02 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/3909/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просив:
- визнати дії Ємільчинське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком зі зменшенням, пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними;
- скасувати рішення Ємільчинського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, від 26.10.2018 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Ємільчинське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області призначити мені, ОСОБА_1 , пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на п'ять років, як громадянину, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до стажу роботи періоди його трудової діяльності з 20.10.1980 по 03.12.2003 роки в колгоспі імені Карла Маркса, який в свою чергу, був реформований в ПК СГП "Березники" у 1996 році та у приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" у 2000 році, починаючи з моменту звернення з заявою про призначення пенсії тобто з 18.10.2018.
В обґрунтування позову позивач зазначив, 18.10.2018 звернувся до Ємільчинського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі знижкою пенсійного віку на 5 років, відповідно до п.2 ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", надавши копію посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС 4 категорії серія НОМЕР_1 . 26.10.2018 відповідач, своїм листом №2911/02.2, відмовив у призначенні пенсію мотивуючи тим, що на момент призначення пенсії за віком за наявними документами трудовий (страховий) стаж становив 14 років 5 місяців 1 день, при необхідному в 20 років. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, оскільки згідно записів внесених до вкладиша до трудової книжки колгоспника серія має необхідних 20 років трудового стажу.
Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказав, що при розгляді заяви позивача щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку було встановлено, що стаж позивача не є достатнім та становить лише 14 років 5 місяців 1 день, оскільки відповідно до архівної довідки №566 від 20.09.2018 ОСОБА_1 не виконано без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тому враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Ємільчинського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі знижкою пенсійного віку на 5 років, відповідно до п.2 ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", надавши копію посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС 4 категорії серія НОМЕР_1 .
26.10.2018 Ємільчинське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області своїм листом №2911/02.2, повідомило позивача про відмову у призначенні пенсію мотивуючи тим, що на момент призначення пенсії за віком за наявними документами трудовий (страховий) стаж позивача становив 14 років 5 місяців 1 день.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 сттатті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон 796-XII).
Статтею 9 Закону 796-XII визначено коло осіб, які вважаються такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, згідно вказаної статті, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 11 Закону 796-XII, визначено осіб, які належать до які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 4 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Стаття 13 Закону 796-XII передбачає обов'язки держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її зокрема за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 4статті 14 Закону 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються, зокрема, такі категорії осіб, як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Так визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, з числа осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років передбачено право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Таким чином, в даному випадку необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, як для осіб, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю, є наявність двох підтверджених обставин, а саме факту проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993 для можливості виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та проживання на такій території ще протягом 9 років для додаткового зменшення пенсійного віку ще на 3 роки.
Відповідачем не заперечується факт наявності у ОСОБА_1 необхідних умов визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Єдиною причиною відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку вказано, що на момент призначення пенсії за віком за наявними документами трудовий (страховий) стаж позивача становив 14 років 5 місяців 1 день, при необхідному в 20 років.
Слід наголосити, що жодного посилання на те, які періоди стажу позивача та з яких причин у відповіді територіального органу пенсійного фонду не вказано.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років.
Згідно копії паспорта дата народження позивача - 11.10.1963, тобто позивач досяг 55 років.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно з статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Слід вказати, що відповідач у відзиві посилається на те, що відповідно до архівної довідки №566 від 20.09.2018 ОСОБА_1 не виконано без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тому враховується час роботи за фактичною тривалістю. Жодних посилань на будь які неточності або відсутність записів у трудовій книжці ОСОБА_1 відповідач не наводить.
Суд не приймає до уваги позицію відповідача викладену у відзиві, оскільки це не було вказано у листі про відмову у призначення позивачу пенсії.
З наявних у матеріалах справи копії трудової книжки та архівних довідок вбачаєьться, що ОСОБА_1 у період 20.10.1980 по 03.12.2003 роки працював в колгоспі імені Карла Маркса, який в свою чергу, був реформований в ПК СГП "Березники" у 1996 році та у приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" у 2000 році.
Суд наголошує, що відповідач, як єдину підставу для відмови у призначенні пенсії виключно у відзиві, а не оскаржуваному рішенні вказує, що за період, який не враховується ним до стажу ОСОБА_1 було те, що відповідно до архівних довідок позивачем не виконано без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тому враховується час роботи за фактичною тривалістю. Водночас, відповідачем не заперечується факт роботи ОСОБА_1 у період 20.10.1980 по 03.12.2003 роки у колгоспі імені Карла Маркса, який в свою чергу, був реформований в ПК СГП "Березники" у 1996 році та у приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" у 2000 році.
При цьому, суд зазначає, що подані позивачем документи в їх сукупності підтверджують право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії відповідачем не наведено, доказів та обґрунтованості підстав відмови також суду не надано, а тому, суд вважає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а отже є протиправною.
Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження прав, зокрема, звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
З огляду на викладене, зміст та обсяг досягнутих та наданих соціальних гарантій не може бути позбавлено шляхом неможливості доведення правомірності наявного у позивача права на користування соціальною пільгою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов до висновку, про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок, їх задоволення.
В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 240-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Соборна, 45, смт.Ємільчине, Ємільчинський район, Житомирська область,11201, код ЄДРПОУ 41245527) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати дії Ємільчинське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком зі зменшенням, пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними.
Скасувати рішення Ємільчинського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області оформлене листом від 26.10.2018 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Ємільчинське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області призначити мені, ОСОБА_1 , пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на п'ять років, як громадянину, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до стажу роботи періоди його трудової діяльності з 20.10.1980 по 03.12.2003 роки в колгоспі імені Карла Маркса, який в свою чергу, був реформований в ПК СГП "Березники" у 1996 році та у приватне сільськогосподарське підприємство "Березники" у 2000 році, починаючи з моменту звернення з заявою про призначення пенсії тобто з 18.10.2018.
Стягнути з Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 768,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева