30 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/918/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.
за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.
представників учасників справи:
від позивача: Рацун О.В.;
від відповідача: Печерний С.Л.;
від третьої особи: Вознюк Є.В.;
від прокуратури: Кравчук О.А.;
розглянувши клопотання Генеральної прокуратури України
про передачу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
справи № 911/918/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
1. Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України";
2. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
за участю Прокуратури Київської області
про стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Турботрейд" (далі - ТОВ "Турботрейд") задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (далі - ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "ВРТП "Укргазенергосервіс") 41003722,80 грн. основного боргу, 43475146,70 грн. інфляційних втрат, 4969200,12 грн. 3% річних, 73080,00 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 затверджено мирову угоду б/н від 12.12.2018, укладену між ТОВ "Турболінкс" та АТ "Укртрансгаз" у даній справі; рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2017 у справі № 911/918/15 визнано нечинним; провадження у справі № 911/918/15 закрито; апеляційну скаргу прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "ВРТП "Укргазенергосервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2017 у справі № 911/918/15 залишено без задоволення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі №911/918/15. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2017 у справі №911/918/15. Призначено розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 16.07.2019.
16.07.2019 прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням, в якому зазначив про те, що Касаційний господарський суд у складі колегії суддів інших палат ухвалами від 29.01.2019 зі справи №911/916/15, від 30.01.2019 у справі №911/5358/14 та від 19.02.2019 у справі №911/5309/14 вже висловив правову позицію щодо відмови в затвердженні аналогічних мирових угод, а у справах №911/5357/14, №911/5358/14 ухвалені рішення у подібних правовідносинах між тими ж сторонами, що й у справі №911/918/15, по суті позовних вимог про відмову в позові.
За твердженням прокурора, при розгляді справи №911/5357/14 колегією суддів Касаційного господарського суду сформовано правову позицію про те, що первинні бухгалтерські документи без надання стороною інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. При розгляді справи №911/5358/14, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, колегія суддів виходила з відсутності доказів реального здійснення господарської операції за договором про закупівлю товарів за державні кошти і поставки товару відповідачу та з наведених підстав відмовлено у затвердженні мирової угоди між сторонами.
У справі №911/918/15 судом апеляційної інстанції не встановлювалися обставини щодо оприбуткування отриманого товару покупцем та подальшого його використання в господарській діяльності, що мало б підтвердити чи спростувати факт реальності господарської операції за спірним договором, а саме фактичне прийняття товару. Окрім того, під час попередніх судових розглядів відповідачем заперечувався факт поставки позивачем товару. З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що у даному випадку наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 про закриття провадження у справі №911/918/15 у зв'язку із затвердженням мирової угоди та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Однак, у разі, якщо колегія суддів Касаційного господарського суду при розгляді даної справи вважає за необхідне відступити від висновків суду касаційної інстанції у справах №911/916/15, №911/5358/14, №911/5309/14 щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також у справах №911/5357/14, №911/5358/14 щодо застосування статей 3, 42, 264 Господарського кодексу України та статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прокурор просив передати справу №911/918/15 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Розглянувши клопотання прокурора, колегія суддів встановила, що клопотання ґрунтується на необхідності здійснити оцінку доказів та встановити певні обставини по суті спору у справі №911/918/15, натомість за висновком колегії суддів у даному випадку ключове значення має з'ясування питання щодо можливості перегляду у касаційному порядку судового рішення про закриття провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди з дослідженням умов такої угоди, оскільки закриття провадження у справі є процесуальним наслідком затвердження мирової угоди судом, а відтак ці процесуальні дії є нерозривно пов'язаними між собою.
Відносно судових рішень, на які міститься посилання у клопотанні прокурора, колегією суддів з'ясовано наступне.
Так у справах №911/916/15, №911/5358/14 та №911/5309/14 Касаційний господарський суд відмовив у затвердженні мирових угод, поданих на затвердження на стадії касаційного перегляду вказаних справ, посилаючись, зокрема на те, що відповідач не надав суду касаційної інстанції документів, які б підтверджували наявність у підписанта мирової угоди повноважень на підписання від імені акціонерного товариства "Укртрансгаз" мирової угоди, а також з огляду на те, що на час розгляду питання щодо мирової угоди Верховний Суд не володів інформацією про те, чи було затверджено мирові угоди в інших перелічених у рішенні ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судових справах, а якщо так, то яку саме суму заборгованості за кожною із таких угод акціонерне товариство "Укртрансгаз" зобов'язане сплатити на користь позивача.
Натомість у справі № 911/918/15 мирова угода затверджена постановою суду на стадії апеляційного провадження, з огляду на те, що суд встановив наявність підстав для затвердження мирової угоди, внаслідок чого визнав нечинним рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2017, затвердив мирову угоду і закрив провадження у справі.
Касаційний господарський суд вважає безпідставним посилання Прокурора на правові позиції у справах №911/5357/14, №911/5358/14, як на підставу для передачі справи №911/918/15 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на те, що в названих судових справах у касаційному порядку переглядалися судові рішення, прийняті по суті спору, тоді як у справі №911/918/15 підставою для касаційного перегляду стала незгода прокуратури з постановою суду апеляційної інстанції про затвердження мирової угоди сторін з одночасним закриттям провадження у справі.
При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду враховує наступне.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №911/1113/15 з подібними правовідносинами, аналогічним предметом та підставою позову (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції, якою затверджено мирову угоду сторін у справі № 911/1113/15 та закрито у зв'язку з цим провадження у справі залишено без змін.
Залишаючи судове рішення апеляційного господарського суду у справі №911/1113/15 без змін, Касаційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що у переліку ухвал суду першої та апеляційної інстанцій, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку (пункти 2 та 3 частини першої статті 287 ГПК України) відсутня ухвала про затвердження мирової угоди; що ж до закриття провадження у справі, то апеляційний господарський суд, керуючись ч.4 ст. 192 ГПК України, затверджуючи мирову угоду, одночасно закрив провадження у справі, що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акту.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 у справі №911/617/15 (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством), переглядаючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора, затверджено мирову угоду між сторонами на стадії апеляційного провадження; визнано нечинним рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2017 у справі №911/918/15 та закрито провадження у справі. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, вирішуючи за зверненням сторін виключно процесуальні питання про затвердження мирової угоди та закриття у зв'язку з цим провадження у справі, безпідставно вдався до дослідження обставин справи по суті та оцінки доказів у ній, оскільки це не було предметом судового розгляду; проте наведене не потягло за собою наслідків у вигляді прийняття неправильного по суті судового рішення, а тому викладене не може вважатися підставою для скасування оскаржуваної постанови. За висновком колегії суддів, постанова суду апеляційної інстанції є, по своїй суті, судовим рішенням про затвердження мирової угоди та закриття з цієї підстави провадження у справі. Водночас не лише ухвала, а й будь-яке судове рішення, яким вирішено питання про затвердження мирової угоди, не може бути оскаржене в касаційному порядку.
Колегія суддів у справі №911/918/15 враховує, що відповідно до приписів статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Колегія суддів у справі №911/918/15 вважає, що затвердження судом мирової угоди з одночасним закриттям провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійні акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо закриття провадження у справі.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 231 ГПК України ухвала суду, якою закривається провадження у справі може бути оскаржена, незалежно від того, що саме стало передумовою такого закриття.
Таким чином, для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв'язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно, насамперед, з'ясувати правомірність затвердження судом такої мирової угоди, зокрема, дотримання приписів статті 192 ГПК України, оскільки необґрунтоване затвердження мирової угоди тягне за собою необґрунтоване закриття провадження у справі.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених судом касаційної інстанції у справах №911/1113/15 та №911/617/15 щодо неможливості оскарження у касаційному порядку ухвали в частині затвердження мирової угоди сторін з одночасним закриттям провадження у справі.
Так, закриття провадження у справі, у даному випадку, є наслідком затвердження судом мирової угоди. Процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв'язку з цим провадження у справі, перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв'язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог ст. 192 ГПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
У вирішенні даного питання необхідно врахувати, що безпідставне затвердження судом мирової угоди і неправомірне закриття у зв'язку з цим провадження у справі порушує гарантовані Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Норми частини1 ст. 300 ГПК України визначають, що суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Проте перевірка правомірності закриття провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди без дослідження умов останньої по суті є лише поверховим та формальним переглядом оскаржуваного судового акту, без урахування встановлених судом попередньої інстанції обставин справи.
При цьому колегія суддів звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення від 26.07.2007 у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п.29; від 08.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33).
У рішеннях по справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04) Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене зумовлює необхідність передачі справи №911/918/15 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Клопотання прокурора відділу забезпечення представництва у Верховному Суді Генеральної прокуратури України задовольнити частково.
2. Справу №911/918/15 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський
Суддя В.В. Білоус
Суддя К.М. Огороднік