ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2019Справа № 910/10584/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Про закупівлі" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Закупівлі" (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 16)
До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
Про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 29-р/тк від 20.05.2019 року
Без виклику представників сторін:
06.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" (далі по тексту - позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач або АМК) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 29-р/тк від 20.05.2019 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" (далі по тексту - оскаржуване рішення або рішення № 29-р/тк), яким позивача визнано винним у вчинені порушення, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (не подання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК про надання інформації від 24.01.2019 року у встановлений строк) та яким на нього накладено штраф у розмірі 100000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач подав позивачу Вимогу щодо надання інформації та документів, щодо використання позивачем комп'ютерної програми, яка є об'єктом права інтелектуальної власності, а позивач правомірно відмовив АМК у наданні інформації, оскільки дана інформація використовується у процесі використання об'єкта права інтелектуальної власності, а тому за переконанням позивача, відповідно до 51 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, положення закону України "Про Антимонопольний комітет України" і "Про захист економічної конкуренції" не застосовуються до об'єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов'язаної з їх використанням.
Разом з позовною заявою, 06.08.2019 року Товариством подано заяву про забезпечення позову у справі про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 29-р/тк від 20.05.2019 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення.
Вказана заява мотивована тим, що вид порушення, за який накладено штраф оскаржуваним рішення, відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції ", у разі оскарження рішення АМК, не передбачає автоматичного зупинення оскаржуваного рішення, у разі оскарження його в господарському суді. За таких обставин, позивач вважає, щодія оскаржуваного рішення АМК має бути зупинена в порядку забезпечення позову у справі про визнання рішення у справі недійсним, оскільки не вжиття таких заходів забезпечення позову може мати наслідком звернення спірного рішення АМК до виконання та нарахування пені, що може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Отже, подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована самим позивачем саме НЕМОЖЛИВІСТЮ виконання рішення суду справі, у випадку задоволення позовних вимог та позбавить ефективності обраний спосіб захисту (абзац 9 сторінки 3 поданої заяви).
До заяви про вжиття заходів до забезпечення позову подано єдиний додаток (платіжне доручення № 1255 від 25.07.2019 року) про сплату судового збору за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглянувши подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, оцінивши наведені позивачем мотиви для вжиття таких заходів до забезпечення позову, дослідивши зміст позовної заяви та інші наявні матеріали справи, суд вирішив відмовити у вжитті заходів до забезпечення позову ТОВ "ПРО ЗАКУПІВЛІ" з наведених мотивів.
За загальним правилом прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМК не зупиняє його виконання.
Водночас відповідно до положень частини четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у випадках порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На відміну від попередньої редакції ГПК, відповідно до статті 66 якого господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи мав право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, чинна редакція ГПК не наділяє господарський суд правом на вжиття заходів забезпечення позову з власної ініціативи.
При цьому забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За відсутності законодавчого визначення понять "істотного" ускладнення виконання рішення суду, "унеможливлення виконання рішення суду" суди повинні у кожному конкретному випадку оцінювати подані учасником справи докази на підтвердження обставин щодо настання зазначених наслідків у випадку незабезпечення позову. Разом з тим, наявність пов'язаних з цим обставин підлягає обґрунтуванню та доведенню заявником (позивачем) на загальних підставах, визначених ГПК. Саме лише припущення про можливість настання таких наслідків, не обґрунтоване посиланням на конкретні обставини та докази у справі, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із змінами від 16.01.2013) забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (ч 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011).
При цьому, за нормами ст. 74 ГПК України обов'язок доказування розподілений між сторонами таким чином, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто у даному випадку саме на позивача, як на особу, яка посилається, що невжиття заходів забезпечення унеможливить виконання рішення суду покладається обґрунтування такої неможливості виконання рішення суду.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. При цьому, суд зазначає, що на інші обставини, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, зщаявник не посилається.
Суд зазначає, що у разі задоволення позову про визнання недійсним рішення АМК, таке рішення не буде підлягати виконанню, а норми статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не будуть застосовуватися до оскаржуваного рішення щодо нарахування пені, і заявником не наведено будь-яких обґрунтувань не можливості повернення сплаченого штрафу з Державного бюджету, у разі якщо заявником такий штраф буде сплачений, при скасуванні оскаржуваного рішення АМК за рішенням суду.
Крім того, суд враховує, що оскільки позивач не навів інших обставин та доводів щодо надмірної суми штрафу, своєї діяльності, скрутного матеріального становища тощо, то суд позбавлений можливості самостійно досліджувати дані обставини.
Отже, заявником не обґрунтовано необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову належними та допустимим доказами, а тому заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" по сплаті судового збору 960,50 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" про забезпечення позову за вх. № 01-20/7277/19.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку, встановленому ст. 255-257 ГПК України.
Дата складання повного тексту ухвали: 07.08.2019.
Суддя Бондаренко Г. П.