ун. № 759/7589/19
пр. № 2/759/4536/19
31 липня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - П'ятничук І.В.,
за участю секретаря - Медвідчук В.В.,Дроги Т.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
В квітні 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила суд, постановити рішення яким визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій крім неї зареєстровані з т31.07.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак з 2014 року відповідачі за вказаною адресою не проживають, оскільки вибули на інше постійне місце проживання, у зв'язку з чим, позивач вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв про розгляд справи у їх відсутність, відзиву на позовну заяву суду не надано.
Оскільки відповідачі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили та не подали до суду відзив, а позивачка просила слухати справу у її відсутність, суд вважає можливим розглянути дану справу відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Крім позивача в вказаній квартирі зареєстровані з 31.07.2014 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні.
Однак, фактично в даній квартирі Відповідачі не проживають з 2014 року, відтоді як зібрали речі та вибули на інше постійне місце проживання.
Відсутність відповідачів підтверджується актами обстеження квартири від 17.014.2018 року та 20.03.2019 року.
Після того, як Відповідачі вибули на інше постійне місце проживання будь-які зв'язки з ними було втрачено, що унеможливлює зняття відповідачів з реєстрації місця проживання за іх заявою.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 підтвердила суду обставини викладені в матеріалах справи, зазначивши, що вона є племінницею позивача, відповідачів бачила 10 років тому, 5 років тому вони переїхали на постійне місце проживання до іншої країни. ОСОБА_4 також зазначила, що в спірній квартирі вони ніколи не проживали та просили лише прописати їх в вказаній квартирі, оскільки свою квартиру вони продали в 2014 році.
Наявність реєстрації Відповідачів перешкоджає Позивачу у реалізації своїх прав, як власника та створює чимало труднощів, в тому числі пов'язаних з оплатою за житлово-комунальні послуги, які формуються з урахуванням кількості осіб, що зареєстровані в помешканні у встановленому закону порядку.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Аналогічне визначене статтею 321 ЦК України щодо непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В частині 1 ст.316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
А у відповідності до частини 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Крім цього, відповідно до частини 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В статті 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.
У п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 р. № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України зазначено, що у справах визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 316, 317, 319, 321, 387, 392, 405 ЦК України; ст. ст. 72 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( Поспорт: НОМЕР_1 , виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 17.03.2005р.; РНОКПП НОМЕР_2 ), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (Паспорт: НОМЕР_3 , виданий Солом'янським РВ ГУ ДМС в м.Києві 11.09.2012р, РНОКПП: НОМЕР_4 ) такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. П'ятничук