Іменем України
05 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2830/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив:
- визнати протиправним бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо невиплати пенсії за період з 01 вересня 2018 року по теперішній час;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити (відновити) виплату пенсії та виплатити борг з виплати пенсії з 01 вересня 2018 року по теперішній час позивачу (а.с.3-4).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, якому довічно призначено пенсію, відповідно до діючого пенсійного законодавства. В період з 01 вересня 2018 року по теперішній час пенсію не отримано. В жовтні 2018 року позивачем було подано звернення до управління Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії. По факту, пенсію позивач не отримує з 01 червня 2017 року. На неодноразові звернення до пенсійного фонду щодо поновлення виплати пенсії, позивач отримувала відмову. 16 травня 2019 року позивачем було подано звернення до управління пенсійного фонду України із вимогою відновити виплату пенсії та виплатити заборгованість за попередній період. В листі від управління Пенсійного фонду України від 30.05.2019 № 188/Г-7 було повідомлено про те, що 02.02.2016 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області з заявою про поновлення виплати пенсії з фактичним місцем проживання. На підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб, що надійшов від СБУ, розпорядженням Управління від 07.09.2018 року позивачу було призупинено виплату пенсії з 01.09.2018 року. Заяву про поновлення пенсії позивач подавала в жовтні 2018 року. Однак виплата пенсії відновлена так і не була. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 22.07.2019 за вхідним реєстраційним номером 38635/2019 надав відзив на позовну заяву від 19.07.2019 №6859/07-33 (а.с.22-23), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що позивач звернулася до відповідача з особистою заявою про взяття на облік пенсійної справи. З 01.03.2016 їй була призначена пенсія за віком як внутрішньо переміщеній особі. Розпорядженням відповідача від 07.09.2018 було призупинено виплату пенсії позивачу, відповідно до списку СБУ внутрішньо переміщених осіб, тривало відсутніх за місцем проживання з 01.09.2018. Позивач не заперечує, що відповідачем було запропоновано особисто звернутись до УПФУ в м. Лисичанську для відновлення виплати пенсії. Однак на теперішній час особисто позивач не з'являвся до УПФУ в м. Лисичанську, що в свою чергу викликає сумніви щодо фактичного місця проживання пенсіонера. В листі Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016 № 672/о/10-16/081 «Про посилення контролю щодо обліку внутрішньо переміщених осіб» зазначено, що з метою забезпечення дієвого контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та здійснення соціальних виплат необхідно забезпечити належне реагування на інформацію, яка надходить від органів МВС, Нацполіції, СБУ, Держприкордонслужби тощо. З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» соціальні виплати особі щодо якої отримана інформація мають бути тимчасово призупинені, до надходження відповідних відомостей від органів Державної міграційної служби, або підтвердження особою факту проживання за місцем проведення виплат.
Ухвалою суду від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 28.04.2000 Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.5-6,7).
Позивач є пенсіонером, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 (а.с.8).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 30.11.2017 №19868, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування є АДРЕСА_2 (а.с.9).
На виконання ухвали суду від 05.07.2019 Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради надало письмову інформацію від 16.07.2019 №7533, в якій зазначило, що довідка не скасована (а.с.21).
Розпорядженням відповідача від 16.02.2016 №53060 позивача взято на облік до відповідача з 01.03.2016 року (а.с.26).
Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області від 07.09.2018 на виконання Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державним виплат вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 (а.с.62).
З наданої відповідачем довідки від 22.07.2019 вбачається, що в останнє позивач отримав пенсію в серпні 2018 року у розмірі 1840,93 грн (а.с.66).
Також відповідачем надано письмову інформацію від 22.07.2019 №6936/03-33 в якій зазначено, що 02.02.2016 року згідно особистої заяви (б/н від 02.02.2016 року) ОСОБА_1 , копії паспорту та ідентифікаційного коду, управлінням був зроблений запит електронної пенсійної справи з УПФУ м. Кремінна Луганської області, так як ОСОБА_1 мешкала та отримувала пенсію за адресою: АДРЕСА_3 . З 01.03.2016 року розпорядженням УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 16.02.2016 року взято на облік пенсійну справу ОСОБА_1 , яка отримує пенсію за віком, як непрацююча. Виплата пенсії в нашому управлінні ОСОБА_1 провадилась з 01.03.2016 року по 31.08.2018 рік. На виконання Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірної інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 18.02.2016 р. № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.09.2018 року (а.с.25).
На звернення позивача відповідачем надано відповідь від 30.05.2019 №188/Г-7 в якій зазначено, що відповідно вимог Порядку та на підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, що надійшов від СБУ, розпорядженням Управління від 07.09.2018. Вам було призупинено виплату пенсії з 01.09.2018. Для поновлення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі пропонуємо Вам особисто звернутись у відділ обслуговування громадян Управління та надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (оригінал та копія), паспорт (оригінал та копія), ідентифікаційний номер (оригінал та копія), заяву про відкриття рахунку в установі АТ «Ощадбанк». Додатково повідомлено, що 25.04.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 335 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України №365, а саме в п.15 яким передбачено, що орган здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.10).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області від 07.09.2018 вбачається, що відповідачем на виконання Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державним виплат вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 (а.с.62).
Водночас Законом № 1058-IV не передбачено таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії, як зазначено у розпорядженні відповідача.
Тобто припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Аргументи відповідача, що відповідач зобов'язаний у своїй діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач як на правомірність своїх дій, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті розпорядження від 07.09.2018 про призупинення виплати пенсії з 01.09.2018 ОСОБА_1 діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження створює відповідні правові наслідки.
Ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2018, зі сплатою всієї суми заборгованості, що виникла за цей період, оскільки як вбачається з довідки від 22.07.2019, наданої відповідачем, в останнє позивач отримав пенсію у серпні 2018 року у розмірі 1840,93 грн (а.с.66).
За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.
Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що відповідно до частини другої статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника, а тому з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, просив суд розглянути справу в судовому засіданні з викликом позивача особисто. Також, з посиланням на статтю 244 КАС України, просив суд при ухваленні рішення, з метою вирішення чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, звернутись до Державної прикордонної служби із запитом про час останнього перебування позивача на підконтрольній території, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.
Пунктом 5 частини першої статті 167 КАС України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення).
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (частина друга статті 167 КАС України).
Однак вказані посилання відповідача у відзиві не є належними клопотаннями в розумінні вимоги ст.167 КАС України.
Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Щодо доводів відповідача про поновлення нарахування та виплати пенсії без зазначення кінцевої дати, суд вважає їх неприйнятними, оскільки пенсія призначається громадянам України пожиттєво, а тому обмежувати нарахування та виплату пенсії будь-якими строками є протиправним.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 05.07.2019 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.1-2).
Оскільки ухвалою суду від 05.07.2019 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області від 07 вересня 2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 вересня 2018 року.
Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова