ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2019Справа № 910/12559/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства"Укртрансгаз"
до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
про визнання договору про зберігання природного газу укладеним
за участю представників:
від позивача: Глущенко В.В.
від відповідача: Лебедєв Ю.В.
Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" (відповідач) про визнання Договору про зберігання (закачування, відбору) природного газу № 1808000149 від 08.08.2018 укладеним в редакції АТ "УКРТРАНСГАЗ", що відповідає типовій формі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженій Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2499, в редакції, наведеній у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №910/12559/18 (суддя Гумега О.В.) позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачеві на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження повноважень тимчасово виконуючого обов'язки Президента ОСОБА_1 , у суду відсутні підстави вважати, що вказана особа була наділена достатнім обсягом повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", а відповідно, позовна заява підписана особою, яка має право на її підписання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2018 року у справі №910/12559/18 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 про повернення позовної заяви у справі №910/12559/18 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 про повернення позовної заяви у справі №910/12559/18 скасовано, справу №910/12559/18 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.
Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/12559/18 на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/77 від 10.01.2019 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_2
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12559/18, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.03.2019.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/538 від 19.03.2019, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/12559/18.
В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/12559/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 прийнято справу №910/12559/18 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.04.2019.
25.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він вказує на те, що запропонована відповідачем у Протоколі розбіжностей редакція п. п. 3.15, 6.9 та 6.12 договору усуває порушення ст. 19 Конституції України та ст. 901 Цивільного кодексу України. Окрім того, відповідачем зазначено, що запропонована відповідачем у Протоколі розбіжностей редакція 3.4. договору усуває можливість позивача як монополіста, зловживати своїми правами. Також, за доводами відповідача Протоколом розбіжностей було запропоновано виключити п. 7.5. з договору, оскільки дана норма договору порушує засади справедливості, розумності та добросовісності визначені ст. 3 Цивільного кодексу України. Окрім наведених заперечень, відповідач зазначає, що листом вих. № 1001ВИХ-18-6147 від 05.12.2018 позивач направив на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей до договору, внаслідок чого позивач визнав факт наявності вже укладеного договору №1808000148 від 08.08.2018. Оскільки протокол узгодження розбіжностей було надано відповідачеві із запізненням (понад 20 днів з часу одержання Протоколу розбіжностей), то на думку відповідача, даний договір є укладеним з Протоколом розбіжностей від 27.08.2018. Також, на підставі договору №1808000148 від 08.08.2018 між сторонами підписано акт № 88/12-18 про обсяги залишку природного газу в ПСГ, що свідчить про погодження та прийняття сторонами договору з Протоколом розбіжностей до виконання.
В судовому засіданні 16.04.2019 представник позивача просив суд відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні 16.04.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.05.2019.
В судовому засіданні 16.05.2019 представник відповідач надав суду копію протоколу розбіжностей підписаного з боку позивача.
Присутній в судовому засіданні 16.05.2019 представник відповідача зазначив про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що сторонами було узгоджено редакцію договору.
Представник позивача не заперечив щодо викладених відповідачем обставин в обґрунтування необхідності закриття провадження у справі.
В судовому засіданні 16.05.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.05.2019.
В судовому засіданні 22.05.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/12559/18 до судового розгляду по суті на 12.06.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 12.06.2019 представник позивача заявив усне клопотання про закриття провадження справі, у зв'язку із тим, що між сторонами укладений договір, щодо якого позивачем заявлено позовні вимоги.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою закриття провадження у справі.
Як встановлено судом, протокол узгодження розбіжностей до договору позивач надіслав відповідачу листом вих. № 1001ВИХ-18-6147 05.12.2018, тобто до відкриття провадження у даній справі. Окрім того, додаткової угоди у редакції, яка заявлена у даній справі, сторонами до матеріалів справи не надано.
З урахуванням наведеного, суд має вирішити вказану позовну вимогу, а не закривати провадження у справі, у зв'язку із чим, суд відмовив у задоволенні усно заявленого позивачем клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача заявив усуне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті. Представник відповідача підтримав вказане клопотання позивача.
В судовому засіданні 12.06.2019, з огляду на заявлене представником клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2019.
