Справа № 486/1273/19
Провадження № 1-кп/486/160/2019
08 серпня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019150120000382 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Южноукраїнська Миколаївської області, громадянки України, маючої середню освіту, не працюючої, маючої на утриманні малолітню дитину, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 21 грудня 2016 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України, від відбування покарання звільнена з випробуванням строком на 2 роки;
- 02 лютого 2017 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі На підставі статті 75 КК України, від відбування покарання звільнена з випробуванням строком на 2 роки 6 місяців;
- 21 червня 2017 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. Вироком Миколаївського апеляційного суду від 27.03.2019 року, вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року скасовано частково та звільнено засуджену від відбування покарання на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році”;
- 05 червня 2019 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченої - ОСОБА_3 , працівника органу пробації - ОСОБА_5 ,
До Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор доповів про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні суд, дослідивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та з'ясувавши думку учасників судового провадження прийшов до наступного висновку.
Згідно наданого до суду обвинувального акту 06.06.2019 року ОСОБА_3 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці та в невстановлений час, з метою особистого вживання, без мети збуту, діючи умисно та повторно придбала наркотичний засіб - метадон (фенадон) загальною масою (в перерахунку на суху речовину) не менше 0,0473 г., котрий у гумових кембриках зберігала при собі, помістивши їх до своєї сумочки. 09 червня 2019 року в вечірній час, але не пізніше 19:59 години, ОСОБА_3 , з з вищезазначеною сумкою, в якій зберігала наркотичний засіб зайшла на сходинковий майданчик між сьомим та восьмим поверхами під'їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 , де і була помічена працівниками поліції, якими в ході проведення огляду місця події, у сумочці останньої виявлено та вилучено 4-ри гумові кембрики з вмістом наркотичного засобу метадон (Фенадон) та медичний шприц.
При зазначенні кваліфікації вказана ч. 2 ст. 309 КК України.
Тобто, з наведених фактичних обставин кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , та самої норми Закону, що їй інкрімінується її дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК України.
Однак, при викладенні самої кваліфікації, дії обвинуваченої досудовим розслідуванням було фактично кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто без зазначення будь-якої кваліфікуючої ознаки передбаченої ч. 2 даної норми Закону.
Вимогами кримінального процесуального законодавства, зокрема п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, передбачено, що обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони.
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова № 5-328 кс16 від 24 листопада 2016 року) під формуванням обвинуваченого розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Положеннями ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” № 3477 від 23.02.2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У судовому рішенні ЄСПЛ від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти Росії» зазначено, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
Положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п.52 рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»; п.58 рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії»; п.34 рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії»). До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п.3 ст.6 Конвенції (п.54 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»; п.47 «Даллос проти Угорщини»).
Зазначений недолік обвинувального акту перешкоджає об'єктивному розгляду провадження, а тому, суд вважає за необхідне повернути його прокурору.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 291, 314, 372 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019150120000382 від 09.06.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України повернути прокурору.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1