01 серпня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/22554/18
номер провадження: 22-ц/824/8494/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Кашперської Т.Ц., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року у складі судді Шевченко Т.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (далі - ПрАТ «СК «Юнівес») про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2017 року на проспекті Слобожанському у місті Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Опель», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить їй на праві власності. Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні даної ДТП.
Позивач зазначала, що внаслідок даної ДТП належний їй автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень. Вказувала, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7485957. Позивач звернулась до ПрАТ «СК «Юнівес»із заявою про виплату страхового відшкодування, яке було виплачено 18 квітня 2017 року у розмірі 54 335 грн 38 коп.
Вказувала, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року її позов задоволено, стягнуто з відповідача на її користь суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 45 664 грн 62 коп., витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця у розмірі 1 000 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 640 грн 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 100 грн 00 коп. На виконання рішення суду, 21 серпня 2018 року ПрАТ «СК «Юнівес» виплатило позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 45 664 грн 62 коп.
Посилаючись на те, що ПрАТ «СК «Юніверс» прострочило виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у належному розмірі за період з 19 квітня 2017 року по 20 серпня 2018 року, позивач просила стягнути з ПрАТ «СК «Юнівес» пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 17 965 грн 59 коп., три відсотки річних у розмірі 1 835 грн 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 086 грн 38 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума стягнутого страхового відшкодування за рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року є спірною та не є узгодженою, а тому не є заборгованістю, і тільки після набрання чинності судовим рішенням може вважатися заборгованістю, оскільки суд не звернув увагу на те, що у страховика виник обов'язок відшкодовувати потерпілій особі належний розмір страхового відшкодування протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Водночас, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року лише підтверджує факт невиконання ПрАТ «СК «Юнівес» зобов'язань за вказаним договором. Тому початок перебігу строку для нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних починається з наступного дня після закінчення строку, визначеного пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто протягом 90 днів після отримання заяви про страхове відшкодування і такий строк сплив 18 квітня 2017 року. Відтак вважає, що з 19 квітня 2017 року відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання.
Відповідач ПрАТ «СК «Юнівес» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 25 886 грн 97 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 січня 2017 року на проспекті Слобожанському у місті Дніпро сталася ДТП за участю транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить їй на праві власності. Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні даної ДТП.
На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7485957.
18 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Юнівес» із заявою про виплату страхового відшкодування.
18 квітня 2017 року ПрАТ «СК «Юнівес» прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування та визначило належну до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 54 335 грн 38 коп., яка того ж дня була їй виплачена, що підтверджується платіжним доручення № 14333 від 18 квітня 2017 року (а.с.28, 29).
Не погоджуючись із розміром виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернулась до суду з позовом до ПрАТ «СК «Юнівес», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення матеріального збитку, спричиненого внаслідок ДТП та страхового відшкодування.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ПрАТ «СК «Юнівес» на її користь суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 45 664 грн 62 коп., витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця у розмірі 1 000 грн, судовий збір у розмірі 640 грн 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 100 грн 00 коп., а всього - 52 404 грн 62 коп. (а.с.9-12).
Судом встановлено, що 20 серпня 2018 року відповідач ПрАТ «СК «Юнівес» на виконання рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року виплатило ОСОБА_1 суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 45 664 грн 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 29299 від 20 серпня 2018 року (а.с. 8 зворот, 13, 30-31, 32).
У ч.2 ст.625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грішми, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах є страховик.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» договору страхування, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у даній справі правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.625 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що сума стягнутого страхового відшкодування за рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року є спірною та розглядалася по цивільній справі, вказана сума не є узгодженою, а тому не є заборгованістю, і тільки після набрання чинності судовим рішенням може вважатися заборгованістю допущеною з вини страхувальника у розумінні ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до абз. 1 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконала свої зобов'язання, визначені нормами матеріального права та 18 січня 2017 року звернулася до ПрАТ «СК «Юнівес» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.27).
Однак ПрАТ «СК «Юнівес» не виконало належним чином своїх зобов'язань за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс серія АЕ/7485957 у визначений законом строк (протягом 90 днів після отримання заяви про страхове відшкодування).
Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч.5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст.11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15.
Отже, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року лише підтверджує факт невиконання ПрАТ «СК «Юнівес» зобов'язань за вказаним договором.
Таким чином початок перебігу строку для нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних починається з наступного дня після закінчення строку, визначеного п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тобто протягом 90 днів після отримання заяви про страхове відшкодування, і такий строк сплив 18 квітня 2017 року (18 січня 2017 року + 90 днів). Тому починаючи з 19 квітня 2017 року відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 569/3369/16-ц.
За таких колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Юнівес» на користь ОСОБА_1 пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Однак, суд першої інстанції у порушення вимоги ст.264 ЦПК України наведених вище вимог закону, обставин справи та правових висновків суду касаційної інстанції не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
По справі встановлено, що ПрАТ «СК «Юнівес» у відзиві на позов заявило про застосування спеціального строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені (а.с.25-26).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з вимогами ч.2 ст.258 ЦК України нарахування пені не може перевищувати одного року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом 27 жовтня 2017 року, то пеня підлягає стягненню за останні 12 місяців перед зверненням до суду з урахуванням меж заявлених позовних вимог, тобто, з 27 жовтня 2017 року по 20 серпня 2018 року (дата виконання страховиком свого грошового зобов'язання).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 11 988 грн 99 коп., виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діла в період з 27 жовтня 2017 року і по 20 серпня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими позовні вимоги про стягнення із страхової компанії трьох відсотків річних за період з 19 квітня 2017 року до 20 серпня 2018 року в розмірі 1 835 грн 65 коп., а також інфляційних втрат у розмірі 6 086 грн 38 коп. за вказаний період, оскільки такі вимоги підтверджені зібраними у справі доказами, а також узгоджуються з вказаними вище нормами матеріального права.
При цьому позивач надала розрахунок суми боргу в цій частині, розмір якого є обґрунтований та підлягає стягненню.
Відповідач вказаний розмір боргу за цей період не спростував, що є його процесуальним обов'язком відповідно до ст. 81 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що із ПрАТ «СК «Юнівес» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня у розмірі 11 988 грн 99 коп., три відсотки річних у розмірі 1 835 грн 65 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 6 086 грн 38 коп., а всього - 19 910 грн 37 коп., а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 з наведених вище підстав.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 за подання позову до суду першої інстанції сплатила судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп., а за подання апеляційної скарги - 1 057 грн 20 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ОСОБА_1 , то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 355 грн 20 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити частково.
Стягнути із приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 11 988 грн 99 коп., три відсотки річних у розмірі 1 835 грн 65 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 6 086 грн 38 коп., а всього - 19 910 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот десять) грн 37 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 355 грн 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді