1 серпня 2019 року
м. Чернівці
справа № 716/1471/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Владичана А.І., Кулянди М.І.,
секретар Вовкун Н.Ю.
позивач ОСОБА_1
відповідач Заставнівська міська рада, Приватне підприємство «НадПредТеплосервіс»
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2019 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Пухарєва О.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Позивач просив визнати недійсним з часу укладення договір оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням, укладений 12 вересня 2011 року між Заставнівською міською радою та Приватним підприємством «НадПредТеплосервіс» (далі - ПП «НадПредТеплосервіс»), який посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Малітовською Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1840.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Заставнівської міської ради, ПП «НадПредТеплосервіс» про визнання недійсним договору оренди закрито.
Суд першої інстанції виходив з того, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін та зміст правовідносин сторін, які виникли з господарського договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що жодних господарських правовідносин у ОСОБА_1 із Заставнівською міською радою та ПП «НадПредТеплосервіс» не було, а оспорюваний договір перешкоджає реалізації його немайнового права на участь у конкурсі щодо отримання в оренду нежитлових приміщень.
Звертає увагу на те, що даний спір не має ознак господарського, оскільки позивач не є стороною договору оренди, а сам договір не оспорюється ним з підстав його неналежного виконання.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
ПП «НадПредТеплосервіс» подало відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2019 року без змін.
Посилається на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.
Зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки спір виник з приводу договору, який регулює правовідносини між двома юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність. До вказаних правовідносин підлягають застосуванню як норми ЦК України так і ГК України.
Вважає, що розгляд справи у порядку цивільного судочинства з посиланням виключно на положення ЦК України та правові позиції судів щодо розгляду цивільних справ порушить право відповідача ПП «НадПредТеплосервіс» та його засновників.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заставнівської міської ради, ПП «НадПредТеплосервіс» про визнання недійсним з часу укладення договору оренди комплексу нежитлових будівель котельні з обладнанням, укладений 12 вересня 2011 року між Заставнівською міською радою та ПП «НадПредТеплосервіс», посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Малітовською Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1840 (а.с.2-6).
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2019 року провадження у вказаній справі закрито у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.235-236).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , слід задовольнити з наступних підстав.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами та встановлено, що та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
У справі, що переглядається, між сторонами не існує правовідносин, які притаманні господарській діяльності та господарським правовідносинам.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що укладенням 12 вересня 2011 року між Заставнівською міською радою та ПП «НадПредТеплосервіс» оскаржуваного договору оренди центральної котельні міста Заставна без проведення конкурсу, було порушено його особисті права та інтереси, оскільки це позбавило його можливості взяти участь у такому конкурсі.
Враховуючи те, що позивач не є стороною оспорюваного договору та не оскаржує його з підстав неналежного виконання, а спірні правовідносини пов'язані із захистом немайнових прав позивача як фізичної особи, а отже стосуються цивільного права, апеляційний суд приходить висновку, що цей спір слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є засновником Приватного підприємства «НадПредТеплосервіс», який є суб'єктом господарювання чи особою, яка здійснює щодо нього організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, а також не є представником органу місцевого самоврядування, наділеного господарською компетенцією - Заставнівської міської ради, що у відповідності до вимог статті 2 ГК України не дає підстав для висновку про те, що він є учасником відносин у сфері господарювання.
Отже апеляційний суд погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що спір не має розглядатися за правилами господарського судочинства, та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з цих підстав.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №454/3304/14.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому її відповідно до правил ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Суд апеляційної інстанції не приймає рішення про розподіл судових витрат з огляду на те, що відповідно до правил ст. 141 ЦПК вони підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Дата складання повної постанови 2 серпня 2019 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: А.І. Владичан
М.І. Кулянда