Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1596/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", м. Харків
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина", м. Харків , 2. Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" , м.Полтава
про визнання права власності
за участю представників:
позивача - Нестерова ОСОБА_1 Б ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій обл. від 23.02.96р., керівник);
відповідача-1 - ОСОБА_3 Ю.М. (паспорт НОМЕР_2 виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Х/о від 19.03.02р., керівник);
відповідача-2 - не з'явився.
До господарського суду Харківської області подано позов Українсько-Американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" до відповідачів - 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Слобожанщина", 2) державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про визнання права власності на кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170.00 тон, яка знаходиться на зберіганні у другого відповідача за договором складського зберігання зерна № 25/17-хб від 20 липня 2017 року та про зобов'язання другого відповідача повернути позивачу кукурудзу 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 170.00 тон.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 24.06.2019р.
Підготовче засідання відкладалось ухвалами господарського суду Харківської області від 24.06.2019р., від 03.07.2019р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу №922/1596/19 до судового розгляду по суті, призначивши розгляд справи по суті на 31.07.2019 р.
У судовому засіданні 31.07.2019 р. позивач позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити.
Відповідач-1 в судовому засіданні 31.07.2019 р. позов визнавав, не заперечував проти його задоволення.
У судове засідання 31.07.2019 р. відповідач-2 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
04.09.2018 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поставки № 0409АГ, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого відповідач-1 зобов'язується передати у власність позивача кукурудзу, врожаю 2018 року.
Згідно з п.3.3 договору поставки, товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних. В той же час, умовами договору поставки визначено, що базисом поставки є EXW (франко-елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 - філія "Хлібна база №88" ДП «Полтавське КХП», Полтавська обл., Чутівський р-н, смт.Скороходове, вул.Першотравнева, 9а. Термін EXW (франко-елеватор) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця в названому місці зберігання.
Згідно з п.3.3 Договору, товар вважається поставленим з моменту підписання Сторонами видаткових накладних.
На виконання умов цього Договору, відповідач-1 здійснив поставку кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року, про що свідчать видаткова накладна № РН-0000012 від 14.03.2019 року на поставку 170.00 тон. кукурудзи.
Таким чином, відповідач-1 виконав свої зобов'язання щодо поставки кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року розміром 170, 00 тон, відповідно, позивач належним чином набув право власності на нього.
Отже, 14.03.2018 року позивач придбав у відповідача-1 кукурудзу на підставі договору поставки №0409АГ, яку передав відповідачу-2 на зберігання.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогами про визнання права власності та витребування 170.00 тон кукурудзи 3 класу, що зберігається на зерновому складі відповідача-2, шляхом примусового вилучення.
20.07.2017р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір складського зберігання зерна № 25/17-хб (далі - Договір зберігання), відповідно до п.1.1 якого відповідач-2 зобов'язався приймати, розташовувати по сховищам, зберігати і відвантажувати сільськогосподарську продукцію.
Відповідно до п.2.1.1 Договору, відповідач-2 зобов'язався здійснювати приймання зерна з оформленням відповідних документів (накладних, актів приймання продукції), оформити складські квитанції протягом однієї доби з моменту приймання зерна.
Так, 14.03.2019 року за Актом № ХБ-00000084, позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було підтверджено факт передачі права власності від відповідача-1 до позивача та приймання відповідачем-2 на зберігання 170,00 тон. кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року.
На підтвердження укладання цього Акту, відповідачем-2 було видано Складську квитанцію серії БА № 220658 від 14.03.2019 року №92б, яка була зареєстрована належним чином, про що свідчить Витяг з реєстру складських документів на зерно.
Таким чином, позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було належним чином оформлено передачу права власності та виникнення обов'язку у відповідача-2 щодо зберігання кукурудзи врожаю 2018 року в кількості 170,00 тон.
Балансова вартість цієї кукурудзи на день складання позову дорівнювала 607750, 00 грн.
Як вбачається з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що наявний в матеріалах справи, видами діяльності державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" є: - Код КВЕД 10.61 Виробництво борошномельно-круп'яної промисловості (основний); - Код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; - Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; - Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; - Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; - Код КВЕД 52.10 Складське господарство.
