06 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/635/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
позивача - Квіцінська А.І.
відповідача - Матофій Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019
(головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.)
у справі № 922/635/15 Господарського суду Харківської області
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"
до Комунального підприємства "Харківводоканал"
про стягнення 51 477 173,10 грн,
1. У зв'язку з відпусткою судді Кондратової І.Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.08.2019, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
2. Акціонерна компанія "Харківобленерго" (перейменоване на Акціонерне товариство "Харківобленерго", далі - АТ "Харківобленерго") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") про стягнення 94 294 833,41 грн, з яких: вартість електричної енергії у розмірі 81 710 524,69 грн (тарифна складова - 68 092 103,91 грн та ПДВ 20% - 13 618 420,78 грн); плата з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 31624,63 грн (тарифна складова за КРЕ - 26353,86 грн та ПДВ 20% - 5270,77 грн); інфляційні втрати у розмірі 9 120 280,43 грн; три відсотки річних у розмірі 1 458 443,02 грн; пеня у розмірі 1 974 960,64 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем неодноразово зменшувався розмір заявлених позовних вимог, остаточними вимогами прийнятими судом першої інстанції до розгляду є стягнення з КП "Харківводоканал" 51 477 173,10 грн заборгованості, з якої: вартість електричної енергії у розмірі 38 925 598,50 грн (тарифна складова - 32 437 998,75 грн та ПДВ 20% - 6 487 599,75 грн); пеня 1 974 696,18 грн, 3% річних - 1 458 281,84 грн, інфляційні втрати - 9 118 596,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004, в частині повної та своєчасної оплати відповідачем вартості поставленої електричної енергії за період з вересня 2013 року по грудень 2014 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 922/635/15, у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, посилався на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується юридичний факт неправильного розрахунку позивачем вартості електричної енергії в рахунках за спірний період, при цьому, суд враховує, що фактичні обставини справи та п.10 додатку №2 до договору №4 встановлюють зобов'язання позивача з проведення перерахунку та пред'явлення до сплати рахунків за спірний період із правильним зазначенням вартості електричної енергії.
При цьому, судом першої інстанції враховано висновки судового рішення у справі № 922/4198/17 за позовом КП "Харківводоканал" до АК "Харківобленерго" про зобов'язання провести перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року у відповідність до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4, шляхом застосування тарифів для I (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за жовтень 2014 року - жовтень 2017 року, у зв'язку з недотриманням АК "Харківобленерго" приписів підпункту 4 п. 3.1 "Порядку визначення класів споживачів", затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними та такими, що не можуть бути задоволенні, отже у позові слід відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "Харківобленерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 317, 319, 509, 526, 714 Цивільного кодексу України, п.п. 6.23., 6.25., 6.26., 6.28. Правил користування електричною енергією, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не здійснено належним чином оцінки всіх обставин справи та аналізу всіх доказів у справі, зокрема, договору про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 з додатками до нього,не враховано часткову оплату відповідачем поставленої електроенергії, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без змін рішення господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. КП "Харківводоканал" у відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківобленерго", посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Судами встановлено, що 07.05.2004 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (перейменоване на Акціонерне товариство "Харківобленерго") (Постачальник) та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (перейменоване на Комунальне підприємство "Харківводоканал") (Споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії №4 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 9.11 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно з пунктом 2.2.5 договору Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків"(далі - додаток № 2).
Пунктом 1 додатку №2 до договору передбачено, що розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3 додатку №2 до договору, розрахунки за електричну енергію, ПДВ на електричну енергію, потужність та інші платежі здійснюються виключно коштами за тарифами, діючими на початок розрахункового періоду, відповідно до тарифних груп кожної точки обліку та класу напруги.
Відповідно до пункту 5 додатку №2 до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".
Згідно з пунктом 6 додатку №2 до договору, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Відповідно до п.10 додатку №2 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, не нарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до даного договору або нормативних документів), постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує в відповідному розрахунковому відділі відповідного РВЕ до 6 числа наступного за розрахунковим місяця в порядку, визначеному п. 7. Перерахунок проводиться шляхом зняття надмірно нарахованим сум або нарахування споживачу додаткової платні, яка передбачена даним договором або нормативними документами, без коригування договірних (граничних) величин споживання електричної енергії і потужності за період правильного нарахування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач у позовній заяві, вказує на те, що він повністю виконав свої зобов'язання за договором з постачання відповідачу електричної енергії. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленої електроенергії не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за період вересень 2013 року - грудень 2014 року у розмірі 38925598,50 грн.
Отже, предметом спору у даній справі, з урахуванням остаточних змін до позовних вимог, є стягнення з КП "Харківводоканал" 51 477 173,10 грн заборгованості, з якої: вартість електричної енергії у розмірі 38 925 598,50 грн (тарифна складова - 32 437 998,75 грн та ПДВ 20% - 6 487 599,75 грн); пеня 1 974 696,18 грн, 3% річних - 1 458 281,84 грн, інфляційні втрати - 9 118 596,58 грн, з посиланням на неналежне виконання КП "Харківводоканал" зобов'язань за договором № 4 від 07.05.2004.
Позиція Верховного Суду
7. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
8. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
9. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
10. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
11. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
12. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
13. Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
14. Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
15. Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
16. Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
17. Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як зазначалось, 07.05.2004 між сторонами у справі був укладений договір на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Як встановлено судами, в наведених вище положеннях договору, сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по сплаті вартості електричної енергії після пред'явлення постачальником (позивачем) виставленого, у відповідності до нормативно-правових актів та положень договору рахунку.
Тобто, виникненню зобов'язання споживача з оплати спожитої товарної продукції має передувати виконання постачальником зобов'язання з виставлення рахунків з правильним розрахунком вартості електричної енергії.
У зв'язку з чим, судами вірно зазначено, що для оцінки обґрунтованості пред'явлених позовних вимог, поміж іншого, слід дослідити правильність викладених у рахунках розрахунків за спірний період та встановлення настання зобов'язання з їх оплати.
Взаємовідносини між енергопостачальною організацією та споживачами електричної енергії, у тому числі умови та порядок обліку відпуску споживання електричної енергії, врегульовані нормами Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (які були чинними станом на момент виникнення правовідносин між сторонами)(далі - Правила).
Пунктом 2 та 9.2 договору №4 від 07.05.2004,сторонами також погоджено, що у своїх правовідносинах вони керуються Правилами користування електричної енергії, затвердженими в установленому порядку.
18. Так, вимогами п.п. 4 п. 5.7 Правил встановлено, що у разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання.
В свою чергу, зі змісту типової форми договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком №2 до Правил, вбачається, що предметом вказаного договору є внесення користувачем - електропередавальною організацією на користь власника мереж - споживача плати з утримання технологічних електричних мереж за забезпечення останнім технічної можливості передачі електричної енергії власними технологічними мережами.
19. Порядок розрахунку та внесення такої плати визначений п.6.30 - 6.32 Правил, згідно з якими відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж. Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) з електропередавальною організацією зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж. Фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності. Величина витрат споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача). У разі використання технологічних електричних мереж власника електричних мереж (споживача, основного споживача) для електрозабезпечення електроустановок декількох суб'єктів господарювання величина витрат на утримання цих технологічних електричних мереж розподіляється пропорційно обсягам електричної енергії, що надійшла в мережі відповідних суб'єктів господарювання, та обсягу електричної енергії, використаної власником електричних мереж (споживачем, основним споживачем), відповідно до фактичного балансу за розрахунковий період, що минув.
20. Положеннями п.6.23, п.6.23.1.2 Правил, передбачено, що обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача. Якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу
встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу: для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів); для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.
Судами вірно зазначено, що п.п. 4 п. 5.7 у взаємозв'язку з вимогами п.6.23.1.2 Правил свідчить, про те, що договори позивача з субспоживачами, що внесені до додатку 3.3 договору №4 від 07.05.2004 та мають послідовне приєднання до технологічних електричних мереж відповідача, повинні містити порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах КП "Харківводоканал", пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання, що зокрема, передбачає наявність схеми з параметрами електричної мережі для виконання відповідних розрахунків, що відносяться до договорів позивача з субспоживачами, які внесені до додатку 3.3 договору №4 від 07.05.2004.
Отже, наведені вимоги Правил свідчать, що втрати електричної енергії, пов'язані із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, які обумовлені п.6.23.1.2 Правил, та плата з утримання технологічних електричних мереж є самостійними видами нарахувань, передбачених вимогами Правил користування електричної енергії, мають різні підстави та окремі порядки розрахунку.
Водночас, договір про спільне використання технологічних електричних мереж жодним чином не регламентує порядок визначення електричної енергії основного споживача у разі наявності послідовних приєднань до його мереж субспоживачів, що врегульований п.6.23.1.2 Правил.
Відтак, наявність або відсутність укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж між позивачем та відповідачем не звільняє позивача від обов'язку виконання вимог п.6.23.1.2 Правил, щодо дотримання порядку проведення розрахунків за наявності послідовних приєднань субспоживачів до технологічних електричних мереж відповідача.
Судами встановлено, що Додатками 3.3 до договору №4 від 07.05.2004, підтверджується наявність послідовних приєднань субспоживачів до технологічних електричних мереж відповідача, в зв'язку з чим, позивач зобов'язаний був при визначенні спожитої відповідачем електричної енергії протягом спірного періоду за договором №4 від 07.05.2004, застосовувати вимоги п.6.23.1.2 Правил при здійснені розрахунків вартості електроенергії відповідачу.
Однак, судами встановлено, що фактично технологічні втрати електроенергії спожитої відповідачем, між КП "Харківводоканал" та споживачами, що внесені до додатку 3.3 Договору від 07.05.2004 і споживають електричну енергію за власними договорами з АК "Харківобленерго" не розподіляються.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення економічної достовірності та незаперечності проведених позивачем розрахунків вартості спожитою відповідачем електричної енергії за період у межах цієї справи судом першої інстанції неодноразово призначались судові експертизи. Проте, експерти не змогли відповісти на поставлені судом питання та встановити обсяг електричної енергії, який належить до сплати саме КП "Харківводоканал" за спірний період по договору №4 від 07.05.2004, у зв'язку з не наданням позивачем усіх необхідних вихідних даних.
Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в судове засідання було викликано судових експертів Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса - Дмітрієва В .О., Рогаліна С.В. та Стьопіна Р.С. , які підтвердили неможливість виконання розрахунку втрат, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж відповідача у технологічних електричних мережах, оскільки об'єднані однолінійні схеми з позначенням параметрів електричної мережі (необхідних для проведення розрахунків), відносяться до договорів Позивача з різними субспоживачами Відповідача, які у матеріалах справи відсутні.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість пред'явлена позивачем відповідачу, не належить останньому до сплати, зважаючи на те, заявлена за відсутності обґрунтованих розрахунків вартості електричної енергії, та складається з вартості електричної енергії, яку спожили, субспоживачі за договором №4 від 07.05.2004: АТ "Харьківська автобаза № 3" Плодовий в'їзд № 1, КП "Харьківські теплові мережі" Котельна, вул. Биологічна, 1А, ТОВ "Онікс " пр. Гагаріна, 360, Підприємство "Інвестконтракт" пр. Гагарина, 354 А, та інші юридичні особи.
Зважаючи на викладене суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що розрахунки вартості не оплаченої відповідачем електричної енергії позивачем здійснено невірно, без врахування п.6.23.1.2 Правил, а не врахування позивачем вищезазначених вимог законодавства та вимог договору на постачання електричної енергії призвело до безпідставного пред'явлення позивачем відповідачу вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті вартості електричної енергії, а саме у розмірі, заявленому позивачем у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вказане є підставою для відмови у позові.
Слід зазначити, що суд касаційної інстанції критично ставиться до посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність у нього обов'язку визначати та розподіляти обсяг технологічних втрат у мережах відповідача, зважаючи на те, що вказані рахунки повинні відповідати порядку розрахунків визначеному у ПКЕЕ, якими відповідно до умов договору сторони погодились керуватись у правовідносинах.
У зв'язку, з цим суд касаційної інстанції також відхиляє доводи позивача у касаційній скарзі щодо прийняття відповідачем спірних рахунків на сплату та часткову їх оплату, оскільки вказані дії відповідача свідчать про виконання умов договору укладеного сторонами, тоді як, відповідно до п.10 Додатку № 2 до договору, у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі Компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та лише тоді сплачує його у порядку визначеному пунктом 5 Додатку № 2 до договору № 4.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що проведений позивачем розрахунок заборгованості по оплаті вартості спожитої позивачем з вересня 2013 року по грудень 2014 року електричної енергії не відповідає підпункту 4 пункту 3.1. Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затверджений постановою НКРЕ № 1052 від 13.08.1998, (з урахуванням внесених змін і доповнень).
21. Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
22. Водночас статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що державний регулятор здійснює формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
Як встановили суди попередніх інстанцій, при укладенні договору про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 та, зокрема при визначенні класу напруги споживача, сторони керувались Порядком визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженим постановою НКРЕ № 1052 від 13.08.1998, в редакції від 25.07.2003.
Відповідно до зазначеного порядку( в редакції від 25.07.2003) споживачі електричної енергії розподіляються на 2 класи, диференційовані за ступенем напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем: 1 клас - споживачі, які отримують від електропостачальної організації електричну енергію із ступенем напруги 35 кВ та вище на межі балансового розподілу; 2 клас - споживачі, які отримують від електропостачальної організації електричну енергію із ступенем напруги нижче 35 кВ на межі балансового розподілу.
Суди встановили, що в додатку № 3.1. до договору № 4 від 07.05.2004 сторони з урахуванням ступеню напруги в точках приєднання визначили для позивача другий клас напруги, за яким відповідач і нараховував вартість електроенергії.
23. 01.07.2011 набрала чинності постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1110 від 30.06.2011, якою були внесені зміни до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ № 1052 від 13.08.1998, та розширено перелік випадків віднесення суб'єкта до споживачів 1 класу. Зокрема пункт 3.1. Порядку був доповнений підпунктом четвертим, відповідно до якого до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.
Досліджуючи питання відповідності відповідача - КП "Харківводоканал", як споживача електричної енергії за договором № 4 від 07.05.2004, критеріям споживачів 1 класу, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач відповідає критеріям споживачів 1 класу.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до підпунктів 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4. пункту 3.2. Статуту КП "Харківводоканал" предметом діяльності Комунального підприємства "Харківводоканал" є: видобування, виробництво, збір, очищення, подача, постачання, транспортування, розподіл та реалізація питної води; розподілення питної та непитної води для промислових потреб, населенню, тощо; приймання, збирання, відведення, транспортування та повне біологічне очищення стічних вод, знезараження та скид біологічно очищеної води в водні об'єкти.
Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" є промисловим підприємством.
Також господарськими судами встановлено, що при формуванні рахунків КП "Харківводоканал", АТ "Харківобленерго" було необґрунтовано застосовано тариф за ІІ (другим) класом напруги споживача, замість застосування тарифів для I (першого) класу напруги споживача.
Крім того, суди попередніх інстанцій при встановлені обставин відповідності відповідача критеріям споживача електричної енергії 1 класу взяли до уваги висновок у господарській справі № 922/4198/17.
