Справа № 484/3427/19
Провадження № 1-КП/484/403/19
КП № 62019150000000509
09 серпня 2019 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальне провадження № 62019150000000509 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коротяк Компаніївського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 14.05.2015 року Компаніївським РС УДМС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_2 , проходив військову службу за контрактом на посаді командира гармати 1 гарматного артилерійського взводу 4 гарматної артилерійської батареї 2 гарматного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 у військовому званні солдат, в даний час звільненого з військової служби, не інваліда, раніше не судимого, учасника бойових дій,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України; -
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
30.05.2017 року ОСОБА_5 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) від 02.10.2017 року № 245 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника 1 гарматного артилерійського взводу 1 гарматної артилерійської батареї 1 гарматного артилерійського дивізіону зазначеної військової частини.
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 23.07.2018 року № 136 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду командира гармати 1 гарматного артилерійського взводу 4 гарматної артилерійської батареї 2 гарматного артилерійського дивізіону зазначеної військової частини.
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно п.п.1,3 ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_5 було повідомлено і до часу самовільного залишення військової частини він дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов'язки.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», солдат ОСОБА_5 як військовослужбовець був зобов'язаний дотримуватися загальних обов'язків військовослужбовців, своїх службових обов'язків, а також порядку звільнення з розташування військової частини, дотримуватись вимог ст.ст. 9,11,14,16,37, 40, 216, 221 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Проте, діючи в порушення вимог зазначених нормативно-правових актів ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 10.09.2018 року о 07.40 годині, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків військової служби, незаконно, без дозволу командування, не з'явився вчасно на військову службу у військову частину НОМЕР_3 в АДРЕСА_2 , не повідомляв органам військового управління та правоохоронним органам про себе як про військовослужбовця, на службу до військової частини не з'являвся, а перебував за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 . 16.10.2018 року ОСОБА_5 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_3 та приступив до виконання своїх обов'язків.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи не оспорював і пояснив, що дійсно проходив військову службу за контрактом. У вересні 2018 року, коли перебував на полігоні у ОСОБА_6 , дізнався, що цивільна дружина потрапила в лікарню. Їй потрібна була допомога, але оскільки шлюб офіційно не зареєстрований, у відпустку його не відпустили. Родичів у дружини нема, тому він залишив службу і поїхав доглядати за дружиною. Коли вона одужала, повернувся на службу - у жовтні 2018 року. У скоєному розкаявся.
Ніхто з учасників процесу ніякі фактичні обставини справи не оспорював, тому судом не досліджувались всі докази щодо цих обставин відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України. Крім того вина ОСОБА_5 підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами: наказами командира військової частини НОМЕР_3 № 245 від 02.10.2017 року про зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу частини; № 1173 від 11.09.2018 року про службове розслідування по факту самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_5 ; актом про результати службового розслідування; наказом командира в/ч НОМЕР_3 № 033 від 20.09.2018 року про результати службового розслідування.
Таким чином вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину доведена. Його дії правильно кваліфіковані за ст. 407 ч.4 КК України.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також данні про особу винного, який повністю визнав себе винним, розкаявся у вчиненому, має зареєстроване місце проживання, за яким проживає, офіційно не працює, раніше не судимий, за місцем служби характеризується посередньо, є учасником АТО.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, молодий вік, позитивну характеристику, участь в АТО.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Враховуючи наведене, а саме данні про особу обвинуваченого, його вік, майновий та сімейний стан, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства. Покарання йому слід призначити в мінімальних межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується, у вигляді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього деякі обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд вважає недоцільним, оскільки досі ОСОБА_5 сумлінно виконував процесуальні обов'язки.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 ч.1 п.п.1,2, ч.2 п.2 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.