05.04.2019 року Листом №239, позивач звернувся до відповідача-2, з проханням відвантажити кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 170, 000 тон, експедитором було зазначено ТОВ «МГ ТЕК». Проте, до даного часу відповідачем-2 кукурудзу повернуту не було.
Таким чином, позивачем в межах Договору зберігання було належним чином передано на зберігання відповідачу-2 кукурудзу З класу, врожаю 2018 року в кількості 170, 00 тон, яку відповідач-2 відмовляється відвантажувати, порушуючи таким чином умови договору зберігання, чим істотно порушує право власності позивача.
З Єдиного державного реєстру судових рішень суду стало відомо, що Октябрським районним судом м.Полтави розглядається кримінальна справа №554/4224/19, в ухвалі якого від 06.06.2019 р. зазначено:
"У провадженні Відділення №2 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження за №42019171010000088 від 05.04.2019р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
Встановлено, що службові особи ДП "Полтавський КХП" (код ЄДРПОУ 00952166), діючи за попередньою змовою зі службовими особами філії "Хлібна база №88", зловживаючи службовим становищем, шляхом підробки договорів складського зберігання, протиправно заволоділи майном ДП "Полтавський КХП".
Відповідно до листа в.о. директора філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський КХП" від 19.04.2019р., відповідно до Державного реєстру, обсяги зерна, що знаходяться на зберіганні у вказаній філії в розрізі власників і договорів становить 24084 239 кг. Зокрема, власниками зерна вказано ПАТ «ДПЗКУ», кукурудза 3 класу, залікова вага 17 495 617 кг, СПД ФО ОСОБА_2, кукурудза 3 класу, залікова вага 29 003 кг, ТОВ «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ», кукурудза 3 класу, залікова вага 1 636 095 кг, ТОВ «КАІС АГРО», кукурудза 3 класу, залікова вага 3 575 420 кг, ТОВ «ФОРЕСТ САНРАЙС», кукурудза 3 класу, залікова вага 1 351 104 кг."
Відповідач-2 будь-яких заперечень щодо позовних вимог до суду не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, уклавши договір зберігання, відповідач взяв на себе обов'язки його виконувати.
У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як слідує з викладеного, спір у даній справі виник з приводу повернення відповідачем-2 (як Зерновим складом) прийнятого зерна на користь його володільця, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Згідно з ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ст.953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
У відповідності до ч.1 ст.957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
За змістом ч.1 ст.961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Згідно з п.24 ч.1 ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.
За приписами ст.35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Умовами договору складського зберігання зерна передбачено, що зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, визначеному в договорі. За розпорядженням поклажодавця здійснювати переоформлення та відвантаження зерна (п. 2.1.6. договору).
Отже, відповідно до наведених законодавчих норм у відповідача-2 наявний обов'язок повернути зерно зі зберігання за вимогою позивача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо підтвердження наявності обов'язку відповідача-2 повернути позивачеві 170.00 т. кукурудзи 3 класу.
З підстав викладеного позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростовані відповідачами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-2, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати право власності за Українсько-Американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279; адреса: 61058, місто Харків, вул. Іванівська, будинок 1, к. 501) на кукурудзу З класу в кількості 170.00 тон, яка знаходиться на зберіганні Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00952166; адреса: 36022, місто Полтава, вул. Небесної Сотні, б.69) за Договором складського зберігання зерна № 25/17-хб від 20 липня 2017 року.
Зобов'язати Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00952166; адреса: 36022, місто Полтава, вул.Небесної Сотні, б.69) повернути Українсько-Американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279; адреса: 61058, Харківська обл., місто Харків, вул.Іванівська, будинок 1, к.501) кукурудзу 3 класу в кількості 170, 00 тон.
Стягнути з державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166; адреса: 36022, місто Полтава, вул. Небесної Сотні, б.69) на користь Українсько-Американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279; адреса: 61058, місто Харків, вул. Іванівська, будинок 1, к. 501) 12860,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.
Суддя К.В. Аріт