24 липня 2019 року м. Чернівці
Справа №716/141/19
Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого Владичана А.І.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретар Тодоряк Г.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Заставна, треті особи без самостійних вимог: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2019 року, (головуючий у 1-й інстанції Стрілець Я.С.),
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до територіальної громади м. Заставна, треті особи без самостійних вимог: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що є власником земельної ділянки площею 0,0621 га кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої у АДРЕСА_1 , та житлового будинку загальною площею 56,7 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою.
У період 2017-2018 років на вказаній земельній ділянці він самочинно здійснив реконструкцію власного житлового будинку та перебудову господарських споруд, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Провадження 22ц/822/533/19 Категорія 6
Указував, що 01 жовтня 2018 року звернувся до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області із заявою про прийняття в експлуатацію належного йому перебудованого житлового будинку, проте йому було відмовлено.
Просив визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2019 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований житловий будинок літ. А загальною площею 226 кв.м., житловою площею 129,20 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: А-мс - мансарда житлова, А-а - прибудова, Ж-пд - підвал під частиною будівлі, Е - гараж, Ж - літня кухня, №1 - ворота, №2 - огорожа, №3 - яма вигрібна, №4 - криниця, Ж-вх/пд. - вихід до підвалів, Ж-ж - тераса, що розташовані по АДРЕСА_1 .
На вказане рішення ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального і процесуального права.
Посилається на те, що будівництво (реконструкція) житлового будинку здійснено без дозволу на виконання будівельних робіт, з порушенням будівельних норм та правил пожежної безпеки. Самочинним будівництвом порушено право користування сусідньою земельною ділянкою (домоволодіння по АДРЕСА_2 ), яка належить йому на праві власності, оскільки впливає на безпечну експлуатацію та обслуговування будівель. Вимоги припису управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від 30.08.2018 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 не усунуті по даний час.
Вчинення позивачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що порушує права територіальної громади та інтереси держави.
Просив скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне самочинне будівництво здійснено з дотриманням будівельних і пожежних норм, готове до безпечної експлуатації та не порушує прав та інтересів інших осіб.
Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність земельну ділянку площею 0,0621 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у АДРЕСА_1 , та житловий будинок з господарськими спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», гараж літ. «Г», вбиральня літ. «Д», криниця літ. «К», огорожа №1-3, розташований за тією ж адресою. Право власності на вказане майно зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с. 8-20).
Протягом 2017-2018 років позивач самочинно, а саме без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, здійснив реконструкцію власного житлового будинку та перебудову господарських споруд.
Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області в період з 16.08.2018 року по 30.08.2018 року було проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час здійснення будівельних робіт з реконструкції індивідуального житлового будинку та будівництво господарської будівлі, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 здійснює будівельні роботи за вищевказаною адресою без набуття права на виконання будівельних робіт, на підставі чого посадовою особою Управління було складено акт від 30.08.2018 року, протокол про адміністративне правопорушення від 30.08.2018 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності,будівельних норм і правил від 30.08.2018 року.
13 вересня 2018року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення №57/18/1024/-1.20/2-1581 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4. ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн, який позивач сплатив (а.с. 21-22, 25-32).
Згідно звіту ФОП ОСОБА_5 від 04.10.2018 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта - житлового будинку, літньої кухні, гаража, розташованих по АДРЕСА_1 , вони збудовані в межах ділянки позивача; під час технічного обстеження на предмет можливості надійної та безпечної експлуатації будинку встановлено його повну готовність до експлуатації (а.с. 34-63).
Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області від 01 жовтня 2018 року на заяву позивача про прийняття в експлуатацію житлового будинку, побудованого без дозвільного документу на виконання будівельних робіт з господарськими спорудами до нього, надано відповідь, що ним не було подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, форма якої встановлена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, а тільки заява та інвентарна справа (а.с.23-24).
Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (частина третя статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з ч.1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).
При цьому слід ураховувати положення ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 і є обов'язковим для всіх судів України.
Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_3 посилався на порушення права користування його земельною ділянкою, яка межує з домогосподарством позивача, оскільки здійснення самочинного будівництва впливає на безпечну експлуатацію та обслуговування будівель.
Так, будівництво будь-якого об'єкта має відповідати вимогам законодавства, містобудівної документації, а також містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки (Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Контроль же за додержанням законодавства та містобудівної документації при забудові територій здійснюють виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад. Ці повноваження виконавчих комітетів місцевих рад передбачені статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 14 Закону України «Про основи містобудування».
Судом установлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_2 та земельна ділянка за вказаною адресою. Його домогосподарство межує із домогосподарством позивача.
З фототаблиці розміщення самовільного будівництва по АДРЕСА_1 по відношенню до господарства по АДРЕСА_2 (а.с. 86) вбачається, що на суміжних земельних ділянках розміщенні господарські будівлі таким чином, що спірні господарські будівлі позивача та господарська будівля апелянта розміщенні впритул до огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно листа Управління ДСНС в Чернівецькій області від 10.12.2018 року №18/452 вбачається, що під час будівництва спірного об'єкта допущено порушення протипожежних відстаней, які встановлені ДБН 360-92 та порушено вимоги ДБН Б 2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» в часині дотриманні відстані у три метри від червоної лінії. (а.с. 133).
Крім того, з указаного листа також убачається порушення правил пожежної безпеки, яке полягає в недотриманні безпечної відстані між будівлями, яка повинна бути не менше 8 м як з кожного боку.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права
З огляду на викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що при виконанні будівельних робіт позивачем допущено істотне порушення державних будівельних норм щодо відстані між будівлями, розміщеними на суміжних земельних ділянках, яке призвело до порушення прав третіх осіб.
Безпідставними є висновки суду про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неподання повідомлення в ДАБІ про початок виконання будівельних робіт. Так, згідно акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 30 серпня 2018 року №01/2018, ОСОБА_1 самочинно виконуються будівельні роботи по АДРЕСА_1 (а.с. 25-29).
Самочинне виконання будівельних робіт включає й виконання будівельних робіт з порушенням протипожежних, будівельних чи санітарних правил й без дозвільного документа.
Судовий розгляд щодо визнання права власності є правовим способом визначення відповідності самочинно збудованого об'єкта вимогам законодавства, а також тієї містобудівної документації, умовам і обмеженням забудови, які діють на відповідній території, та допускається лише з залученням органу, який, здійснюючи контроль, визначить відповідність об'єкта самочинного будівництва вимогам чинного законодавства.
Крім того, позов про визнання права власності є позовом власника про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30 березня 2012 року за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженого постановою КМУ № 294 від 9 липня 2014 року, Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ №553 від 23 травня 2011 року, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №461, зі змінами, внесеними Постановою КМУ №750 від 08 вересня 2015 року» органом, який здійснює прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, є Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації видають відповідний сертифікат.
Відповідно до пункту 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі. Підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (уповноваженій ним особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 11 до цього Порядку (відмова у видачі сертифіката).
Рішення про відмову у видачі сертифіката оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю протягом одного робочого дня після його прийняття.
Після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката, замовник може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для видачі сертифіката.
Рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату може бути оскаржено до суду.
Однак у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 отримав відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, визначеному законодавством.
Наявний у матеріалах справи лист Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області від 01 жовтня 2018 року, яким позивачу надано відповідь на його заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, побудованого без дозвільного документу на виконання будівельних робіт, не є належним доказом відмови у прийнятті об'єкта в експлуатацію.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач не визнає права власності позивача або його оспорює.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд виходить з того, що оскаржуваним рішенням суду порушено його майнові права на користування суміжною земельною ділянкою та будівлями і спорудами, розміщеними на ній.
З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2019 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до територіальної громади м. Заставна, треті особи без самостійних вимог: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2019 року.
Головуючий А.І. Владичан
Судді: М.І. Кулянда
О.О. Одинак