В судовому засіданні 25.06.2019 представник позивача заявив усуне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті.
З огляду на заявлене представником позивача клопотання, враховуючи те, що представник відповідача також зазначив про необхідність оголошення в судовому засіданні перерви, судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 23.07.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.07.2019 проти позову заперечив, надав пояснення по суті своїх заперечень.
В судовому засіданні 23.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Як підтверджено матеріалами справи, 31.07.2018 Дочірнє підприємство "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" (відповідач) звернувся до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (позивача) із заявою №1195/01, в якій просив суд надіслати проект договору №1808000149 зберігання (закачування, відбору) природного газу від 08.08.2018.
Листом вих. №1001ВИХ-18-3678 від 08.08.2018 позивач надіслав на адресу відповідача договір зберігання (закачування відбору) природного газу № 1808000148 від 08.08.2018 (надалі - договір) у двох примірниках, підписаних зі сторони позивача.
29.08.2018 на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. №1375/01 від 28.08.2018 разом з підписаним відповідачем договором та протоколом розбіжностей до нього, у якому викладено наступні розбіжності щодо укладання вказаного договору:
- п. 3.4 договору викладено в редакції замовника наступним чином: "Якщо Замовник здійснює замовлення індивідуального робочого обсягу на місяць після строку розподілу такої Послуги згідно з умовами Кодексу, Замовник надсилає підписану Заявку на розподіл потужності. Оператор газосховища протягом двох годин після отримання заявки перевіряє наявність вільного робочого обсягу та підписує таку заявку або, в разі відсутності вільного обсягу, відмовляє у розподілі додаткового робочого обсягу, про що одночасно повідомляє Замовника. Оплата додаткового робочого обсягу на місяць здійснюється відповідно до строків оплати визначених у підпункті 6.6 цього договору";
- п. 3.15 договору викладено в редакції Замовника наступним чином: "У випадку повідомлення Оператором газотранспортної системи про наявність у Замовника неврегульованого місячного позитивного небалансу (із зазначенням обсягу позитивного небалансу) після 12 числа місяця, наступного за звітним, та надання Оператором газотранспортної системи підписаного між Замовником та Оператором газотранспортної системи акту балансування на відповідний обсяг позитивного небалансу, оператор оформлює закачування природного газу в газосховище в обсязі небалансу Замовника, про що складає з Замовником двосторонній акт закачування обсягу небалансу. В такому випадку зазначений обсяг газу є власністю Замовника";
- п. 6.9 договору викладено в редакції Замовника наступним чином: "У разі закачування обсягів природного газу неврегульованого місячного позитивного небалансу Замовника відповідно до пункту 3.15 договору, якщо Замовник не здійснив замовлення Послуг, які враховують закачування та зберігання зазначених обсягів, розрахунок вартості послуг закачування обсягів неврегульованого місячного позитивного небалансу здійснюється як для індивідуальних послуг на добу наперед відповідно до пункту 6.7 договору. При цьому закачування здійснюється не раніше дня підписання Сторонами двостороннього акту закачування обсягу небалансу. Оплата послуг індивідуального робочого обсягу за місяць, в якому виник небаланс, не здійснюється. Зберігання обсягів природного газу неврегульованого позитивного небалансу Замовника в місяці, наступному за місяцем, виникнення небалансу, здійснюється на умовах надання послуг індивідуального робочого обсягу на місяць відповідно до пункту 6.6 договору. Оплата за послуги, передбачені цим пунктом, здійснюється Замовником до 20 числа місяця, наступного за місяцем виникнення небалансу";
- п. 6.12 договору викладено в редакції Замовника наступним чином: "Послуги, що надаються за цим договором оформлюються двосторонніми актами наданих послуг між Оператором і Замовником до 12 числа місяця, наступного за звітним";
- п.1.5 договору відповідач пропонує виключити.
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те що позивач вказує на те, що описана вище редакція пунктів 3.4, 3.15, 6.9, 6.12, 7.5 договору, яка викладена відповідачем в протоколі розбіжностей до договору, є порушенням норм законодавства, а саме пунктів 3.4, 3.15, 6.9, 6.12, 7.5 Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2499 від 30.09.2015, ч. 2 статті 46 Закону України "Про ринок природного газу", п. 1 глави 1 Розділу IV Кодексу газосховищ, затвердженого постанова НКРЕКП № 2495 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газосховищ).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Положеннями ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Частиною 3 статті 184 ГК України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно із ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).
Частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2).
Як встановлено судом, листом вих. №1001ВИХ-18-3678 від 08.08.2018 позивач надіслав на адресу відповідача договір зберігання (закачування відбору) природного газу №1808000148 від 08.08.2018 (надалі - договір) у двох примірниках, підписаних зі сторони позивача.
Як зазначено позивачем, даний договір складений у відповідності до типової форми договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 2499 від 30.09.2015.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників), а регулятором у розумінні цього Закону є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з ліцензією №194512 від 28.02.2013 на право здійснення діяльності зі зберігання природного газу, газу (метану), вугільних родовищ, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" є оператором газосховищ.
Таким чином, позивач має право надавати свої послуги по зберіганню (закачуванню, відбору) природного газу виключно на підставі договору, укладеного на умовах типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу IV Кодексу газосховищ оператор газосховища надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, укладеного між оператором та замовником, та на умовах, визначених цим Кодексом. Типова форма договору зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується регулятором та публікується на веб-сайті оператора газосховища.
Як передбачено ч. 2 ст. 46 Закону України "Про ринок природного газу", типовий договір зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується Регулятором. Оператор газосховища повинен забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів зберігання (закачування, відбору) із замовниками.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2499 від 30.09.2015 затверджено типовий договір зберігання (закачування, відбору) природного газу.
29.08.2018 на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. №1375/01 від 28.08.2018 разом з підписаним відповідачем договором та протоколом розбіжностей до нього, у якому викладено розбіжності щодо укладання вказаного договору в частині пунктів 3.4, 3.15, 6.9, 6.12, 7.5. договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
За умови відсутності між сторонами згоди щодо передачі на розгляд суду неврегульованих розбіжностей, такий переддоговірний спір за положеннями ч. 1 ст. 187 ГК України не може бути предметом розгляду суду.
За змістом ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Тобто, проект договору та протокол розбіжностей є доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, який виник при укладенні договору, і який сторони передають на вирішення господарського суду.
Поряд із цим, за положеннями ст. 20 ГПК України та ст. 181 ГК України господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передує стадія складання протоколу розбіжностей.
Тобто вказаними положеннями закону передбачено передачу на розгляд суду саме розбіжностей, а не договору в цілому. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2019 року у справі №911/1979/18.
З урахуванням наведеного, предметом розгляду суду можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами, та в разі наявності на таку передачу згоди другої сторони.
Суд зазначає, що у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Як встановлено судом, листом № 1001ВИХ-18-6147 від 05.12.2018 (після звернення до суду, до відкриття провадження у справі) позивач направив на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей до договору в частині в частині пунктів 3.4, 3.15, 6.9, 6.12, 7.5. договорів. Вказаний протокол узгодження розбіжностей підписаний з боку відповідача.
В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно із наданою відповідачем у матеріали справи копією Акту №88/12-18 про обсяги залишку природного газу в ПСГ, підписаного між позивачем та відповідачем, сторони погодили станом на 01.08.2018 обсяги залишку газу замовника в ПГС АТ "Укртрансгаз" згідно договору зберігання (закачування, відбору) природного газу від 08.08.2018 №1008000149 (з протоколом розбіжностей). Таким чином, здійснюючи дії щодо виконання договору №1008000149 зберігання (закачування, відбору) природного газу від 08.08.2018, сторони визначили фактичне зберігання обсягів природного газу, що перебували в підземному сховищі на час укладення договору.
З приводу інших посилань позивача та відповідача, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає, що вони не наводяться у рішенні, так як не покладаються судом в його основу. При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище наведене, з огляду на обставини встановлені судом та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" про визнання Договору про зберігання (закачування, відбору) природного газу № 1808000149 від 08.08.2018 укладеного в редакції АТ "УКРТРАНСГАЗ", що відповідає типовій формі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженій Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2499, в редакції, наведеній у позовній заяві.
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.08.2019.
Суддя О.В. Гулевець