Житомирський апеляційний суд
Справа №0603/2987/12 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 368 ч.4 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 липня 2019 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі: головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
потерпілого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Бердичівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року, -
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_14 за ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_15 за ч.4 ст.369, ч.5 ст.369, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_11 за ч.4 ст.369. ч.5 ст.369, ч.4 ст.190 КК України та ОСОБА_9 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.369 КК України повернуто прокурору Житомирської області для організації додаткового розслідування.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що прокурором у кримінальній справі не було погоджено обвинувальний висновок, належним чином не вирішено питання про речові докази (відсутній предмет хабара), порушено порядок реєстрації самого кримінального провадження, а також тим, що матеріали справи не містять постанови про об'єднання кримінальних справ відносно підсудних в одне провадження. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що органом досудового слідства не встановлено місцезнаходження потерпілого ОСОБА_12 , присутність якого та допит є обов'язковими.
Вказані обставини свідчать про неправильність досудового слідства, перешкоджають призначенню справи до судового розгляду та є підставами, для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
В апеляції прокурор Бердичівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 просить постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вважає постанову суду незаконною та ухваленою з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. Зазначає, що суд надав оцінку доказам і матеріалам кримінальної справи ще до оголошення обвинувального висновку, без їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні, врахувавши при цьому доводи сторони захисту та проігнорувавши доводи сторони обвинувачення. Вказує, що суд в порушення ч.5 ст.44 КПК України 1960 року, без винесення будь-якого процесуального рішення в межах судового розгляду, допустив до участі у справі адвоката ОСОБА_6 . Стверджує, що висновок суду про неможливість встановлення місця знаходження потерпілого є помилковим, оскільки в судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2019 року було встановлено, що потерпілий надіслав на адресу суду повідомлення про свою адресу проживання та засоби електронного зв'язку.
У запереченні захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_16 в інтересах підсудного ОСОБА_14 вказують на необґрунтованість доводів апеляції прокурора та просять залишити її без задоволення. Вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення поданої апеляції та просили постанову суду залишити без зміни, думку потерпілого ОСОБА_12 в підтримання апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч.1 ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22, 64 КПК України 1960 року не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції зазначив, що органом досудового слідства не встановлено місцезнаходження потерпілого ОСОБА_12 , присутність якого та допит є обов'язковими; прокурором у кримінальній справі не було погоджено обвинувальний висновок; належним чином не вирішено питання про речові докази (відсутній предмет хабара); порушено порядок реєстрації самого кримінального провадження, а також тим, що матеріали справи не містять постанови про об'єднання кримінальних справ відносно підсудних в одне провадження.
Перевіривши наведені в постанові суду першої інстанції підстави направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, досудовим слідством встановлено місцезнаходження потерпілого ОСОБА_12 . В засіданні апеляційного суду прокурором було надано копії документів на підтвердження місця реєстрації потерпілого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, потерпілий ОСОБА_12 був присутній при апеляційному розгляді, будучи повідомлений про час та місце розгляду апеляції прокурора.
Обвинувальний висновок по кримінальній справі затверджений заступником прокурора Житомирської області ОСОБА_17 25.04.2012 року (т.7 а.с. 43). Вказаний обвинувальний висновок одержано Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 27.04.2012 року згідно штампу суду (т.7 а.с. 134).
Зазначення місцевим судом, що супровідний лист, яким кримінальну справу направлено до суду датовано 24.04.2011 року, тобто днем раніше ніж затверджено обвинувальний висновок, не може слугувати підставою для направлення справи на додаткове розслідування, оскільки супровідний лист не є процесуальним документом в розумінні вимог КПК України та можлива описка у ньому не підлягає виправленню під час додаткового розслідування, а кримінальна справа надійшла до суду першої інстанції 27.04.2012 року із затвердженим прокурором в установленому законом порядку 25.04.2012 року обвинувальним висновком.
Вказання судом першої інстанції на те, що належним чином не вирішено питання про речові докази (відсутній предмет хабара) та порушено порядок реєстрації самого кримінального провадження, оскільки матеріали справи не містять постанови про об'єднання кримінальних справ відносно підсудних в одне провадження, на думку колегії суддів є передчасним.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що суддею ОСОБА_1 дану справу, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу, було отримано 14.03.2017 року (т.13 а.с. 127).
Всього по справі проведено сім засідань (т.13 а.с. 244-250). З'ясування обставин скоєних підсудними злочинів, не відбувалося. Засідання відкладались з причин неявки учасників судового розгляду і після отримання клопотань учасників судового розгляду про відкладення судових засідань. Проте, суд розцінив це достатнім для прийняття відповідно до ст. 281 КПК України 1960 року, рішення про повернення справи на додаткове розслідування.
Між тим, із суті вказаної норми кримінально-процесуального закону вбачається, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можливо лише за умови, що така неповнота і неправильність будуть встановлені під час судового розгляду справи. Однак, наведена хронологія судових засідань свідчить про те, що будь-які порушення процесуального закону не було можливим встановити, оскільки вони фактично не встановлювалися. Тому відповідна неправильність чи неповнота повинні бути встановлені під час судового слідства саме судом, в провадженні якого знаходиться відповідна справа. Колегія судів зазначає, що фактично розгляд справи по суті не відбувся.
Матеріали кримінальної справи, як і речові докази по справі, судом першої інстанції не досліджувалися.
Більше того, судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», відповідно до яких, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, повернення справи на додаткове розслідування, є неприпустимим.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, а матеріали кримінальної справи - поверненню до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Під час нового судового розгляду суду слід ретельно дослідити обставини та докази по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, повно й всебічно розглянути справу та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до вимог КПК України 1960 року, дотримуючись розумних строків розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,-
Апеляцію прокурора Бердичівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 задовольнити.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Судді: