Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"09" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/347/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678),
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне" (вул. Авіаторів 5-А, с. Велика Омеляна, Рівненський район, Рівненська область, 35360, код ЄДРПОУ 31620337)
про стягнення 424258,03 грн..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі по тексту Позивач, РОВКП "Рівнеоблводоканал") звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне" (далі по тексту Відповідач, ОКП "МА Рівне") в якому просить стягнути з останнього 424258,03 грн..
Свої вимоги мотивує тим, що Позивачем на підставі Договору №39 від 01.01.2007 року Відповідачу було надано послуги з водовідведення. Однак, в порушення умов Договору, розрахунки за отримані послуги водовідведення проводились не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 330933,83 грн.. Крім того, Позивачем на суму боргу нараховано пеню у сумі 45210,14 грн., інфляційні втрати у сумі 37633,61 грн., 3% річних у сумі 10480,45 грн.. Загальна сума заборгованості становить 424258,03 грн..
До завершення підготовчого засідання представник Позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з Відповідача заборгованість на суму 330933,83 грн., пеню у сумі 43716,10 грн. (за період з 14.03.2017 по 13.03.2019)., інфляційні втрати у сумі 38183,77 грн. (за період з 01.04.2017 по 30.04.2019)., 3% річних у сумі 9764,29 грн. (за період з 14.03.2017 по 13.03.2019). Загальна сума заборгованості становить 422597,99 грн.. Пеня, інфляційні та 3% річних нараховані Позивачем на суму заборгованості яка виникала за кожен місяць.
Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Передбачені статтею 46 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.
Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що дана заява відповідає вимогам ГПК України, а відтак приймається судом до розгляду.
Відповідач відзиву на позов суду не надав.
Ухвалою господарського суду від 23.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача в судове засідання 06.08.2019 року повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки №33028 0478529 6.
Представник позивача в судове засідання 06.08.2019 року не з'явився. Крім того, представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом враховано, що Господарський процесуальний кодекс України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2, 3 цієї ж статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
01 січня 2007 року між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (Водоканал) та Обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт "Рівне" (Абонент) укладено Договір № 39 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію (далі - Договір).
У відповідності до п. 1.1. Договору, Водоканал забезпечує водопостачання Абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води у комунальну каналізацію та очищає їх. Об'єми і характеристика води та стоків, вид послуг, що надаються наведені в дислокації об'єктів у додатку №1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.4. відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення.
Згідно пункту 3.6 Договору та п.3.7. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, Відповідач зобов'язаний проводити оплату за отримані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 3 днів з дня отримання рахунку, при цьому Відповідач самостійно отримує рахунок до 10 кожного наступного місяця. Водоканал має право вимагати сплати заборгованості абонентом незалежно від моменту її виникнення.
В порушення зазначених умов Договору розрахунки Відповідачем за отриманні послуги проводилися не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем станом на 01.04.2019 року на суму 330933 грн. 83 коп. Вказана заборгованість підтверджується рахунками-актами наданих послуг, а саме: № 0051195796 від 22.02 2017 року за лютий 2017 року на суму 11495 грн. 09 коп.; № 0069475796 від 16.03 2017 року за березень 2017 року на суму 10727 грн. 99 коп.; №0110345796 від 21.04 2017 року за квітень 2017 року на суму 14355 грн. 98 коп.; №0149895796 від 19.05 2017 року за травень 2017 року на суму 12544 грн. 17 коп.; №0175515796 від 19.06 2017 року за червень 2017 року на суму 16 грн. 52 коп.; №0209916744 від 19.07 2017 року за липень 2017 року на суму 14049 грн. 25 коп.; №0244906744 від 19.08 2017 року за серпень 2017 року на суму 13910 грн. 31 коп.; №0279516744 від 20.09 2017 року за вересень 2017 року на суму 12580 грн. 33 коп.; №0315836744 від 23.10 2017 року за жовтень 2017 року на суму 13620 грн. 18 коп.; №0350266744 від 23.11 2017 року за листопад 2017 року на суму 14841 грн. 58 коп.; №0378986744 від 21.12 2017 року за грудень 2017 року на суму 12593 грн. 15 коп.; №0030456732 від 01.02 2018 року за січень 2018 року на суму 12366 грн. 01 коп.; №0060796732 від 23.02 2018 року за лютий 2018 року на суму 11944 грн. 25 коп.; №0076146828 від 19.03 2018 року за березень 2018 року на суму 9712 грн. 28 коп.; №0121976828 від 23.04 2018 року за квітень 2018 року на суму 13746 грн. 54 коп.; №0150786828 від 18.05 2018 року за травень 2018 року на суму 110082 грн. 84 коп.; №0193986828 від 21.06 2018 року за червень 2018 року на суму 13747 грн. 13 коп.; №0242826828 від 31.07 2018 року за липень 2018 року на суму 1617 грн. 48 коп.; №0258736828 від 17.08 2018 року за серпень 2018 року на суму 121584 грн. 47 коп.; №0320066828 від 28.09 2018 року за вересень 2018 року на суму 1496 грн. 36 коп.; №0354328172 від 26.10 2018 року за жовтень 2018 року на суму 4818 грн. 22 коп.; №0393206828 від 30.11 2018 року за листопад 2018 року на суму 14503 грн. 50 коп.; №0399438172 від 14.12 2018 року за грудень 2018 року на суму 14477 грн. 02 коп.; №0023878172 від 23.01 2019 року за січень 2019 року на суму 14610 грн. 79 коп.; №0062868172 від 22.02 2019 року за лютий 2019 року на суму 10467 грн. 75 коп.; №0354328172 від 26.10 2018 року за жовтень 2018 року на суму 4818 грн. 22 коп.; №0393208172 від 30.11 2018 року за листопад 2018 року на суму 14503 грн. 50 коп.; №0399438172 від 14.12 2018 року за грудень 2019 року на суму 14477 грн. 02 коп.; №0023878172 від 23.01 2019 року за січень 2019 року на суму 14610 грн. 79 коп.; №0062868172 від 22.02 2019 року за лютий 2019 року на суму 10467грн. 75 коп.; №0083748172 від 15.03 2019 року за березень 2019 року на суму 6802 грн. 87 коп..
Таким чином станом на 01.04.2019р. у Відповідача перед Позивачем рахується заборгованість в розмірі 330933 грн. 83 коп.
Позивачем на адресу Відповідача направлено претензію №1557/01-11 від 16.04.2019 року, однак Відповідач залишив претензію без відповіді і задоволення.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.
Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованість в розмірі 330933 грн. 83 коп. грунтується на договорі та законі та підлягає до стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до 4.2. Договору у разі не оплати або часткової оплати послуг Водоканалу у встановлені цим Договором строки Абоненту нараховується пеня за кожний календарний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який оплачується пеня.
На підставі Договору та ст. 625 ЦК України, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 43716,10 грн. (за період з 14.03.2017 по 13.03.2019)., інфляційні втрати у сумі 38183,77 грн. (за період з 01.04.2017 по 30.04.2019)., 3% річних у сумі 9764,29 грн. (за період з 14.03.2017 по 13.03.2019). Пеня, інфляційні та 3% річних нараховані Позивачем на суму заборгованості яка виникала за кожен місяць.
Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум пені, 3 % річних та інфляційних збитків прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у сумі 43716,10 грн. (за період з 14.03.2017 по 13.03.2019)., інфляційні втрати у сумі 38183,77 грн. (за період з 01.04.2017 по 30.04.2019)., 3% річних у сумі 9764,29 грн. (за період з 14.03.2017 по 13.03.2019) є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача, пропорційно до задоволених вимог.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне" (вул. Авіаторів 5-А, с. Велика Омеляна, Рівненський район, Рівненська область, 35360, код ЄДРПОУ 31620337) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) заборгованість у розмірі 422597,99 грн., з яких: 330933,83 грн. основного боргу, пені у сумі 43716,10 грн., інфляційні втрати у сумі 38183,77 грн., 3% річних у сумі 9764,29 грн.. та 6338,97 грн. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2019 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.