відмовилась заздалегідь і тому вважає що туроператор здійснив продаж даного туру. Також вказувала що не надавала згоду відповідачу на зарахування сплаченого нею першого внеску до будь-якої суми штрафних санкцій. В подальшому до судового засідання не з'явилась, з врахуванням того, що інтереси позивача в судовому засіданні представляє представник, з належним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.
Представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив заявлені позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала, вказувала на те, що позивач є віпклієнтом її туристичної фірми, оскільки неодноразово користувалась її послугами щодо придбання турів, тому позивачу добре відомо про існування штрафних санкцій за відмову від туру, також вказувала, що дійсно позивачем проведено оплату першого внеску за тур до Фінляндії без оформлення договору про надання туристичних послуг, однак, після того як позивач відмовилась від туру, вона особисто неодноразово в смс переписці повідомляла про існування штрафних санкцій і позивач особисто погодилась на їх застосування. Також зазначала, що перший внесок позивача за тур даних штрафних санкцій не покрив. Тому нею особисто доплачено до даної суми 6545 грн. ( еквів. 197,41 евро).
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, просив в їх задоволенні відмовити вказуючи на їх необгрунтованість та безпідставність та на обставини викладені в відзиві та додаткових поясненнях до відзиву.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази а підтвердження заявлених вимог та заперечень, вислухавши пояснення свідка ОСОБА_3 вважає встановленими наступні обставини.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи,10 жовтня 2018 р. ОСОБА_1 уклала усну домовленість з ФОП ОСОБА_2 яка здійснює турагенську діяльність, щодо придбання в майбутньому туру до Фінляндії на двох осіб.
12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 сплатила відповідачу грошові кошти в сумі 26418 грн., що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордеру № 121018/1, будь-яких договорів щодо надання туристичних послуг між сторонами укладено не було, таким чином умови щодо застосування штрафних санкцій між сторонами обумовлені не були.
15 грудня 2018 р. позивач повідомила відповідача про те, що її дитина з якою вона мала намір здійснити поїздку захворіла та з 12.12.2018 р. по 18.12.2018 р. перебуває на стаціонарному лікуванні, по завершенню лікування потребує реабілітації та постійного стороннього догляду, а також за рекомендацією лікарів їй заборонено змінювати кліматичну зону, що унеможливлює їх поїздку до Фінляндії.
28.12.2018 р. представник позивача - адвокат Сичов С.О. звернувся до відповідача з листом вимогою про повернення сплачених коштів.
Однак, 14.01.2019 р. на даний лист - вимогу відповідач надала відповідь в якій відмовила в поверненні коштів.
За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Вимогами статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму, спрямованої на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей, визначені в Законі України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону:
туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;
турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.
туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);
За приписами ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, зокрема, є:
- туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
- туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Згідно частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про туризм", за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Відтак, судом встановлено, що між сторонами договору про надання туристичних послуг укладено не було, оскільки на час проведення позивачем сплати першого внеску за туристичну поїздку не було обумовлено всі істотні умови договору, строки його виконання, відповідальність сторін за порушення умов та інші істотні умови які свідчать про укладання даного договору.
Посилання відповідача на те, що про укладання договору свідчить переписка сторін в смс повідомленнях та шляхом направлення листів електронною поштою не можуть бути взяті судом до уваги оскільки не містять всіх умов визначених в ст. 638 ЦК України та ст.19-1 ЗУ «Про туризм».
Відповідно до ст. 19-1 ЗУ «Про туризм», будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості зокрема про:
1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування;
2) характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію;
5) мінімальну кількість туристів у групі, а також інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи, не пізніше ніж за три дні до початку туристичної подорожі;
Туроператор (турагент) зобов'язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору.
До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація, зокрема, про:
5) час та місце проміжних зупинок і транспортних сполучень та категорію місця, яке споживач займатиме в певному виді транспортного засобу .
Крім того, щодо зарахування коштів сплачених позивачем як перший внесок щодо оплати туру, слід зазначити, що дійсно якщо турагент підібрав туристу послуги відповідно до його побажань, прийняв від туриста кошти в оплату послуг, то відповідно до ЗУ «Про туризм» туроператор повинен сформував пакет туристичних послуг для позивача шляхом придбання їх у осіб, які безпосередньо їх надають (авіакомпанії, готелю та ін.). Зазначені обставини підтверджуються копіями електронних авіаквитків та витягами з електронної системи щодо бронювання готелю та трансферту, в даному випадку вказаних доказів суду не надано, як і з наданих суду документів жодним чином не вбачається згоди саме на зарахування сплачених нею коштів в рахунок сплати штрафних санкцій.
Враховуючи наведене суд вважає, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити.
З урахуванням того, що судом приймається рішення про задоволення заявлених вимог є доцільним у відповідності до ст.141 ЦПК України стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 26 418 (двадцять шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесять вісім) грн. 40 коп., всього стягнути 27 186 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят шість) 40 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через районний суд..
Повний текст буде виготовлено протягом десяти днів.
Суддя: І.В. П'ятничук
Сторони - учасники справи:
Позивач (стягував) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер
НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач (боржник) - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .