Іменем України
07 серпня 2019 року
Київ
справа №747/678/16-а
касаційне провадження №К/9901/9646/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 (головуючий суддя: Косенко Ю.Л.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 (головуючий суддя: Саприкіна І.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №747/678/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, скасування рішення та заповзання вчинити дії,
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - 1-й Відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - 2-й Відповідач або Чернігівський ОВК), в якому просив:
визнати неправомірними дії 1-го Відповідача щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
скасувати рішення 1-го Відповідача від 20.05.2016 № 36, оформлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату;
зобов'язати 1-го Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано відповідачу повний перелік документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
скасовано рішення 1-го Відповідача від 20.05.2016 № 36, оформлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36, пункт 731, затвердженого Міністром оборони України 23 травня 2016 року в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язано МОУ розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано повний перелік документів необхідних для вирішення питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, втім МОУ ухилився від обов'язку прийняти одне із передбачених законодавством рішень (про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), направивши подані документи на доопрацювання. Оскільки рішення по суті поставленого у заяві питання Міністерством не приймалось, належним способом захисту порушеного права позивача у спірному випадку є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 скасовано постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняттю рішення передує перевірка документів поданих для призначення одноразової грошової допомоги. Некомплектність документів позбавляє орган розгляду вирішити питання щодо призначення допомоги, а тому направлення матеріалів на доопрацювання є правильним і логічним вирішенням ситуації, що склалася.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити доповнивши його новою частиною про задоволення позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин у справі. Скаржник вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято Міністерством з перевищенням меж повноважень, оскільки на законодавчому рівні не передбачено право цього органу надсилати документи на доопрацювання. У той же час, позивачем були надані органу розгляду усі документи необхідні для вирішення питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Подані на розгляд документи містять відомості про причини та обставини поранення, що безпідставно не враховано Міністерством. Щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції, то скаржник вказав на те, що обраний судом спосіб захисту не відновив його порушені права.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
Від відповідача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких Міністерство з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Чернігівський ОВК правом на подачу відзиву не скористався.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях в демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується відомостями зазначеними у військовому квитку серії НОМЕР_1 та довідці від 14.03.2014 №22, виданій Срібнянським ОМВК Чернігівської області.
Згідно відомостей зазначених у витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 848 від 25.03.2014) множинні вогнепальні осколкові поранення голови, нижніх кінцівок (контузія головного мозку в 1980 році) сержанта у відставці ОСОБА_1 пов'язані з обов'язком виконання військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
02.12.2014 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується відомостями зазначеними у довідці МСЕК від 17.12.2014 серії АВА №005745.
12.01.2016 позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Чернігівським ОВК на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України було надіслано пакет документів для призначення сержанту у відставці ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016, позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що обмежує право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем законодавчо визначених підстав для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), у той же час, прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення одноразової грошової допомоги законодавством не передбачено.
Верховний Суд зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність прийнятого рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких документи були надіслані на доопрацювання.
Відповідачем одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийнято. Тобто, має місце факт ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Обраний у даному випадку судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання його розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги та прийняти за результатом розгляду цього питання відповідне рішення відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Верховний Суд зазначає, що зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, з врахуванням того, що таке питання Міністерством по суті взагалі не розглядалось, не узгоджується із принципами та завданнями адмінсудочинства, а тому вимоги скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 у справі №747/678/16-а.
Постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.08.2016 у справі №747/678/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа