Справа № 242/875/18
Провадження № 2/175/217/19
(З А О Ч Н Е)
01 липня 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі - Сотник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
Позивач просить стягнути з відповідача борг за договором позики, в сумі 20000,00 доларів США, що станом на момент звернення до суду у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 533 000,00 грн., мотивуючи тим, що позичальник (відповідачка) за договором позики 14.06.2006 року отримала від нього позику в сумі 20 000,00 доларів США, з строком повернення боргу за вимогою, протягом 14 днів з моменту пред'явлення вимоги, однак у вказаний строк і до даного часу борг не повернула, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх права. Крім того, просить стягнути суми судових витрат, понесені ним у зв'язку з розглядом справи у розмірі 9146,37, які складаються з: 5330,00 грн. - суми судового збору за подачу позову майнового характеру, 352,40 грн. - судовий збір за заявою про забезпечення позову та 3463,97 грн. - фактичні витрати понесені позивачем, у вигляді квитків на потяг для явки представник позивача в судові засідання.
Позивач та його представник у судове засідання надали письмову заяву у якій повністю підтримали пред'явлений позов, просили їх вимоги задовольнити. А справу розглядати без їх участі та у разі повторної неявки відповідачки чи її представника проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідачка повторно не з'явилася в судове засідання; була повідомлена належним чином, відзив на позов не подала. Від відповідачки не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, і вона не повідомила про причини неявки. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідачки, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст. 223 та ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 14.06.2006 року позивачем, на підставі договору позики (розписки), було передано відповідачу в борг готівкою грошові кошти, в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що станом на момент подачі позову до суду, в еквіваленті по курсу НБУ, становить 533 000 (п'ятсот тридцять три тисячі) гривень.
Строк повернення боргу встановлено - за вимогою, протягом 14 днів з моменту пред'явлення вимоги.
Розписка була написана та підписана відповідачем власноруч у присутності позивача.
Так, 29.01.2017 року позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу про повернення йому боргу, шляхом поштового відправлення, заказним листом, з описом та повідомленням, за адресою реєстрації відповідача. Окрім того, відповідачка отримала таку ж вимогу телефоном та повідомила, що немає наміру повертати кошти.
Після чого, 15.02.2018 року з метою досудового врегулювання спору відповідачці була направлена пропозиція мирного врегулювання спору, однак вона, в установлені строки і до цього часу грошові кошти позивачу не повернула та повністю відмовляється від виконання своїх зобов'язань.
Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст. 626 ЦКУ - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 638 ЦКУ - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 1046 ЦКУ визначено , - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦКУ - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно ч.2 ст.1047 ЦКУ - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦКУ - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
На підтвердження наявності між сторонами даного боргового зобов'язання, позивач в судовому засіданні надав суду оригінал розписки відповідача, яка повністю відповідає змісту долученої до матеріалів справи копії даної розписки та сумі позики, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору .
Таким чином, ОСОБА_2 не спростовано розписку позичальника, яка у сенсі положень частини 2 статті 1047 ЦК України посвідчує передання їй визначеної у розписці грошової суми. Оригінал боргової розписки знаходився у позивача, що у свою чергу, є підтвердженням не неповернення боргу.
Так, Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Одними з загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, справедливість та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (абзаци перший та другий частини першої статті 7 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 квітня 2012 року, справа № 6-24ц12.
Таким чином, встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором позики не виконала, і не повернула позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний нею у розписці).
Тому сума позики (згідно з розпискою непогашена сума позики в розмірі 20000,00 доларів США) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору за подачу позову у розмірі 5330,00 грн., а також сума судового збору сплачена за заявою про забезпечення позову в розмірі 352,40 грн.
Що стосується понесених витрат на правничу допомогу позивачем, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що 19.09.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Сливченко Ю.В. було укладено Ордер на надання правової допомоги при здійсненні судового провадження за даною цивільною справою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копії проїзних квитків на загальну суму у розмірі 3463,97 грн. для можливості явки його представника, адвоката Сливченко Ю.В., в судові засідання призначені по справі. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача зазначених судових витрат на правову допомогу.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 208, 218, 526, 1046, 1047,1049 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 14.06.2006 року у розмірі 20 000,00 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.02.2018 року еквівалентно - 533 000,00 гривень).
Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму судового збору розмірі 5682,40 грн. яка складаються з: 5330,00 грн. - сума судового збору за подачу позову майнового характеру та 352,40 грн. - сума судового збору за заявою про забезпечення позову.
Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3463,97 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М.Бойко
Повний текст рішення складено 11.07.2019 року