Справа № 552/7097/18 Номер провадження 22-ц/814/2065/19Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
31 липня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.
секретар: Ткаченко Т.І.
за участю: представника позивача - адв. Компанець Б.Ю.
представників відповідача - Бут О.М. та адв. Літовченко С.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтава від 28 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська міська рада, Київська районна в м. Полтава рада, про виділ в окремий об'єкт нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим в ході судового розгляду, до відповідача, посилаючись на те, що за договором купівлі - продажу вона придбала 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина будинку належить ОСОБА_2 .
Зазначає, що, вони приватизували земельну ділянку та отримали державний акт про право спільної часткової власності на цю земельну ділянку площею 911 кв.м., цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, при цьому належна їй частина будинку та господарські споруди, розташовані на земельній ділянці, яка має окремі під'їзди та входи, що дозволяє здійснювати користування ними незалежно від співвласників.
З урахуванням наведеного остаточно прохала:
-припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати окремим об'єктом нерухомого майна, що складає одиницю з одночасним відкриттям нового розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, формування реєстраційної справи, присвоєння нового реєстраційного номера домоволодінню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житлового будинку літера А-1, загальною площею 42,6 кв.м., який складається з: житлової кімнати №2-3 площею 18,4 кв.м., кухні №2-6 площею 15,6 кв.м., коридора №2-7 площею 4,2 кв.м., шафи №2-8 площею 0,4 кв.м., шафи №2-9 площею 0,4 кв.м., санвузола №2-10 площею 3,6 кв.м.; погріба літ а4 площею 2.0 кв.м, гаража літ Л площею 42,9 кв.м, оглядової ями літ. л/1 площею 2.6 кв.м, вбиральні літ Е площею 1.4 кв.м, літнього душу літ Е1 площею 1.5 кв.м, огорожі №1, хвіртки №3, воріт огорожі №4, огорожі №5, вимощення №6;
-визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об'єкт нерухомості, що складає одиницю, а саме житловий будинок літера А-1, загальною площею 42,6 кв. м., в складі приміщень: житлової кімнати №2-3 площею 18,4 кв. м., кухні №2-6 площею 15,6 кв. м., коридора №2-7 площею 4,2 кв. м., шафи №2-8 площею0,4 кв. м., шафи №2-9 площею 0,4 кв. м., санвузола №2-10 площею 3,6 кв. м.; погріба літ а4 площею 2.0 кв. м, гаража літ Л площею 42,9 кв. м, оглядової ями літ. л/1 площею 2.6 кв. м, вбиральні літ Е площею 1.4 кв. м, літнього душу літ Е1 площею 1.5 кв. м, огорожі №1, хвіртки №3, воріт огорожі №4, огорожі №5, вимощення №6;
-поділити присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , виділити у користування ОСОБА_1 , присадибну земельну ділянку загальною площею 445,5кв.м. (позначена у зелений колір в додатку №3 висновку експертного будівельно-технічного, земельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 23.11.2018 року); залишити у користування ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 445,5кв.м. (позначена на схемі жовтим кольором); межа між даними земельними ділянками зображена на схемі до додатку №3 висновку лінією червоного кольору;
-встановити земельний сервітут - право ОСОБА_1 постійного безоплатного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 площею 7,0 кв.м для обслуговування і проведення поточних ремонтів стіни гаража літ. Л, на схемі додатку №3 позначено червоною штриховкою;
-вирішити питання судових витрат.
Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 28 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Виділено в окремий об'єкт нерухомості, що складає одиницю та визнано за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , до складу якого входять частина житлового будинку літ А-1 площею 42,6 кв.м., у складі приміщень: житлова кімната №2-3 площею 18,4 кв.м., кухня 2-6 площею 15,6 кв.м, коридор №2-7 площею 4,2 кв.м., шафа 2-8 площею 0,4 кв.м., шафа 2-9 площею 0,4 кв.м, санвузол 2-10 площею 3,6 кв.м, погреб літ а4 площею 2,0 кв.м, гараж літ Л площею 42,9 кв.м., оглядова ям літ л площею 2,6 кв.м, вбиральня літ Е площею 1,4 кв.м., літній душ літ Е1, площею 1,5 кв.м, огорожа №1, хвіртка №3, ворота огорожі №4, огорожа №5, вимощення №6.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1409,60 грн., 1000,00 грн. витрат по експертизі, 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 7409,60 грн.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення районного суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поділ присадибної земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: поділити присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити у користування ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку загальною площею 445,5кв.м (позначена у зелений колір в додатку №3 висновку експертного будівельно-технічного, земельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 23.11.2018 року); залишити у користування ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 445,5кв.м (позначена на схемі у жовтий колір), межа між даними земельними ділянками зображена на схемі до додатку №3 висновку лінією червоного кольору; встановити земельний сервітут - право ОСОБА_1 постійного безоплатного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 площею 7,0кв.м для обслуговування і проведення поточних ремонтів стіни гаража літ. Л, на схемі додатку №3 позначено червоною штриховкою (а.с.211-213).
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що підставою для відмови в задоволенні визначеної частини вимог стала наявність рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.06.2009 року, яким визначено порядок користування між сторонами по справі спірною земельною ділянкою та залишено її у спільній частковій власності. При цьому відмовляючи в частині вимог про виділ 1/2 частини присадибної земельної ділянки із права спільної часткової власності на землю, у вказаному рішенні місцевий суд вказував на неможливість надання варіантів такого виділу.
Проте, станом на момент даного судового розгляду, встановлено відсутність дворової водозбірної колонки загального користування та водогону, кожен із співвласників має в своїй частині будинку окреме водопостачання. Відтак, наявна можливість реального розподілу земельної ділянки між співвласниками, що і визначено у експертному дослідженні, наявному у матеріалах справи.
Окрім того, вказує, що наявні підстави для встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту для обслуговування належного позивачу гаража.
З вказаним рішенням також не погодилась відповідач ОСОБА_2 , яка, посилаюсь на його незаконність та необгрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права прохала рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю, вирішити питання судових витрат.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 2009 року (як зазначено в договорі купівлі-продажу від 12.07.2009 року) і по даний час трубопровід знаходиться у власності позивача та відповідача, а, отже, доступ до нього повинен бути у обох співвласників, що унеможливило виділ в окремий об'єкт нерухомого майна у 2009 року та є таким і по даний час.
Вказує, що про наявність спірного трубопроводу свідчать всі правовстановлюючі документи, відтак, твердження про його відсутність є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Зауважує, що місцевим судом не було досліджено причин припинення права власності на водогін №8, наявні у справі докази про існування права спільної сумісної власності на цей водогін проігноровані.
Окрім того, вказує, що судом першої інстанції було невірно здійснено розподіл судових витрат.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував та прохав її відхилити.
Представники відповідача свою апеляційну скаргу підтримали, рішення суду прохали скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, апеляційну скаргу позивача не визнали та прохали відмовити у її задоволенні.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні скарги ОСОБА_2 необхідно відмовити.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, згідно договору купівлі-продажу від 12.07.2005 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 1/2 частину жилого будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
Згідно п.1 договору, у користування покупця ОСОБА_1 переходить житловий будинок А-1, 2-1 сіни 4,4 кв..м, 2-2 коридор 6,5 кв..м, 2-3 кімната жила 11,7 кв.м, 2-4 сіни 9,7 кв.м., 2-5 кладова 1,8 кв.м, ІІІ тамбур 1,0 кв.м, сарай Б, вбиральня З, альтанка Г, в загальному користуванні огорожа №1,2, водогін дворовий №3.
15.07.2005 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на належну їй 1/2 частину домоволодіння (а.с.15).
У подальшому, 30.07.2013 року нею було отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо вказаного домоволодіння (а.с.16-17).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку земельна ділянка площею 911 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с.20).
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.06.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна, поділ земельної ділянки та визнання права приватної власності на поділене в натурі нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини спірного домоволодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою, позовні вимоги сторін задоволено частково (а.с.23-25).
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно переплановану частину житлового будинку літ А-1 по АДРЕСА_1 , а саме переплановану кімнату 2-3 площею 18,4 кв.м, та право власності на самочинно збудований гараж Л.
Визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи №488/489/490 від 26 вересня 2008 року (додаток№4).
Виділено ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_2 в користування земельну ділянку площею 455,5кв.м, в тому числі 17,0кв.м спільного володіння (зафарбованого на план схемі в додатку №4 зеленим кольором).
Виділено ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_3 в користування земельну ділянку площею 455,5кв.м, в тому числі 17,0 кв.м спільного володіння (зафарбованого на план схемі в додатку №4 червоним кольором).
Земельна ділянка загального користування зафарбована жовтим кольором.
Межі володіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 по першому варіанту вказані в додатку №4 до даного висновку червоним кольором.
Рішення набрало законної сили 01.10.2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01.10.2009 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.06.2009 року залишено без змін (а.с.21-22).
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині виділення в окремий об'єкт нерухомості, що складає одиницю, належної їй частки домоволодіння та визнання за нею права власності на відповідний окремий об'єкт нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину в житловому будинку, місцевий суд виходив з того, що нерухоме майно - дворова колонка та водогін, що перебували у спільному користуванні співвласників, та унеможливлювали реальний розподіл домоволодіння, наразі відсутні.
Відмовляючи в частині вимог про поділ земельної ділянки та встановлення сервітуту суддя посилався на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.09.2009 року визначено порядок користування земельною ділянкою, при цьому, такий же порядок пропонує визначити в наданому до матеріалів даного провадження висновку експерт.
Такий висновок місцевого суду, не в повній мірі відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За змістом статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У відповідності до ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Як роз'яснено у п.п.6-7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
Пунктом 2.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 року передбачено, що об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N127 (z0582-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за N582/5773 (зі змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до вказаної Інструкції, висновок щодо технічної можливості проведення виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна дається місцевим Бюро технічної інвентаризації за зверненням співвласників нерухомого майна. У разі ж судового вирішення виділу частки в натурі, судова будівельно-технічна експертиза проводиться судовими експертами відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 №53/5.
Висновком експерта №16 від 22.03.2019 року за результатами судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи встановлено (а.с.116-130):
- по першому питанню: «Який можливий варіант порядку користування земельною ділянкою домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Київського районного суду від 30.06.2009 року по справі №2-28/09 та листа КП ПОР «Полтававодоканал» №1045 від 25.10.2018 року?».
- у дослідницькій частині та на кресленні додатку №3 наведено варіант №1 порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 911кв.м, який установлений відповідно до рішенням суду, виходячи з принципу максимального забезпечення однакових умов співвласників, ураховуючи проведені обома співвласниками добудови, підключення будинку до центрального водопостачання та вимоги будівельно-технічних нопм, наступним чином: ділянка площею 455,5 кв.м. - ОСОБА_1 , ділянка площею 455,5 кв.м. - ОСОБА_2 . Указані земельні ділянки окремо виділені, мають окремі виходи на АДРЕСА_4 , площі загального користування - відсутні.
- по другому питанню: «Чи існує технічна можливість виділення в окремий об'єкт нерухомого майна 1/2 частину житлового будинку з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .?».
- на підставі проведених досліджень експерт установив, що частина житлового будинку з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , яка складає частку 1/2 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 є планувально ізольованою частиною, яка має окремий вхід з сторони вулиці Покровської та в'їзд зі сторони провулку Ринкового, частина житлового будинку (додаток 32) має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого проживання.
За результатами проведеного дослідження експерт робить висновок, що виділити у самостійний об'єкт нерухомого майна 1/2 частину житлового будинку з частиною господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 технічно можливо, при цьому площа закріпленої за цією частиною земельної ділянки складає 455,5 кв.м.
До складу 1/2 частини, які можливо виділити ОСОБА_1 входять: частина загальною площею 42,6 кв.м. житлового будинку літ А -1 у складі приміщень (додаток №2, позначено зеленим кольором) кімната №2-3 площею 18,4 кв.м., кухня №2-6 площею 15,6 кв.м., коридор №2-7 площею 4,2 кв.м., шафа №2-8 площею0,4 кв.м., шафа №2-9 площею 0,4 кв.м., санвузол №2-10 площею 3,6 кв.м., погріб літ а4, гараж літ Л, оглядова яма літ.л, вбиральня літ Е, літній душ літ Е1, огорожа №1, хвіртка №3, ворота огорожі №4, огорожа №5, вимощення №6.
До складу 1/2 частини, яку можливо виділити ОСОБА_2 входять: частина загальною площею 59,0 кв.м., житлового будинку літ А-1 у складі приміщень (додаток №2, позначено жовтим кольором), кухня №1-3 площею 11,8 кв.м., кімната №1-4 площею 21,4 кв.м., кімната 1-5 площею 15,1 кв.м., сіни №1-6 площею 7,7 кв.м., санвузол №1-7 площею 3 кв.м., погріб літ а2, сарай літ В, сарай літ Д., вбиральня літ Ж., огорожа №2, вимощення №7, хвіртка №9.
Так, виходячи з аналізу наведених вище положень закону та обставин, встановлених у висновку експертизи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині виділення в окремий об'єкт нерухомості, що складає одиницю, належної їй частки домоволодіння та визнання за нею права власності на відповідний окремий об'єкт нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину в житловому будинку, оскільки умови такого виділу визначені законом дотримано та, зокрема, у висновку експерта встановлено відповідну можливість виділу.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стовно того, що з 2009 року (як зазначено в договорі купівлі-продажу від 12.07.2009 року) і по даний час трубопровід знаходиться у власності позивача та відповідача, зазначений у правовстановлюючих документах, а, отже, доступ до нього повинен бути у обох співвласників, не може бути взятий до уваги, оскільки попри зазначення відповідної колонки водогону в договорі купівлі-продажу станом на 2005 рік, не може свідчити про її дійсну наявність на момент спірних правовідносин.
Так, висновком експерта №16 від 22.03.2019 року за результатами судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи встановлено, що площі загального користування - відсутні. Наведене також підтверджено судовим експертом Федоровим Д.Ф. .в судовому засіданні в суді першої інстанції, який вказував, що дворова колонка або водогін відсутня, кожен із співвласників має в своїй частині будинку водопостачання та сплачує окремо.
Окрім того, цей факт також підтверджено листом КП «Полтававодоканал» від 25.10.2018 року №1045, з якого вбачається, що станом на 25.10.2018 року дворова водорозбірна колонка загального користування в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с.51).
Твердження апелянта про не дослідження місцевим судом причин припинення права власності на водогін №8, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказана обставина не є предметом даних позовних вимог та не підлягає дослідженню судом.
При цьому, як зазначено вище, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.06.2009 року, зокрема, визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи №488/489/490 від 26 вересня 2008 року (додаток№4); виділено ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_2 в користування земельну ділянку площею 455,5кв.м, в тому числі 17,0кв.м спільного володіння (зафарбованого на план схемі в додатку №4 зеленим кольором); виділено ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_3 користування земельну ділянку площею 455,5кв.м, в тому числі 17,0кв.м спільного володіння (зафарбованого на план схемі в додатку №4 червоним кольором); земельна ділянка загального користування зафарбована жовтим кольором; межі володіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 по першому варіанту вказані в додатку №4 до даного висновку червоним кольором.
Відтак, оскільки вказаним вище рішенням суду вже було визначено порядок користування спірною земельною ділянкою, при цьому її розподіл у рішенні та у висновку експерта №16 від 22.03.2019 року є аналогічним, то місцевим судом було правомірно відмовлено в задоволенні вимоги, що вже вирішена в судовому порядку та рішення по ній набрало законної сили, відтак, підлягає виконанню сторонами.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду стовно відмови у встановленні сервітуту для ОСОБА_1 , з урахуванням наступного.
За змістом ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до чч. 1, 2 ст.100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
За правилами ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст.402 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2, ст.403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
Відповідно ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
З урахуванням вищевикладеного, метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Як убачається з відомостей з Технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_1 від 01.11.2018 року, належний ОСОБА_1 гараж літ. Л, збудований по межі розподілу земельної ділянки домоволодіння, відтак, повноцінний доступ до нього із власної частини земельної ділянки у позивача відсутній.
Відтак, оскільки задовольнити потреби позивача іншим способом не є можливим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для встановлення земельного сервітуту - права ОСОБА_1 постійного безоплатного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 площею 7,0кв.м для обслуговування і проведення поточних ремонтів стіни гаража літ. Л, на схемі додатку №3 позначено червоною штриховкою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення місцевим судом норм права при розподіл судових витрат, колегія суддів оцінює критично, оскільки такий здійснено вірно, з урахуванням норм цивільного процесуального законодавства та вимог ЗУ «Про судовий збір».
Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки даною постановою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме в частині вимоги про встановлення сервітуту, то з відповідача на її користь необхідно стягнути 704,80 грн. судового збору за подачу даної позовної заяви та 845,24 грн. за подачу апеляційної скарги.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтава від 28 травня 2019 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення земельного сервітуту, - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити земельний сервітут - право ОСОБА_1 постійного безоплатного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 площею 7,0кв.м для обслуговування і проведення поточних ремонтів стіни гаража літ. Л, на схемі додатку №3 позначено червоною штриховкою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1550,04 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят гривень 04 коп.) судового збору.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ С.М. Бондаревська
О.Ю. Кузнєцова