30 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1274/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Федорок К.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Щербини Т.В., Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2019 № 00000111400, податкового повідомлення - рішення форми форми «В4» від 14.01.2019 № 00000121400, податкового повідомлення - рішення форми «П» від 14.01.2019 № 00000131400.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що в ході проведення перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи, що підтверджують отримання позивачем доходів та здійснення витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, а саме договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних послуг, товарно-транспортні накладні, зовнішньоекономічні контракти та вантажно-митні декларації, однак не беручи до уваги надані позивачем документи, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій та документальне оформлення придбання та реалізації товарів, спрямованих виключно для отримання податкової вигоди у вигляді несплати податку на прибуток до бюджету. Вказує, що реалізація зернових культур постачальниками оформлювалася відповідно до вимог чинного законодавства в сфері бухгалтерського обліку шляхом складання та підписання видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів тощо, тобто тих документів, які вказують на зміну в структурі власності активу, відповідно до укладених договорів поставки.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено декларування правовідносин з ФГ «Король», ТОВ «Акріс Агро», ТОВ «АНКОТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_2 . По взаємовідносинах з ФГ «Король» зазначає, що у зв'язку з відсутністю належним чином оформленої ТТН та акту приймання-передачі товару, як того вимагає договір поставки, підтвердити реальність здійснення господарської операції не є можливим. Щодо постачання кукурудзи ТОВ «Акріс Агро» то відповідач зазначає, що ні в ході проведення перевірки, ні при розгляді заперечення, ні на письмовий запит документи щодо переміщення товару та його зберігання не були надані, а по операціях з ТОВ «АНКОТРЕЙД» вбачається лише формальне оформлення документів з боку позивача. Також вказує, що в ході проведення перевірки встановлено, що фактично операції між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» та ФОП ОСОБА_2 в лютому 2018 року не здійснювались, а наявне лише формальне оформлення первинних документів. Одночасно зазначає, що підприємством за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 здійснено списання кредиторської заборгованості, однак коригування податкового кредиту по платникам ПДВ не проведено.
Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначено, що по господарській операції з ФГ «Король» під час перевірки надані належним чином оформлені ТТН та акти приймання-передачі товару, а також вказує, що ТТН призначена лише для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезенням автомобільним перевізником. Звертає увагу, що придбаний у ТОВ «Акріс Агро» товар вивантажувався, накопичувався та в подальшому завантажувався на борт корабля в МТП «Южний». Вказує, що фактом реальності вчинених позивачем господарських операцій є надходження валютної виручки за реалізовану на експорт продукцію, що не оспорюється відповідачем. Щодо виконання робіт ФОП Мкртчян ОСОБА_3 зазначає, що вони були розпочаті у жовтні 2017 року, а 16.02.2018 не є датою закінчення робіт, а лише датою надання контрагентом належним чином оформлених документів та підписання актів приймання виконаних підрядником робіт.
Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких, серед іншого, зазначив, що надані позивачем ТТН щодо правовідносин з ФГ «Король» містять штамп про прийняття товару ТОВ «Агродевелопмент». По взаємовідносинах з ТОВ «Секвоя груп» на транспортне експедиційне обслуговування зазначає, що рух товару не підтверджує реальність господарської операції, оскільки вивезення товару за межі митної території здійснено 14.06.2016, а послуги надані ТОВ «Секвоя груп» вже після вивезення товару 15.06.2016.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» з питань до дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, за результатами якої складений акт № 852/14/30731879 від 13.12.2018 (т. 1 а.с. 31-124).
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки були встановлені, зокрема, порушення:
- пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 5 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, пунктів 5, 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5627545 грн, в тому числі за І півріччя 2018 у сумі 5627545 грн.;
- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3331528 грн., у тому числі за вересень 2016 року в сумі 155000 грн, за жовтень 2016 року в сумі 1015216 грн., за грудень 2016 року в сумі 645714 грн., за січень 2017 року в сумі 116835 грн., за травень 2017 року в сумі 90266 грн., за липень 2017 року в сумі 455231 грн., за листопад 2017 року в сумі 614463 грн., за грудень 2017 року в сумі 96505 грн., за лютий 2018 року в сумі 142298 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього в сумі 2503788 грн., в тому числі за червень 2018 року на 2503788 грн.
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлені дані і факти, що доводять нереальність господарських операцій з контрагентами ФГ «Король», ТОВ «Акріс Агро», ТОВ «АНКОТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_2 та дозволяють зробити висновки щодо складення позивачем документів для цілей оподаткування. Також перевіркою встановлено, що підприємством за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 здійснено списання кредиторської заборгованості, однак коригування податкового кредиту по платникам ПДВ не проведено.
Позивачем були подані заперечення на акт перевірки № 773 від 27.12.2018, які згідно відповіді відповідача від 10.01.2019 № 376/10/25-01-14-01-06 були частково враховані та порушення викладено наступним чином (т. 1 а.с. 125-158):
- пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 5 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, пунктів 5, 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7467466 грн, в тому числі за І півріччя 2018 року у сумі 7467466 грн.;
- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1905301 грн., у тому числі за вересень 2016 року в сумі 155000 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1015216 грн., за грудень 2016 року в сумі 645714 грн., за січень 2017 року в сумі 89371 грн., та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього в сумі 1439880 грн., в тому числі за червень 2018 року на 1439880 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:
- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2019 № 00000111400, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумі 2857952 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 1905301 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 952651 грн. (т. 1 а.с. 22-23);
- податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 14.01.2019 № 00000121400 щодо завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1439880 грн. (т. 1 а.с. 24);
- податкове повідомлення - рішення форми «П» від 14.01.2019 № 00000131400 щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7467466 грн. (т. 1 а.с. 25-26).
Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 10.04.2019 № 16724/6/99-99-11-04-01-25, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення (т. 1 а.с. 159-178).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
З матеріалів справи вбачається, що між ФГ «Король» (постачальник) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (покупець) укладено договір поставки № ШБУ -250516/11/1 від 25.05.2016 про поставку пшениці українського походження врожаю 2015 року в кількості 700 тонн +/- 10% (т. 1 а.с. 180-182).
Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: товарно-транспортні накладні, акт приймання-передачі товару від 10.06.2016, видаткову накладну № 23 від 10.06.2016, податкові накладні від 01.06.2016 № 1/2, від 06.06.2016 № 2/2, від 06.06.2016 № 3/2, від 10.06.2016 № 4/2 (т.2 а.с. 83- 119).
Згідно наданих суду документів, ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» залучало ТОВ «Агродевелопмент» до участі у вказаній господарській операції, а саме зазначене товариство згідно договору про надання послуг № 20-05 від 20.05.2016 надавало послуги з розвантаження, приймання, розміщення, фасування і завантаження в контейнери вантажу (т. 1 а.с. 183-184).
Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: специфікацію № 1 від 20.05.2016 до договору про надання послуг № 20-05 від 20.05.2016, акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 185-186).
Згідно договору № 1606/2016 на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.05.2016, укладеного між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (замовник) та ТОВ «Секвоя груп» (виконавець), виконавцем надавалися замовнику послуги, пов'язані з перевезенням вантажу в Одеський морський торгівельний порт, що підтверджується актом надання послуг № 23 від 15.06.2016 (т. 1 а.с. 187-189).
Також ТОВ «Секвоя груп» позивачу було надано послуги щодо митного оформлення товару, що підтверджується договором доручення про надання послуг по декларуванню товарів № 1605/2016 та актом надання послуг № 24 від 15.06.2016 (т. 1 а.с. 190-192).
Придбана у ФГ «Король» пшениця згідно зовнішньоекономічного контракту № 310516/C/W від 16.05.2016 була поставлена нерезиденту Curzon Trading s.r.o., Чешська Республіка, про що свідчить вантажно-митна декларація № 500060702/2016/007542 від 14.06.2016, в якій вказано як і відправника ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14», так і представника ТОВ «Секвоя груп» (т. 1 а.с. 193-198).
Також, між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (покупець) та ТОВ «Акріс агро» (постачальник) укладено договір поставки № ШБУ16-0407/11 від 04.07.2016, а також додаткову угоду від 30.11.2016 до договору поставки № ШБУ16-0407/11 від 04.07.2016, згідно якого постачальник зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, а саме кукурудзу 3-го сорту, українського походження, врожаю 2016 року в кількості 2250 тонн +/- 10% загальною сумою з ПДВ 10739088,00 грн. (т. 1 а.с. 199-204).
На підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: акти приймання-передачі товару за договором поставки № ШБУ 16-0407/11 від 04.07.2016 з ТОВ «Акріс агро» від 19.12.2016, від 20.12.2016, від 21.12.2016, від 22.12.2016, від 07.01.2017, від 09.01.2017, від 10.01.2017, видаткові накладні № 108 від 19.12.2016, № 109 від 20.12.2016 № 110 від 21.12.2016, № 114 від 22.12.2016, № 5 від 07.01.2017, № 6 від 09.01.2017, № 7 від 10.01.2017, залізничні накладні № 33741059 від 14.12.2016, № 33756503 від 16.12.2016, № 33751728 від 16.12.2016, № 34000927 від 04.01.2017, № 34020230 від 06.01.2017, № 34020248 від 06.01.2017, № 34016642 від 05.01.2017, податкові накладні № 01.08.2016 № 1/2, від 09.08.2016, № 3/2, № 10.01.2017 № 2 (т. 1 а.с. 205-211, т. 2 а.с. 120-148).
Придбана кукурудза була позивачем поставлена покупцю Curzon Trading s.r.o., Чешська Республіка згідно умов контракту № 100716/C/FC від 11.07.2016 та додаткових угод № 1 від 23.09.2016, № 2 від 01.12.2016, про що свідчать вантажно-митні декларації № 500010003/2017/000937 від 21.01.2017 та № UA500170/2017/002025 від 06.04.2017 (т. 1 а.с. 212-221).
Також в перевіряємий контролюючим органом період між ТОВ «Анкотрейд» (постачальник) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 30-05/2016 від 30.05.2016 та додаткові угоди № 1 від 30.05.2016 та № 2 від 31.05.2016 на поставку проса червоного в мішках по 50 кг врожаю 2015 року та проса червоного в мішках по 25 кг врожаю 2015 року загальною кількістю 185,30 тонн, а також проса врожаю 2015 року в кількості 110,562 тонн, та виписано податкові накладні від 30.05.2016 № 17 та від 31.05.2016 № 19 (т. 1 а.с. 225-231, т. 2 а.с 158-159).
Перевезення даного вантажу будо здійснено суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується договором № 01/06/2016 про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 01.06.2016, актами надання послуг № 88 від 08.06.2016, № 89 від 09.06.2016, товарно-транспортними накладними від 08.06.2016, та ТОВ «Стар шайн шипінг», що підтверджується договором № 16_/0085-CL від 31.05.2016, актами надання послуг № 328 від 21.06.2016, № 329 від 21.06.2016, товарно-транспортними накладними, заявками № 1 від 01.06.2016 та № 2 від 01.06.2016 (т. 1 а.с. 232-247, т. 2 а.с. 149-157, 160-161).
ТОВ «Стар шайн шипінг» в межах договору № 16_/0085-CL від 31.05.2016 також було надано митно-брокерські послуги щодо оформлення на експорт проса в кількості 185,30 тонн.
Митне оформлення проса в кількості 110,562 тонн було здійснено ТОВ «Грінлайт-ін» на підставі договору-доручення № 110/16 на надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2016, що підтверджується актами надання послуг № 137 від 24.06.2016, № 138 від 24.06.2016 (т. 2 а. с. 5-9).
Придбана кукурудза позивачем також була поставлена покупцю Curzon Trading s.r.o., Чешська Республіка згідно умов контракту № 0100616/C/М від 01.06.2016 та додаткової угоди № 1 від 06.06.2016, що підтверджується вантажно-митними деклараціями № 500040605/2016/002705 від 06.06.2016, № 500060702/2016/007177 від 07.06.2016 (т. 1 а.с. 248 -252, т. 2 а.с. 1-4, 10-13).
Також необхідно звернути увагу на господарські відносини, які виникли між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» та ФОП ОСОБА_2 .
Так, між Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (замовник) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (виконавець) укладено договір № 6650_24 від 07.06.2017 щодо капітального ремонту ділянки дороги вул. Берегова (від вул. І-ша Кордівка до перехрестя вул. Олега Міхнюка) в м. Чернігові, а також додаткові угоди № 1 від 05.10.2017, № 2 від 09.11.2017 та № 3 від 13.12.2017 (т. 2 а.с. 164-170).
В подальшому, між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (генпідрядник) та ФОП ОСОБА_2 (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 06/10/17 від 06.10.2017 та договір № 1 про внесення змін до договору субпідряду № 06/10/17 від 06.10.2017 (т. 2 а.с. 171-172, 174).
Також між Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (замовник) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (виконавець) укладено договір № 6650_153 від 06.12.2017 щодо капітального ремонту ділянки дороги вул. Берегова (від вул. І-ша Кордівка до перехрестя вул. Олега Міхнюка) в м. Чернігові (на додаткові види робіт), а також додаткові угоди № 1 від 27.12.2017 та № 2 від 15.02.2018 (т. 2 а.с. 175-183).
В подальшому, між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» (генпідрядник) та ФОП Мкртчян ОСОБА_3 (субпідрядник) 06.12.2017 було укладено новий договір субпідряду № 06/12/17 зі строком виконання робіт до 21.12.2017 (т. 2 а.с. 20).
Так, 16.02.2018 Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (замовник) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» були складені довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 16.02.2018 та акт приймання виконаних будівельних робіт від 16.02.2018 форми КБ-2в (т. 2 а.с. 25-28, 31).
У зв'язку з виконанням ФОП ОСОБА_2 умов договорів субпідряду № 06/10/17 від 06.10.2017 та № 06/12/17 від 06.12.2017, ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» та ФОП ОСОБА_2 були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 16.02.2018 та акти приймання виконаних будівельних робіт від 16.02.2018 форми КБ-2в (т. 2 а.с. 184-188, 193-197).
Внаслідок надходження претензії Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради про нарахування штрафних санкцій від 27.12.2017 № 1209-1, позивачем також направлено претензію до ФОП Мкртчян В.Д. від 19.02.2018 № 19/02/2018 про сплату штрафних санкцій в розмірі 21494,81 грн., яка була прийнята субпідрядником, та на підставі чого між ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 20.02.2018 про зарахування зустрічних вимог по договору субпідряду № 06/12/17 від 06.12.2017 (т.2 а.с. 202-205).
Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
До того ж, придбані у контрагентів товари, роботи, послуги було позивачем реалізовано з метою отримання прибутку.
Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Зокрема, висновки відповідача щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 ґрунтуються лише на припущеннях, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортна накладна, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити, визначені законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі № П/811/1761/16 (провадження № К/9901/1185/19).
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність належним чином оформлених ТТН та акту приймання-передачі товару від 10.06.2016 у господарських відносинах позивача з ФГ «Король», оскільки такі документи були надані суду та підтверджують зміст господарської операції (т. 2 а.с. 83-114).
При цьому, відмітка ТОВ «Агродевелопмент» в наданих ТТН є належним доказом прийняття товару позивачем, оскільки ТОВ «Агродевелопмент» діяло в інтересах ТОВ «Агродевелопмент» на підставі договору про надання послуг № 20-05 від 20.05.2016 (т. 1 а.с. 183-185).
Також суд приймає до уваги в якості доказів щодо фактичного переміщення товару за договором поставки з «Акріс агро» № ШБУ16-0407/11 від 04.07.2016 та додаткової угоди від 30.11.2016 на постачання кукурудзи 3-го сорту, українського походження, врожаю 2016 року довідки ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» № 1801/10 від 18.01.2017, ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» від 1601/02 від 16.01.2017 та № 0304/12 від 03ю04.2017 (т. 1 а.с. 222-224).
Посилання відповідача на не підтвердженість господарської операції з ТОВ «Секвоя груп», оскільки згідно актів надання послуг № 23 та № 24 транспортно-експедиційні послуги та послуги по декларуванню товару були надані 15.06.2016, а товар вивезений за межі митної території 14.06.2016 є необґрунтованими, оскілки дата актів надання послуг № 23 та № 24 «15.06.2016» не свідчить про надання послуг саме в цей день, а є датою первинного бухгалтерського документу, яким засвідчено виконання послуг в повному об'ємі (т. 1 а.с. 187-192, 197-198).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що висновок контролюючого органу щодо нереальності господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 лише на тій підставі, що акти приймання виконаних будівельних робіт були складені 16.02.2018, а субпідрядник не мав трудових ресурсів на проведення будівельних робіт згідно укладеного договору з 01.02.2018 по 16.02.2018 є необґрунтованим, оскільки такі доводи не підтверджують безспірно існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту.
Так, позивач зазначає, що будівельні роботи ФОП ОСОБА_2 на виконання умов укладених договорів були розпочаті в жовтні 2017 року, а дата 16.02.2018 не є датою закінчення виконання робіт, а лише датою надання субпідрядником належним чином оформлених документів на підписання актів, що не спростовано контролюючим органом.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не приймалося рішення про перекриття руху автотранспорту на об'єкті будівництва, оскільки дана обставина не була перешкодою для виконання таких будівельних робіт, які є завершеними, що не спростовується сторонами.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо не проведення коригування податкового кредиту по платникам ПДВ при списанні кредиторської заборгованості за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що перелік випадків, коли відбувається зміна компенсації вартості поставлених послуг, не є вичерпним, та стаття передбачає будь-які випадки такої зміни.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 позивачем було здійснено списання кредиторської заборгованості, зокрема, по розрахунках з вітчизняними постачальниками, що відображено в акті перевірки (т. 1 а.с. 92).
Така безнадійна заборгованість, згідно таблиці 13 акту перевірки, включає в себе 129828,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі, за грудень 2016 року на суму 127170,00 грн. та за грудень 2017 року на суму 2658,00 грн.
Отже, кредиторська заборгованість не була сплачена на рахунок контрагентів позивача, водночас сума ПДВ віднесена позивачем до складу податкового кредиту.
Оскільки вказана сума не була сплачена за надані послуги, відбулося коригування компенсації вартості поставлених послуг, що підпадає під визначення статті 192 Податкового кодексу України та під випадок, коли здійснюється коригування показника податкового кредиту.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Отже, формування податкового кредиту відбувається лише в разі дійсного придбання товарі чи послуг, однак позивачем було здійснено списання кредиторської заборгованості, а отже не відбулося придбання послуг на вказану суму, тому сума ПДВ, що включає в себе ця сума та яка мала бути сплачена позивачем в ціні послуги, не підлягає віднесенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Враховуючи, що позивачем сума ПДВ в розмірі 129828,00 грн. вже була включена до складу податкового кредиту, такий кредит підлягає коригуванню.
На підставі вищезазначеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2019 № 00000111400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумі 190755 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 127170 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63585 грн. та податкового повідомлення - рішення форми «В4» від 14.01.2019 № 00000121400 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 2658 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2019 № 00000111400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумі 2667197 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 1778131 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 889066 грн.; податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 14.01.2019 № 00000121400 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1437222 грн. та податкове повідомлення - рішення форми «П» від 14.01.2019 № 00000131400 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 18894,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» (вул. Любецька, 35, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 30731879) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2019 № 00000111400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумі 2667197 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 1778131 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 889066 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 14.01.2019 № 00000121400 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1437222 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «П» від 14.01.2019 № 00000131400.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» судовий збір в розмірі 18894,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.08.2019.
Суддя Н.М. Баргаміна