Справа № 761/36889/18 Головуючий в суді І інстанції - Хардіна О.П.
Провадження № 33/824/1225/19 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
31 липня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
секретар Ганжа В.В.,
за участю:
представника ОСОБА_1 ,
особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року, якою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до постанови суду першої інстанції та протоколу про адміністративне правопорушення, 16.09.2018 о 02 год. 06 хв. в Житомирській обл., м. Коростень, вул. Грушевського, 26, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків.
Водієм ОСОБА_2 порушені вимоги п. 2.9. «а» ПДР України, відповідно до якого керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200грн. та позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 352 грн. 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з доповненнями в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07.12.2018 та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Хоча в матеріалах справи містяться поштові повідомлення повернуті поштовим відділенням за закінченням строку зберігання, жодного повідомлення щодо отримання цієї кореспонденції ОСОБА_2 не надходило. Таким чином, апелянт, був позбавлений районним судом можливості скористатись передбаченим ст. 268 КУпАП правом на захист та надання доказів його невинуватості, в тому числі особистих пояснень, що на думку останнього призвело до винесення незаконного судового рішення.
Також, апелянт зазначає, що працівники поліції не опитали свідка ОСОБА_3 , хоча він неодноразово наголошував на тому, що саме вона перебувала за кермом і що саме у неї знаходяться його документи на право керування транспортним засобом.
Так, ОСОБА_2 не заперечувався факт вживання алкоголю, тим більше, що алкогольні напої він почав вживати в присутності поліції, про це свідчить роздруківка тесту № 26 відібраного о 02 год. 56 хв. 16.09.18 відповідно до якого стан алкогольного сп'яніння склав 1,6 % і повторний тест о 03 год. 25 хв. відповідно до якого стан алкогольного сп'яніння склав вже 2,1 %.
Окрім того, ОСОБА_2 зазначає, що в судове засідання не викликались свідки для надання більш конкретних і правдивих свідчень.
Також, апелянт звертає увагу суду на те, що в додатках до протоколу зазначений висновок медичного огляду Коростенської ЦМЛ, хоча на момент складання зазначеного протоколу ОСОБА_2 не проходив медичне освідування, оскільки пройшов його лише о 03 год. 25 хв. і об'єктивно зазначений висновок не міг бути долучений до протоколу, який складено о 03 год. 00 хв.
Окрім того, ОСОБА_2 було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року, в якому зазначено, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, 08.02.2019 копію постанови отримав його захисник, після ознайомлення з матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити,
пояснення захисника Мендрина А.В., який також підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Враховуючи те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_2 та відсутні будь-які дані про його належне повідомлення про судовий розгляд, вважаю, що апеляційна скарга поадана в межах встановленого законом строку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_2 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив письмові докази у справі, та постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування своїх висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 036473 від 16.09.2018 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, двома свідками, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та безпосередньо ОСОБА_2 ;
- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те, що в їх присутності було проведено огляд на стан сп'яніння зі згоди водія ОСОБА_2 у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» Alcotest ARHK-0658, № тесту 1610, результат якого показав 1,60 %;
-в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4).
-в рапорті інспектора СРПП ГУНП в Житомирській області від 16.09.2018 (а.с.3-4)
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_2 був проведений в присутності двох свідків, результат огляду ОСОБА_2 не оспорював. Поліцейськими було роз'яснено ОСОБА_2 його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та право на захист.
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта, в апеляційній скарзі на те, що розгляд справи проводили у його відсутність, позбавивши останнього можливості надати свої пояснення у суді, тому постанова суду є незаконної, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки дане право було поновлено судом апеляційної інстанції.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він не керував транспортним засобом, є необґрунтовані та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, рапортом (а.с.3-4), які підтвердили факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 не заперечував факт вживання останнім алкогольних напоїв і перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не звертався, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавав.
Посилання апелянта, на те, що під час розгляду справи не було враховано ту обставину, що газоаналізатор Alkotest Drager 6810 у державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення (котрий запроваджений Державною службою України з лікарських засобів контролю за наркотиками) відсутній, що свідчить, на його думку, про те, що даний пристрій не має відповідної реєстрації, а відсутність реєстрації свідчить про те, що даний прилад відображає недостовірні показники та що його дані не можуть використовуватися як доказ вини особи спростовуються наступним.
Відповідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за № 1417/29547, міжповірочний інтервал для газоаналізаторів складає один рік.
Виріб медичний - газоаналізатор Alkotest Drager 6810 виробництва Drager Safety AG & Co KGaA проходив процедуру державної реєстрації згідно положень Постанови КМУ № 1497 від 09.11.2004 року та було видане свідоцтво про державну реєстрацію № 7261/2007 від 10.02.2010 року - термін дії до 10.02.2015 року. Під час процедури державної реєстрації вироби проходили технічну, докліничну та клінічну експертизу та випробування. Технічну експертизу виріб проходив у ДП «УМЦС». Таким чином, в період 10.02.2010 - 10.02.2015 років виріб було внесено до Державного реєстру виробів медичного призначення та медичної техніки. Закінчення терміну державної реєстрації означає заборону на ввезення на митну територію України та реалізацію виробів, але не означає заборону на використання виробів, які вже були придбані протягом дії відповідного Свідоцтва та введені в експлуатацію. На поточний момент система державної реєстрації замінена системою оцінки відповідності, яка не передбачає ведення реєстру, аналогічного попередньому та також стосується нових виробів, які тільки будуть реалізовуватися на ринку. Після закінчення терміну дії Свідоцтва, вироби виключаються із відкритої частини відповідного реєстру, але продовжують зберігатися у архіві реєстру, який не знаходиться у відкритому доступі. Таким чином, газоаналізатори Alkotest Drager 6810, які були придбані до 10.02.2015 року, можуть використовуватись на законних підставах.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_2 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 07.12.2018 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Рудніченко