08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/785/19
381/242/19
31 липня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю представника позивача Шелепйонок О.М .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
22.01.2019 року позивач АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що з відповідачем в 2012 році було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач виконав умови договору. Відповідач зі своєї сторони порушив умови договору та має заборгованість по вказаному кредитному договору.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто особі яка її подала.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного суду від 03.04.2019 року, ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2019 року позовну заяву АТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості залишено без руху.
15.05.2019 року через канцелярію суду надійшла письмова заява від представника позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, 25.06.2019 року, через канцелярію суду подав заяву в якій позовні вимоги не визнав та просив застосувати до даних правовідносин строки позовної давності.
Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом встановлено, що 05.11.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.ргіvаtbank.ua) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, на даний час діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.
Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про що свідчить підпис ОСОБА_2 в заяві.
Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 3500,00 грн.
Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Як зазначив позивач, відповідачем були порушенні умови договору і станом на 30.09.2018 року за ним рахується заборгованість у розмірі 97338,13 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом в сумі 3429,21 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 84316,14 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі - 4481,44 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 4611,34 грн. (процентна складова), що підтверджується розрахунком наданим позивачем.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
Відповідачем до суду була подана заява, в якій він просить застосувати строк позовної давності, що в силу ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, в обґрунтування якої зазначає, що останнє нарахування на картку ним було здійснено понад три роки.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року.
Судом встановлено, що 05.11.2012 року ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 .
В подальшому картка перевипускалася і відповідач отримав нову картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 11/16.
Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.
Відповідач не враховує особливість укладеного кредитного договору між ним та АТ КБ «Приват Банк», а саме те, що кредитна картка має поновлювальну кредитну лінію, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши всю заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах, що не перевищують визначеного кредитною угодою ліміту. Повернувши частину боргу, позичальник може отримати новий кредит у межах встановленого ліміту та строку дії договору.
Позивач же звернувся до суду з позовом 22.01.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а отже застосування строку позовної давності є безпідставним.
Разом з тим, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню штраф у сумі 500,00 грн (фіксована частина) та штраф у сумі 4611,34 грн. (процентна складова) враховуючи наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За змістом вказаної норми закону пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15. У відповідності до вимог ч.6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Тобто вказаним пунктом передбачено сплату двох видів штрафів «фіксована частина» та «процентна складова», як виду цивільно-правової відповідальності, за одне й те саме порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.
Крім того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Так, із матеріалів справи випливає, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором, банком одночасно нараховано пеню та комісію у розмірі 4481,44 грн. та накладено штрафи в сумі 500,00 грн (фіксована частина), 4611,34 грн. (процентна складова).
Таким чином АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1819,95 грн.
Керуючись ст.4,12,81,89,141,265,268 ЦПК України, на підставі ст.256,526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер -НОМЕР_5 , прож.: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ "Приват Банк" (м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, р/р НОМЕР_4 для погашення заборгованості та судових витрат, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору № б/н від 05.11.2012 року в розмірі 92226,79 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом в сумі 3429,21 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 84316,14 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі - 4481,44 грн. та судові витрати в сумі 1819,95 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В. Соловей