Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"06" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/260/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., за участю секретар судового засідання Фесюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальінстю "АВТОГАЗ"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ошурко Алла Миколаївна
про стягнення в сумі 29 081,06 грн.
В засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Описова частина:
В квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОГАЗ" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Ошурко Алли Миколаївни, про стягнення в сумі 29 081 грн. 06 коп., з яких 16 500 основна сума боргу, 5 940 грн. 00 коп. пеня, 1 280 грн. 21 коп. три процента річних та 5 360 грн. 85 коп. інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 квітня 2019 року відкрито провадження у справі 918/260/19, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14 травня 2019 року.
13 травня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача Фізичної особи-підприємця Ошурко Алли Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд застосувати сплив строків позовної давності до основної та додаткових вимог позивача та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 14 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 04 червня 2019 року (з урахуванням ухвали суду від 20 травня 2019 року про виправлення описки в даті слухання справи).
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено на 02 липня 2019 року.
Ухвалою суду від 02 липня 2019 року розгляд справи відкладено на 16 липня 2019 року.
09 липня 2019 року через відділ канцелярії позивачем подано клопотання в якому останній підтримує позов в повному обсязі, а також долучає до матеріалів справи документи, які на переконання останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
Ухвалою суду від 16 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/260/19 з 06 серпня 2019 року. Призначено справу до судового розгляду по суті на 06 серпня 2019 року.
У судове засідання 06 серпня 2019 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Відповідач, Фізична особа-підприємець Ошурко Алла Миколаївна , про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 15-17), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомляв.
За змістом статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги, що ухвали суду відповідачем було отримано, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, при цьому явку сторін визнано обов'язковою не було, розгляд справи неодноразово відкладався і сторони мали достатньо часу для подання усіх доказів на підтвердження викладених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до пункту 9 статті 165 ГПК України.
Мотивувальна частина:
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено.
10 червня 2016 року між ТОВ "Автогаз" (надалі - Позивач, Перевізник) та ФОП Ошурко А.М. (надалі - Відповідач, Експедитор), було укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №301 (надалі - Договір, а.с. 8-9).
Відповідно до п. 1.1 Договору Експедитор, діючи від імені і за рахунок Замовника згідно договору доручення або транспортного експедитування долучає третю сторону, Перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені. Перевізник доставляє заявлені вантажі, а експедитор оплачує послуги Перевізника із коштів Замовника на узгоджених цим Договором умовах.
Відповідно до п. 4.3. Договору Експедитор зобов'язується проводити оплату в національній валюті Перевізникові, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт з відображенням вартості послуг перевезення до кордону та по території України згідно довідки про транспортні витрати, СMR, - заявки, договора, довідки про транспортні витрати.
Як свідчать матеріали справи, 25 липня 2016 року між Позивачем та Відповідачем підписано акт надання послуг №104 згідно якого ТОВ "Автогаз" надано послуги міжнародних перевезень на суму 16 500 грн. (а.с. 10), також 25 липня 2016 року позивачем виставлено рахунок на оплату №96 на суму 16 500 грн. 00 коп. для відповідача (а.с. 53).
Суд вбачає, позивач надав послуги для відповідача на виконання умов договору від 10 червня 2016 року №301, про що свідчать відповідні посилання в акті надання послуг та рахунку на оплату, на які суд вказував вище.
Отже, враховуючи підписаний між позивачем та відповідачем акт надання послуг від 25 липня 2016 року та рахунок на оплату від того ж числа, а також умови договору, відповідач зобов'язаний оплатити отримані послуги впродовж 20 днів з моменту підписання акту, відповідно останній день оплати 19 серпня 2016 року.
Станом на момент прийняття рішення (06 серпня 2019 року) зазначені вище послуги на суму 16 500 грн. 00 коп. ФОП Ошурко А.М. не оплачені, доказів оплати відповідачем не надані, матеріали справи таких не містять.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на надання послуг по перевезенню № 301 від 10.06.2016 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором транспортного експедирування.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, що підтверджується актом надання послуг № 104 від 05.07.2016 року.
Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за ФОП Ошукрко А.М. рахується заборгованість у розмірі 16 500 грн. 00 коп.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, умов договору, суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу у розмірі 16 500 грн. 00 коп., а тому позов в частині стягнення основної суми боргу є підтвердженим та обґрунтованим.
Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення з ФОП Ошурко А.М. на користь ТОВ "АВТОГАЗ" 16 500 грн. 00 коп. основної суми боргу.
Крім того, через неналежне виконання умов договору, позивач нарахував для відповідача пеню в розмірі 5 940 грн. 00 коп. за період з 11 серпня 2016 року по 10 серпня 2017 року (365 днів) на суму боргу 16 500 грн. 00 коп.
У відповідності до пункту 5.1 Договору визначено, в разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із пунктом 5.6 Договору за невчасну оплату вартості виконаних послуг Перевізника, Експедитор виплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу.
Так, статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, остання нарахована із визначенням невірних періодів нарахування, без урахування ч.6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши розрахунок суми пені, судом встановлено, що до стягнення з ФОП Ошурко А.М. на користь ТОВ "АВТОГАЗ" підлягає пеня в розмірі 2 410 грн. 50 коп. нарахована за період з 20 серпня 2016 року по 20 лютого 2017 року на суму боргу 16 500 грн. 00 коп.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1 280 грн. 21 коп. три процента річних нарахованих за період з 11 серпня 2016 року по 12 березня 2019 року на суму боргу 16 500 грн. 00 коп. та 5 360 грн. 85 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01 вересня 2016 по 01 березня 2019 року на суму боргу 16 500 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, судом встановлено, при розрахунку трьох процентів річних позивачем не вірно визначено періоди нарахування.
Здійснивши розрахунок суми трьох процентів річних, судом встановлено, що до стягнення з ФОП Ошурко А.М. на користь ТОВ "АВТОГАЗ" підлягає 1 267 грн. 52 коп. нарахованих за період з 20 серпня 2016 року по 12 березня 2019 року на суму боргу 16 500 грн. 00 коп.
Отже, з урахування зазначеного, до часткового задоволення підлягають позовні вимоги ТОВ "АВТОГАЗ" в частині стягнення з ФОП Ошурко А.М. пені в розмірі 2 410 грн. 50 коп., три процента річних в розмірі 1 267 грн. 52 коп. та 5 360 грн. 85 коп. інфляційних втрат.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 529 грн. 50 коп. пені та 12 грн. 69 коп. три процента річних.
Відповідно до частин 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору..
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ошурко Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_1 в ПАТ "ВТБ Банк" МФО 321767, код ОКПО НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз" (21100, м. Вінниця, вул. Келецька, 54-Д Код 25495758, НОМЕР_3 в ВФ ПАТ КБ "ПриватБанк" МФО 302689, ІПН 254957502281) 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., основного боргу, 2 410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 50 коп. пені, 1 267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн. 52 коп. 3 відсотка річних, 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 85 коп. інфляційних витрат та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 529 грн. 50 коп. пені та 12 грн. 69 коп. три процента річних.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2019 року.
Суддя Торчинюк В.Г.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (21100, м. Вінниця, вул. Келецька, 54 - Д);
3 - відповідачу рекомендованим (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 88).