08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/839/19
381/1792/19
30 липня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Соловей Г.В.,
з участю секретаря - Момот Л.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків, -
08.05.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11.02.2019 року між ним та відповідачем було укладено договір матеріальної відповідальності № 3920 від 11.02.2019 р., на підставі якого він, як власник легкового автомобіля марки CHEVROLET AVEO Т200, державний номерний знак НОМЕР_1 , у порядку та на умовах, визначених договором передав, а відповідач отримав у строкове платне користування вищезазначений транспортний засіб. Проте, в період дії вищезазначеного договору, відповідачем був пошкоджений вказаний автомобіль. Відповідач зобов'язався відшкодувати збитки в розмірі 2 440,00 грн. до 24.03.2019 року, а у разі несплати коштів, сплатити пеню в розмірі 2 % від суми заборгованості, щомісячно.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і не відшкодував збитки позивачу.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 39/20.04.19 від 02.04.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHEVROLET AVEO Т200 склала: 4 682 грн. 18 коп.
Виходячи з викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди: 4 682 грн 18 коп., та пеню в розмірі 93 грн 64 коп., всього на загальну суму: 4 775 грн 82 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове зсідання.
В судовому засіданні позивач надавав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити,
В судовому засіданні 03.07.2019 року відповідач позовні вимоги не визнав, в подальшому в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом встановлено, що 11 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір матеріальної відповідальності №3920, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як власник легкового автомобіля марки CHEVROLET AVEO Т200, державний номерний знак НОМЕР_1 , передав ОСОБА_2 у строкове платне користування вищезазначений транспортний засіб.
Відповідно до пункту 3.1 договору, приймання-передача об'єкта користування здійснюється на підставі акту прийому-передачі.
На підтвердження факту передачі автомобіля 11 лютого 2019 року між сторонами було складено Акт приймання передачі автомобіля до договору матеріальної відповідальності № 3920 від 11.02.2019 року.
Із вищевикладеного вбачається, що між сторонами утворилися правовідносини, що виходять із укладеного між ними Договору найму (оренди), зокрема відшкодування матеріальної шкоди, завданої власнику майна, що передано в найм (оренду). Дані правовідносини регулюються параграфом 5 глави 58 ЦК України та загальними положеннями щодо відшкодування шкоди, які визначені углаві 82 ЦК України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно Акта прийому-передачі автомобіля до договору матеріальної відповідальності № 3920 від 11.02.2019 року при прийомі автомобіля 24.02.2019 року були виявлені наступні зауваження: «вм'ятина та пошкодження лакофарбового покриття заднього правого порога».
Відповідно до умов Договору (п.5.2.3.) власник автомобіля має право розірвати цей Договір та вимагати повернення автомобіля у разі, якщо Користувач: порушує правила експлуатації автомобіля та умов договору.
Позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 18.04.2019 року, відповідно до якого позивач повідомив ОСОБА_2 про дострокове розірвання договірних відносин, укладених 11.02.2019 року за договором № 3920, зазначивши, що у разі неявки до 30.04.2019 року договір вважається розірваним в односторонньому порядку.
Крім того, в Акті прийому-передачі автомобіля при прийомі автомобіля 24.02.2019 року ОСОБА_2 зазначив, що у зв'язку з пошкодженням заднього правого порогу, він зобов'язується компенсувати суму в розмірі 2440 грн, строком не пізніше, ніж 24.03.2019 року. В разі прострочення суми повернення зазначеної суми, зобов'язався сплачувати пеню в розмірі 2 % щомісячно від суми заборгованості, тим самим визнав факт пошкодження автомобіля з його вини, оскільки погодився на компенсації витрати на його відновлення.
Відповідно до пункту 7.2 договору матеріальної відповідальності № 3920 від 11 лютого 2019 року, у разі пошкодження автомобіля користувач відновлює його стан за власні кошти. У разі неможливості відновлення автомобіля, користувач відшкодовує вартість втраченого майна (деталей та відновлювальних робіт), строком не пізніше одного місяця з дати закінчення або розірвання дії договору.
Статтею 803 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідач в строки передбачені Договором, не відшкодував вартість пошкодженого автомобіля.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідність ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на викладені обставини, враховуючи норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та те, що своїми неправомірними діями, які підтверджені матеріалами справи, відповідач завдав матеріальної шкоди позивачу, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати відповідача відшкодувати завдані збитки.
Відповідно до Звіту оцінки вартості матеріального збитку № 39/20.04.19 від 02.04.2019 року, матеріальний збиток, завданий власникові CHEVROLET AVEO Т200, держ.номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає: 4682,18 грн.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти позовних вимог, проте обґрунтованих доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 4682,18 грн підлягає до задоволення.
Крім того, відповідач у разі порушення прострочення по сплаті відшкодування заподіяної матеріальної шкоди зобов'язався сплачувати 2 % щомісячно від суми заборгованості. Суд погоджується з розрахунком пені, наданим позивач та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 93,64 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розуміють: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, законодавець пов'язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року у цивільній справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема відзначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових і інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Перевіряючи доводи позивача про стягнення витрат на правову допомогу з урахуванням доказів наданих позивачем, а саме договір про надання правової допомоги від 18.04.2019 року, додаток до вказаного договору, рахунок фактичних витрат з наданої правової допомоги ОСОБА_1 за договором від 18.04.2019 року, акт приймання-передачі послуг № 1 від 02.05.2019 року, квитанцію № б/н від 02.05.2019 року на суму 3500,00 грн, враховуючи співмірність виконаної роботи та винагороду за таку роботу, те, що розмір винагороди не перевищує граничний розмір компенсації, а також з урахуванням положення чинного законодавства, суд вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13,76-82, 89, 137, 141, 258, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.15,16, 22, 629,759,803,1166,1192 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер: НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 4775,82 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 82 копійки), а також витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн та судовий збір в розмірі 168,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В. Соловей