У вказаній справі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 підтверджується юридичний факт неправильного розрахунку позивачем вартості електричної енергії в рахунках за спірний період, саме, у постанові апеляційним судом вказано, що КП "Харківводоканал" у відповідності до Статуту здійснює промислову виробничу та іншу діяльність, спрямовану на надання комунальних послуг з водопостачання та каналізації, що згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" (із змінами і доповненнями) є процесом промислового виробництва і який класифікують у секції виду економічної діяльності E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами", що вказує на належність КП "Харківводоканал" до споживачів 1 класу, тоді як вказано судом апеляційної інстанції, в порушення наведених нормативно - правових актів, а також п.3.1 Порядку, у період з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року АК "Харківобленерго" було неправомірно застосовано до КП "Харківводоканал" тариф за 2 класом напруги споживача за всіма об'єктами підприємства, що потягло за собою необґрунтоване збільшення вартості електричної енергії спожитої за договором № 4 в пред'явлених до сплати рахунках.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 залишено без змін.
Водночас, Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" з 31.12.2011 ввело нові виробничі об'єкти, які наразі використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме: для надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення. У порівнянні з обсягом річного споживання електричної енергії за 2008 рік у кількості 65 313 209 кВт*год., упродовж періоду 2014-2017 років Комунальне підприємство "Харківводоканал" щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж у тричі у порівнянні з 2008 роком; Комунальне підприємство "Харківводоканал" споживає електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 та № 1.01 від 03.01.2008, у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт*год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення, починаючи з січня 2014 року по жовтень 2017 року.
Врахувавши викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач - Комунальне підприємство "Харківводоканал" відповідає всім критеріям споживачів електричної енергії 1 класу згідно з підпунктом 4 пункту 3.1. Порядку.
Відповідно до пункту 3.1.2. договору № 4 від 07.05.2004 у разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.
Отже, відповідно до зазначеного пункту 3.1.2. договору позивач при здійсненні розрахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії зобов'язаний був застосувати положення Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1110 від 30.06.2011, які змінили умови договірних правовідносин в частині віднесення КП "Харківводоканал" до споживачів електричної енергії 1 класу, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність у нього підстав застосовувати у виставлених відповідачу рахунках за спожиту електричну енергію перший (1) клас напруги, оскільки за умовами договору, закріпленими в пункті 3.1.2., сторони зобов'язались застосовувати положення чинного законодавства, які змінюють умови цього договору, та керуватись ними, а виходячи з положень статі 629 Цивільного кодексу України погоджені сторонами умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.
Отже, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пред'явлені позивачем відповідачу рахунки на оплату вартості електричної енергії за спірний період, на які посилається позивач як на підставу виникнення зобов'язання з їх оплати, містять неправильний розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії, розрахунки здійснені з порушенням пунктів 6.23., 6.28. Правил користування електричною енергією та підпункту 4 пункту 3.1. Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.
24. Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
У пункті 10 Додатку № 2 до договору сторони погодили, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, не нарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до даного договору або нормативних документів), постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі Компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та лише тоді сплачує його у порядку визначеному пунктом 5 Додатку № 2 до договору № 4.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, доказів здійснення позивачем перерахунку та пред'явлення до сплати відповідачу рахунків із правильним зазначенням суми грошового зобов'язання матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах позивач допустив прострочення кредитора відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України, оскільки допустив бездіяльність, яка полягає у неприведенні ним своїх рахунків на оплату спожитої електричної енергії у відповідність з наведеними вимогами чинного законодавства та, зокрема з належним класом споживання електроенергії, що є обов'язковим в силу визначених сторонами умов договору.
У зв'язку з викладеним суди дійшли правильного висновку, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог рахунки не встановлюють настання у відповідача зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/741/16.
Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
27. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтверджені під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування рішення чи постанови відсутні.
28. Враховуючи викладене, постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, якою залишено без змін рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.2018 у справі № 922/635/15, слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
29. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 922/635/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Л.В. Стратієнко
В.І. Студенець