30 липня 2019 року
м. Чернівці
справа №721/780/16
провадження 822/776/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2019 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Проскурняк С.П.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2016 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28 травня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 1600 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 31 травня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 15810 гривень 69 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 557 гривень 09 коп., за відсотками в розмірі 10674 гривні 76 коп., пені та комісії в розмірі 3349 гривень 76 коп., штрафу в розмірі 500 гривень, (фіксована частина) та штрафу в розмірі 729 гривень 08 коп. (процентна складова).
Просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2019 року в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж відповідачем було здійснено 28 січня 2013 року, а позов банк пред'явив до суду 31 серпня 2016 року, тобто після спливу встановленого строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ КБ «Приватбанк» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказував на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення належним чином не перевірив доводів, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема умовам договору щодо його дії, не перевірив належним чином строку дії кредитної картки.
Відповідно до правил користування карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Строк дії картки відповідача до 29 лютого 2016 року, а позивач звернувся до суду в серпні 2016 року, тобто в межах строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 28 травня 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору від 28 травня 2012 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії - останній день лютого 2016 року (а.с.77).
З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого станом на 31 травня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 15810 гривень 69 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом в розмірі 557 гривень 09 коп., за відсотками в розмірі 10674 гривні 76 коп., пені та комісії в розмірі 3349 гривень 76 коп., штрафу - 500 гривень (фіксована частина) та штрафу в розмірі 729 гривень 08 коп. (процентна складова).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а ст.258ЦК України передбачена спеціальна позовна давність щодо неустойки (пені та штрафу).
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Судом встановлено, що останній платіж був внесений відповідачем 28 січня 2013 року, строк дії картки встановлено до 29 лютого 2016 року (картка діє в межах визначеного нею строку), згідно відмітки суду першої інстанції з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернулося 31 серпня 2016 року.
За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом не пропущено.
Апеляційний суд приходить до висновку, що позов банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до роз'яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 року №2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом встановлено, що 28 травня 2012 ОСОБА_1 була підписана анкета-заява (а.с.9) у якій зазначено, що він, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, погодився укласти договір про надання банківських послуг.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачеві була надана кредитна картка та використовувалась ним за цільовим призначенням.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 приймав участь в засіданні суду першої інстанції в режимі відеоконференції та визнав заборгованість частково (а.с. 60 журнал судового засідання від 14 лютого 2017 року, 10 год. 56 хв. 05 сек.).
Отже, факт відкриття карткового рахунку щодо отримання відповідачем кредиту та використання останнім кредитного ліміту є підтвердженим.
Поданий позивачем розрахунок заборгованості містить складові із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 557 гривень 09 копійок, по відсотках - 10674 гривні 76 копійок, по комісії -3349 гривень 76 копійок та штрафам -1229 гривень 08 копійок.
З огляду на ту обставину, що розмір відсотків за користування отриманим кредитним лімітом (пункт 2.1.1.12.6.1. Умов і Правил), комісії (пункт 2.1.1.12.6.1. Умов і Правил) та штрафних санкцій (пункт 1.1.5.20. Умов і Правил) міститься в документах, які не підписані ОСОБА_1 , відсутні правові підстави для їх стягнення.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому позов підлягає задоволенню частково, а саме, в частині отриманого/використаного та неповернутого вчасно кредиту. Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідач скористався кредитним лімітом в розмірі 1500 гривень. Погашення кредиту здійснено в сумі 1480 гривень.
Отже, до задоволення підлягає сума неповернутого кредиту в розмірі 20 гривень, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, комісії та штафу слід відмовити з вищенаведених підстав.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за кредитним договором в розмірі 20 гривень, що становить 0,12 % від ціни позову (20*100/15810,69).
З платіжного доручення № PROM5BF239 від 05 серпня 2016 року вбачається, що позивач за подання до суду позову сплатив судовий збір в розмірі 1378 гривні (а. с.40).
З платіжного доручення №PROM6BVSE2 від 26 червня 2019 року вбачається, що позивач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 2067 гривні (а. с. 99).
Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 1 гривню 65 копійок (1378*0,12/100) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 2 гривні 48 копійок (2067*0,12/100) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2019 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 1 гривню 65 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 2 гривні 48 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І.Кулянда
Судді О.О.Одинак
Н.Ю. Половінкіна